Запахли яблука в саду,
Замайоріли чорнобривці.
Несе у кошику дівча
Від серпня щедрого гостинці...
Курличуть тужно журавлі
І джміль бринить приємним басом,
Лунають дзвони голосні –
Вітають з Яблуневим Спасом

Прекрасне стоїть передосіння в Чикаго... Немає прикарпатської свіжості ще ранками, не стигнуть задумливі небеса, лише теплі долоні старенького літечка гортають останні дні календаря місяця серпня.

Та немає нам суму, браття, бо оце зараз і весело стане у місті найбільшої та найактивнішої української діаспори! Зі святим Преображенням Господа нашого Ісуса Христа, із соками плодів, щедрот землі, гарячіше штовхається кров у серці – фестини при парафіях, справжня пам’ять про обжинки селянина, коли час наставав на заховок всього надбаного та на осінні забави... Дзвони пливли по всьому Чикаго у час ранкової Служби Божої. Народу, як завжди на таке свято, – повна церква. Кошики, кошички і кошелі з різнобарвними фруктами та квітами тісно заставили всю солею (місце перед іконостасом) , включаючи амвон. Урочисто і весело почувається народ на Спаса, ревно молиться за рідних померлих, дякує за дар Господа – життя, наповнює спорожнілі душевні запаси любові й прощення.
Два дні поспіль, 18-19 серпня, святкувала парафія і гості церкви святого Йосипа Обручника, що на Cumberland, свій щорічний Юктоберфест. Господар свята – настоятель храму св. Йосипа Обручника, отець-протоієрей Микола Бурядник, тільки завдяки своїй молодості, мабуть, і силі духу легко, усміхнено, рівно скерував кораблем свята у хвилях турбот підготовки, організації команди добровольців, які би наліпили енно-тисячну кількість вареників, голубців, начистили би декілька десятків мішків картоплі, намаринували б величезні каструлі м’ясива на шашлик! І сам не цурається праці на кухні, і все сімейство трудиться. Отець Володимир Кушнір – побратим, однодумець, приятель – є причетним до всіх планів парафії і виконання. Молоді священики, як приклад усій пастві, живуть дружно, скромно, у праці, у мирі з усією постійно зростаючою громадою. В Україні я не чула-не бачила такого...

Котрий рік щастить на таких прийомах з погодою: тільки від сліпучого проміння наставляють шатра; м’який моріжок і чисті майданчики, заставлені наметами, закликають піднести рівень національної ідентичності у вечорі українських пісень, обіймах земляків, високому градусі гарячих танців. Волонтери з парафії торгують для церкви всім, чим любить потішитися українець з іншого материка: вареники, голубці, шашлик, налисники – ай, чи ж ми не знаємо, що нам смакує?! Спраглі можуть і пивком загасити втамований апетит, кава і солодке як під наметами, так і в аудиторії церкви. Легко дотримуватися й чистоти при тисячному скупченні народу, коли господарі подумали про це: великі баки для сміття стояли на всіх кутах, не було дефіциту з посудом, серветками. Чисті фартухи на всій обслузі свята; що має бути холодним – подавалося холодним, гарячим – гаряче! Походила я, подивилася – всі при ділі: і дітям на горбочку виставлений надувний палац з атракціями, і дорослі сфокусовані на розвагах, і автівки під наглядом охорони на парківках... Залишається відкласти душевні турботи і віддатися фестивальному плину!
Вартісні речі можна було привезти додому родині зі свята, адже гості з Клівленда і Рочестера мали чудові товари з національною символікою, диски з піснями українських співаків, вишивані речі, писаночки і багато всіляких інших сувенірів. Намет Громадського незалежного радіо пропонував великий вибір книжок найбільш популярних сьогодні авторів і видавництв. Кафе «Шоколад» і «Сороні» змагалися у рівні вишуканості страв. «Відія-Портал» інформував про конкурс «Miss Ukrainian Diaspora», що відбудеться наприкінці осені. Хто приїхав сюди розважитися, не залишився байдужим! Згадую гоголівський миргородський ярмарок з його гарячими барвами плахт, хусток та козацьких шароварів, коли бачу сучасних пані у вишитому і тканому вбранні, діток – у бабусиних подарунках з батьківщини, наших козаків, що якраз гуртуються перед виступом зі своїм бойовим гопаком. Так, настав час розповісти про найголовніше на святі – концерт. Треба одразу сказати, що головними спонсорами дводенної імпрези стали парафія храму св. Йосипа Обручника, Кредитна Спілка «Самопоміч» ($5000), Фундація «Спадщина» ($1000) та приватні особи, прізвища яких, за браком місця (вибачте!) не згадуємо сьогодні.

Програму двох днів, 18 і 19 серпня, складали виступи, підготовані артистами у різних жанрах. Глядачі бувають завжди зворушені маленькими танцюристами з «Вишиванки», гурту під керівництвом хореографів Павла та Оксани Федьківих, що показали великий вальс у суботу, а в неділю – три композиції: «Полонина», «Плескач», «Гуцулка». Давно шануємо мистецтво танцювального гурту «Водограй» при церкві св. Андрія в Блумінгдейл під орудою Івана Шалеви. Ці колективи подають серйозну заявку конкурентоспроможності з могутньою поки що «Громовицею». Уже підростає справді талановита декламаторка Даринка Любчик з театру-студії «Диво» (режисер – Василь Митничук), котра читала «Краєм світу» Івана Малковича. Уявляю її через декілька років примою нашого театру «Гомін» під керівництвом режисера Василя Митничука, котрий відкрив нам талант дитини і продовжує шліфувати її природні здібності. Бальні танці завойовують увагу шанувальників все більше: Тарас Петрик потішив двома виступами з Вікторією Процик («Ча-ча-ча», «Румба») та Мартою Луцик («Самба», «Ча-ча-ча»). Сподіваємося на ще більший ріст майстерності наших молодих виконавців.
Пісня – душа українця, її психологічний камертон! І Мар’яна Стешко-Балаш, і вокально-інструментальний ансамбль «Водограй» налаштували нас на святкову хвилю, легко перебираючи струни настрою гостей. Хлопці з «Водограю» охоче поспівали з людьми, обходячи площу, виконували жартівливі пісні, збираючи посмішки та оплески. Наш молодіжний гурт «Ефіра» грає цікаву музику – фолк-рок, тому має широку аудиторію. На сцені заявив про себе новий виконавець гуморесок – Василь Федько. Бажаємо йому успіхів! Ведучими концертів у суботу були Ірина Козак, артистка театру «Гомін», та Павло Прочко, якому пощастило працювати поміж двох красунь, бо у неділю його співведучою була Леоніда Митничук, котра давно не потребує презентації, адже її талановите виконання художніх творів, керівництво поетичним театром «Істина» знайоме кожному чиказьцю. Цього вечора ми чули полум’яно-закличну поезію Юрія Сегеди «Хотіли випростати спину...» та Галини Пухти «Моя Україно», днем скоріше у виконанні Леоніди звучала жіноча поезія Ліни Костенко та Галини Гордасевич.
Приємною несподіванкою обох вечорів стали лотерейні виграші двох сучасних телевізорів, наданих Касою «Самопоміч».
Новий голова громадської організації «Помаранчева Хвиля» – Юрій Сорока –ознайомив громаду з планами і, крім того, виступив серед інших козаків зі школи бойового гопака імені Івана Нечая, а також заохочував оглянути строї та зброю Української Повстанської Армії.
На такому святі гості завжди є мобільними, бо і докупити щось до столу треба, і зустрітися з новими знайомими, і сфотографуватися (гостра потреба сьогодення!) для соцмереж не зайвина, і просто розім’ятися слід. Було б цікаво глянути на всю площу з висоти пташиного лету, прослідкувати траєкторію руху людей... уявляєте, друзі, кожен хоча б тільки себе і своїх знайомих?! Та з виступом гостя Юктоберфест – українського співака з Канади, колишнього соліста ансамблю «Ватра» – Ігоря Богдана – слухачі були притягнуті, як металева стружка магнітом, ближче до сцени. Зрештою, співак тільки вийшов на сцену, а далі вона не була йому потрібна, бо живе єднання з енергією аудиторії, обмін почуттями, вкладеними в пісню і відданими виконавцеві, піднімало шатро своєю силою! Пісня за піснею по наростаючій за своєю внутрішньою задумкою вели до екзальтації слухачів, більшість з яких – середнє покоління громади. Сашко Хрипливий – незмінний звукорежисер майже всіх сценічних постановок на українських імпрезах – відпрацював, як Ігор Богдан відспівав, – з повною віддачею.

Гостем з України був молодіжний улюбленець Тарас Чубай. Два вечори він «заводив» публіку, що танцювала, густою підковою оточивши сцену. Співак завжди є бажаним у Чикаго гостем. На мої запитання про плани відповів, що будь-який менеджер у шоу-бізнесі керується попитом, тому тільки наше бажання – мати в себе концерти співака – можуть вплинути на частоту його приїздів. Українська публіка однаково гаряче сприймає пісні Тараса Чубая і тут, в Америці, і в інших країнах, тому якихось преференцій він віддати не може. Успіхів тобі, Тарасе, по всіх усюдах!
Отець Микола Бурядник пильним оком господаря час від часу спостерігав за діями команди помічників. Йому, як парохові, було приємно вітати колег з греко-католицьких храмів Чикаго і передмість та православних церков. Це отець-архімандрит Іван Кротець, отець-крилошанин Олег Кривокульський, о. Ігор Кошик, о. Роман Артимович з церкви св. Володимира і Ольги, отці Ярослав Мендюк, Мирон Панчук, Василь Салковський, Віктор Полярний, Микола Федюк. Серед світської громади були присутні очільники громадських і фінансових установ – Олесь Стрільчук, Павло Бандрівський з родиною, Микола Міщенко, Микола Кочерга. А всього прийшло на свято понад чотири тисячі гостей!
За столами туди-сюди снували чарочки, купами лежали шашлики й ковбаски, улюблена всіма тушкована капустка, пихатилися варенички з картоплею та сиром, вишнею і капустою. Від одного погляду на веселі й доброзичливі обличчя ставало тепло, думалося, що правильно предки наші придумали – їсти хліб не на самоті, а ділити у колі однодумців, або тих, що ставали ними після спільної трапези.
Уже густо звечоріло, над шатрами попелясто кучерявилися хмари, та тільки хто ж боявся дощу – така була впевненість у добрій погоді (всупереч прогнозу!), ніби намольфарено... Не сумно й роз’їжджатися: відбулася генеральна репетиція збору громади перед великим святом українців – Днем Незалежності України. Наступних вихідних товариство буде знову гаряче обійматися при зустрічі у Smith Park, ділити енергію, хліб і пісню!
Фото автора тексту