Уже декілька днів вітчизняний Інтернет кипить. «Бомбою», що його підірвала, виявився білборд, тобто рекламний щит, вивішений на батьківщині Леоніда Брежнєва – у провінційному місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області. Картинка з того білборду відкриває мою статтю. Події навколо цього рекламного щита стали лакмусовим папірцем, який виявив важливі аспекти нинішньої передвиборчої ситуації. Тому й варто їх проаналізувати.

Білборд як засіб рекламного впливу

На виборах білборди (або, як їх іще називають – бігборди) вважаються засобом первинної «розкрутки» кандидата, яка допомагає йому досягти ефекту впізнаваності. Тому найбільш грошовиті кандидати орендують масу білбордів на території всього округу – у містах і селах, на вулицях і при дорогах, на перехрестях і площах. Вони тішаться з того, що починають на них миготіти набагато раніше, ніж починається сама виборча кампанія – в надії, що це допоможе їм випередити суперників по дорозі до сердець виборців.
Надії ці часто оманливі. Нехай ніхто не ображається, але в рекламній справі вважається, що білборди є рекламою для неосвічених. Звичайно, їх бачать і освічені, але реагують зовсім не так, як на це сподіваються ті, чиї обличчя красуються на рекламних щитах.
Саме освічені обізвали білборди «біл-мордами», або «біг-мордами», бо психологи знають закономірність: коли чиїсь обличчя переслідують людей скрізь – вздовж доріг, на перехрестях, площах, вулицях – в якийсь момент рівень їхньої нав’язливості «зашкалює», і у перехожих замість інтересу та симпатії виникають відчуття роздратування і відторгнення тих, чиї «біл-морди» нахабно їх, вибачте, «задовбують».
Отож ті, хто закупив на своєму окрузі величезну кількість білбордів, орендує їх місяцями і платить за кожен з них від двох тисяч і більше на місяць, повинні розуміти, що ті десятки і сотні тисяч гривень, що ними тратяться на білбордову кампанію, часто є грошима, викинутими на вітер.

Одинокий білборд при дорозі

Історія, про яку я хочу поговорити з читачем, доводить, що справа не в кількості білбордів, не в їхній густоті на вулицях і дорогах, а в тому таємничому компоненті, що називається креативом, оригінальністю, здатністю зачепити якісь струни в душі людини, резонувати з настроями, нарешті, в гуморі.
На наших вулицях і площах сьогодні височіють сотні і тисячі білбордів, і про них ніхто не говорить. Але ось з’явився всього-на-всього один білборд при дорозі, та ще й вдалині від столиці, у місті Дніпродзержинськ – і вітчизняний Інтернет «вибухнув» колосальним резонансом. Практично кожен сайт передрукував інформацію про цей білборд, надрукував його картинку, в Інтернеті з’явилися жартівливі і сатиричні варіанти цього сюжету, які я наведу як приклади народної творчості.

Реакція влади

Коли про цей білборд стало відомо дніпропетровським чиновникам, вони повели себе по-різному. Більш досвідчені не реагували, розуміючи, що можуть підставитися, бо Інтернет нині може будь-кого висмикнути за вухо на світло громадської уваги – і тоді скандал гарантований. Історія з Ромою Ландиком, який побив у барі дівчину і був викритий Інтернетом, арештований і засуджений, багатьох навчила обережності.
Дехто з дніпропетровських можновладців навіть оцінив гумор того білборду і посміхнувся. Були й пропозиції пожартувати у відповідь, повернувши ситуацію на свій бік. Наприклад так:

А ось молодий губернатор Дніпропетровщини – О. Вілкул – явно погарячкував. Бажаючи вислужитися перед київським начальством, він наказав «розібратися з цим неподобством», заклеїти той злополучний білборд, порушивши цим закон. І дав наказ правоохоронцям – розшукати автора білборду та власника рекламного щита. Ті завзято взялися за справу, що було також одразу висміяно:

Хто посмів?

	Розшукується особливо небезпечний злочинець на прізвисько «Кіт». Може бути озброєний гострими пазурами. При виявленні відкривати вогонь на ураження

Автором цього сатиричного білборду виявився колишній голова села Єлизаветівки – Максим Голосной. Він називає себе опозиційно налаштованим, може тому й позбувся своєї посади. Стало відомо, що міліція оголосила Максима у розшук. Він каже, що жодного обвинувачення йому не пред’являють, і всі спроби адвоката прояснити, за що саме його клієнта розшукують, ясності не додали.
Слідчий же стверджує, що Максима розшукують, начебто, за якісь порушення на посаді селищного голови, і карна справа проти нього відкрита ще у листопаді минулого року.
Герой цієї гучної історії, Максим Голосной після знищення свого білборду вийшов на телефонний зв’язок з журналістами і повідомив, що власницю рекламного щита, директора РА «АПЕЛЬСИН» Наталю, начебто, забрали у реанімацію – після того, як з нею відповідно «порозмовляли» – і вона нині на лікарняному. До речі, прізвище у пані Наталі, що називається, в тему – Котенко. Є непідтверджена інформація, що вона не у лікарні, і заявляє, що прізвища замовника «котячого» білборду не пам’ятає.
Сам Голосной налаштований войовничо і різко звинувачує владу: «Для цієї влади немає моральних принципів, немає закону – вбивай, каліч, залякуй, але досягай своєї мети. Приклад із нашим білбордом показовий. Ви подивіться, у Партії регіонів – сотні площин тільки в нашому місті, з яких вона віщає про стабільність та благополуччя, які «настали в країні». У нас – всього ОДИН, з якого ми хоч і з гумором, але говоримо правду. І за нього вже постраждали і потрапили в небезпеку життя кількох людей! Подивіться, яка реакція на єдиний банер – негайно зірвати, заклеїти, залякати»!
За Голосного та його білборд тут же заступилася опозиція, звинувативши режим у всіх гріхах і, зокрема, у відсутності почуття гумору. Прославлений кіт прислужився опозиціонерам для чергової атаки на владу, і це також відзначили сатирики окремим колажем:

Оскільки автор білборду і опальний екс-голова села – Максим Голосной – вирішив балотуватися до Верховної Ради, то скандал з білбордом виявився для нього дуже доречним. Кращої реклами, ніж заборона цього білборду, не можна було і придумати. Доповнивши інформацію про тиск влади своїми гостро критичними заявами, Максим Голосной буквально за копійки і в один день зміг сформувати собі імідж опозиціонера. Лідерам нинішньої опозиції є чому повчитися у простого селищного голови.Проблема залучення популярних осіб у виборчі партійні списки актуальна для всіх – і для влади, і для опозиції, і для «третіх сил». Співачка Т. Повалій, футболіст А. Шевченко, актор Остап Ступка, письменники М. Матіос і В. Шкляр мають своєю позаполітичною славою підвищувати рейтинг партійного списку. Так чому б не використати таку нині суперпопулярну персону, як цей кіт – іронічно запитують декотрі і пропонують це зробити М. Азарову та В. Януковичу:

Післямова

сторія з поодиноким білбордом на окраїні Дніпродзержинська наштовхує на декілька висновків:
1. Наочна агітація у виборчу кампанію може бути дорогою і неефективною, а може – навпаки – резонансною та необтяжливою для виборчого бюджету. Важливо у задумі та втіленні вгадати сприйняття людей і відповідний резонанс.
2. Критика влади, яку сьогодні не здійснює хіба що лінивий, може бути набагато більш доказовою, якщо влада спробує її тупо душити, як це зробив дніпропетровський губернатор.
3. Гумор у політичній боротьбі продовжує залишатися ефективною зброєю, і на нього є сенс реагувати також іронічно.
4. Імідж опозиціонера продовжує залишатися політично вигідним, і його можна надбати не роками послідовної боротьби, а як Максим Голосний – однією вдалою акцією.
5. Однак важливо розуміти, що не разова акція, не гучний скандал, не вдалий піар-хід є основою ведення мажоритарної виборчої кампанії, а серйозна програма, зустрічі з людьми, дискусії і спроби їх переконання у серйозності своїх задумів і програми. Чи готовий це зробити Максим Голосний, як і сотні інших недостатньо підготованих кандидатів? Чи їх розрахунок на щось короткочасне – гострі звинувачення, масовий підкуп, чорний та сірий піар? Не кожна акція кандидата може «вистрілити». Але серйозний кандидат у депутати мусить переконати більшість своїх виборців, що він не обмежиться акціями, навіть вдалими, а буде серйозно працювати на свій округ та Україну.
P. S. А куди податися у випадку переслідувань – на Марс, у спротив, у конструктивну роботу – вирішує кожен для себе. Головне – зробити правильний вибір.