У минулому номері ми розповідали про відкриття нового салону краси у нашій Українській околиці. Уже багато хто із наших читачів побував тут, познайомився із гостинною господинею - косметологом Тетяною Біллмайєр, і навіть встиг взяти перші косметичні процедури у її вишуканому салоні. Не менш успішно минули перші два тижні й у Тетяни Молодовець, перукаря-чарівниці - багато хто, заглядаючи поцікавитись, залишалися, віддавшись у її майстерні руки, і виходив із салону геть іншою людиною. «Наші красуні» - так називають своїх клієнтів обидві Тетяни.

Сидимо учотирьох за вишуканим столиком - Тетяна пригощає запашною кавою і розповідає... історію будинку, де так комфортно розмістився її салон.

«Це ж дуже важливо - хто будував, хто жив, що діялося у цих стінах... У мене ж не шевська майстерня і не бюро подорожей, у мене - салон КРАСИ. І я, і ті, котрі приходять сюди, мусять мати прихильність один до одного. Моя енергетика, моє біополе - це ж важлива складова усіх процедур, не менш важлива, ніж «bioelements», котрі я використовую у роботі.

Я сама дуже серйозно ставлюся до таких речей, як, наприклад, «погана слава», «позитивна енергія»... А от зайшла до цього запущеного приміщення вперше і одразу відчула, що це моє місце, що воно зустріло мене теплом - значить, усе буде добре, усе складеться вдало! І коли реставраційні роботи були у самому розпалі, я раптом зрозуміла, що мушу розкопати історію цього дому, що для мене дуже важливо, із ким я тут співіснуватиму, хто були ті, колишні, що жили тут... Докопалася і зрозуміла, чому мені й усім, хто сюди заходить, тут так добре. Тому що тут жили, працювали, вершили свої добрі, від серця справи хороші, справжні люди. Про це мені розповіли старожили Української околиці, а потім і сама онука тих чудових вихідців з України, котрі у 1925 році влаштувалися у цьому приміщенні, прожили і пропрацювали тут усе своє довге гідне життя». Тетяна багатозначно вмовкає.

За сяючою вітриною проходить дівча. Проходить і... повертається. Відчиняються двері і до зали зазирає усміхнене розтріпане чудо років двадцяти п'яти і тут же починає засипати господиню питаннями: "Do you make wax? Do you have facial? Do you...?"

Тетяна підводиться їй на зустріч - вона завжди особисто зустрічає кожного, хто заглядає до салону - і з усмішкою намагається відповісти на усі питання одразу: "Oh yes, we will do everything in the nearest future, but we've just open our spa, so, come back in two weeks and enjoy our services".

Я тихо прощаюся, а наступного дня телефоную онуці тих людей, щоб і собі вивідати деталі історії того дому

«Мої дідусь із бабусею, Олександр та Євдокія Процаки, тримали у цій будівлі продуктовий магазин від 1925 по 1978 рік. Він називався Walton Food Store, старожили околиці можуть ще його пам'ятати. У 30-ті роки, в часи Великої депресії, коли багато людей не мали за що купити харчі, мої дідусь із бабусею допомагали їм продуктами зі свого магазину. Вони задарма роздавали хліб, молоко, м'ясо. У цьому домі вони завжди мали успішний бізнес і були дуже щасливі, оскільки усі завжди пам'ятали їхню допомогу і знали, що вони - добрі люди. Вони завжди жили за тим принципом, що у цьому житті тільки те твоє, що ти віддаси іншим. У цього будинку хороша енергетика і доброчинна традиція.

Цього місяця у них день народження: у дідуся - 9 березня, у бабусі - 14. Їх обох давно немає на світі, але це моє тепле "Happy Birthday" - душам цих двох прекрасних людей.

Тетяну я знаю недовго, але у мене таке відчуття, ніби ми з нею найближчі друзі щонайменше сто років. Вона уся випромінює позитив, жінка із прекрасним відчуттям краси і гармонії, чудова, тепла людина.

Бажаю їй великих удач і хай їй ведеться так само добре, як велося моїм дідові й бабусі у цьому будинку, де завжди жили добро і любов».

14 березня ми піднесли келихи із Мартіні у цій світлій вишуканій залі і на честь дня народження тих, котрі, я упевнена, були невидимо присутні поруч із нами. Ну що ж, будьте благословенні ті дні, коли на світ приходять гідні люди, котрі приносять із собою добро і радість і залишають по собі «хорошу славу» і «позитивну енергетику».

Софія Розумова, Чікаго, 14 березня