З року в рік Smith Park на розі вулиць Grand Avenue та Rockwell Street стає чи не миргородським ярмарком за колоритом вбрання, уродинним настроєм та бізнесовим азартом за відчуттями – фестиваль «Українські Дні» до Дня Незалежності України!

21 річниця святкувань відбувалася звично, впродовж двох днів: розваги і концерт – першого дня, урочисте відкриття, урядові вітання, концерт та розваги – наступного. Основним спонсором фестивалю стала Кредитна Спілка «Самопоміч». До слова сказати, у моєму рідному Івано-Франківську, при можливо й професійнішій програмі, кількісніших імпрезах, урочистіших виступах гостей немає такої простоти і веселощів, які ми маємо тут.
Український Конгресовий Комітет Америки, відділ Іллінойс, очолюваний паном Олесем Стрільчуком, вкотре довів, що українці за кордоном можуть наповнювати своє життя істинно родинним духом і давати приклад збереження традицій своїм дітям, аби генетичний ланцюжок ідентичності нації не збився, не змутував.
На стадіоні, бо парком, звичайно, не назвеш це місце, по периметру розклалися намети з різними бізнесами. Торгували свіжоприготованою їжею, окремо – шашликами, пивом, книжками, картинами, вишиванками, намистами; чудові картини художника зі Сієтла – Олексія Коваленка – закрили всю парканову сітку; можна було купити картину і мати матеріальну пам’ять у своїй господі. Оскільки свято тривало два дні, то й була можливість по роботі, у суботу, неспішно підготуватися до розваг. Для вигод звідусіль приїжджаючих гостей касири і продавали квитки – браслети за символічну ціну – на всіх кутах парку. Величезні й менші намети створили затишок для торгуючих усілякою всячиною і тих, що прийшли концерт подивитися, поспілкуватися, випити й добряче закусити! Цілі купи компаній голосно гуляли, а широке поле розносило ті звуки, не заважаючи виступаючим і слухачам.
Тільки це все було під вечір, коли спала спека, а тепер – ведучі Анна Лукач і Богдан Бойчук – під керівництвом голови культурної референтури УККА (відділ Іллінойс) Надії Ільків викликають на сцену юних танцюристів і співаків, знайомих й улюблених публікою вже дорослих артистів, що демонструють свою любов до України піснею, віршем, танцем. Заклик на задній стіні сцени «Україно, колиско моя!» стане для всіх пам’ятним бекграундом завдяки багатьом фотолюбителям, друзям артистів і кореспондентам місцевих масмедіа. Нагороджені оплесками, розпашілі від сонця, Логін Софія і Данило були готові танцювати ще і ще! Тарас Петрик виводить своїх партнерок – Вікторію Процик і Марту Луцик – на «Ча-ча-ча», «Самбу», та тільки з Уляною Вінярською в палаючому «Пасодоблі» чувся органічний сплав двох сердець! Вона маяла червоною мулетою навколо свого матадора, стрімко пронизуючи простір, даючи партнерові шанс... Таке виконання хочеться бачити в усіх виступах, і не тільки – танцювальних.
Стефанія Яворська і Світлана Костишин ділилися болями перебування на чужині через власні вірші. Віриться, що настане час, коли їхня муза даруватиме щось святковіше, більш позитивне, що полегшує розлуку з рідними. Гарне жіноче тріо «Калина» (керівник Ольга Винничук) добре звучать і акапела: знайшлися й спряглися споріднені голоси!
На звукорежисуру хотілося би зробити поправку – стадіон, все ж таки, а не закрите приміщення. Останнім виступом перед завтрашнім від’їздом до України став фестиваль для сімейного дуету«Розмай» Василя та Євгенії Семенцівих. Друзі бажають їм знайти злагоду у сім’ї та місце у соціумі після довгих років у Америці.
Молодь і діти танцювали на траві під гітару гостя з Кіровограда Алекса Ді Мода, пісні музичних гуртів «Чарівний Глечик», «Водограй», улюбленця публіки – Віктора Ільницького; схвально зустріли дебют Сергія Шевченка, ліричний голос співачки і композитора Софії Тодд, чарівну гостю з України – Наталю Марківську, підтримали молоду надію нашої публіки – Адріану Попович. Та відкриттям фестивалю стали гості з Канади – Олександра і Богдан П’ясти. Їхній підхід до співу, музики є не попсовим, а давно забутим органічним, душевним та духовним, сягає глибин автентичності, вичерпує нашарування комерційності, дозволяючи глянути всередину себе. З музикою і співом матері і сина дістаєш щось моторошно зрозуміле свого грішного перебування на цій землі, якщо ж страждаєш від цього, то очищаєшся світлими слізьми омовення. Як бракує таких артистів зараз, коли сцена так догоджає публіці у музиці для ніг, коли зник акапельний виступ без мінусівок, коли все навкруги розцвіло стилізованими маками і зникає таємниця родинних кодів у вишиттю... Культура потребує відродження, а якщо й нагромадження, то тільки за типом музики Олександри П’ясти – «До світу – з любов’ю». Дуетом і поодинці мати й син співали власні пісні, дарували (диво!), а не продавали свої диски, охоче фотографувалися з колегами і просто бажаючими.
Недільне пообіддя фестивалю «Українські Дні» урочисто відкрилося словом-привітанням голови УККА, відділу Іллінойс, д-ра Олеся Стрільчука. Один за одним лунають Гімни США і України. Після спільної молитви з промовами – привітаннями виступили голова оргкомітету фестивалю П. Бандрівський, професор-історик В. Чумаченко та англійською мовою – доктор М. Скиба. Пісня «Україна» була виконана солістом чиказької естради Романом Сидоруком. Офіційну частину завершила музика у виконанні духового оркестру «Беркут» (худ. кер. Б. Скавінський).
Шкода, що через штормову погоду у неділю не довелося побачити танцювальний гурт «Громовиця» (керівник – Роксана Дикий-Пилипчак), який був абсолютно готовий до виходу на сцену, але танцюристам загрожували важкі вали води з імпровізованого даху сцени, та й електричне замикання могло становити небезпеку для життя артистів.
Тому виступи у неділю, на превеликий жаль, довелося згорнути повністю. Але люди встигли тісно поспілкуватися у суботу за столами та біля сцени на полі стадіону, а також – ввечері у Культурному осередку, де танцювальна музика втомила ноги і піднесла настрій. Тим більше, через тиждень новий фестин при парафії святих Володимира і Ольги запрошує всіх своїх і гостей на нову забаву. Будемо щиро раді новій зустрічі!