Українські спортсмени на Олімпійських іграх у Лондоні завоювали 20 медалей. Ми пропонуємо згадати всіх, а саме 18, представників України, які у Великобританії піднімалися на п’єдестал пошани.
Додамо, що на цій Літній Олімпіаді Україна здобула найменшу кількість нагород за історію незалежності. До цього найменше було по 23 – в Афінах у 2004 році, у Сіднеї у 2000-ому та в Атланті у 1996-ому.

УКРАЇНСЬКІ МЕДАЛІ
ЗОЛОТО
Яна Шемякіна – фехтування (шпага)
Яна стала першою українкою, яка здобула у Лондоні золоту медаль. Для 26-річної фехтувальниці ця перемога стала, так би мовити, прем’єрною світовою. До цього львів’янка перемагала на чемпіонаті Європи у далекому 2005 році. У 2009-ому вона виграла золото на Універсіаді та бронзу на чемпіонаті Європи.
На ОІ-2012 у фіналі проти німкені Брітти Хайдеманн Яна під час додаткової хвилини зуміла схилити шальки терезів на власну користь. Нагадаємо, в 1/16 фіналу Шемякіна здолала Любов Шутову з Росії (15:12), в 1/8-ій – Ану Марію Бранзу з Румунії (14:13), в 1/4-ій – ще одну румунку Сімону Герман (15:14), а у півфіналі – Юцзі Сунь з Китаю (14:13).
Опісля Яна заявила, що хоче сім’ю та дітей, тому є висока ймовірність того, що вона залишить професійне фехтування.
Жіноча четвірка парна – академічне веслування
Перша олімпійська перемога України в академічному веслуванні за історію незалежності на рахунку жіночої четвірки парної. Катерина Тарасенко, Наталія Довгодько, Анастасія Коженкова та Яна Дементьєва були фаворитками, адже до цього впевнено перемагали на етапах Кубку світу. Тому підвердили своє реноме.
Додамо, що українки тричі поспіль – у 2009, 2010 та 2011 роках – ставали чемпіонками Європи, а у 2010-ому завоювали срібло на світовій першості.
Як стало відомо вже після тріумфу українок, четвірка повинна отримати квартири у Дніпропетровську. Вирішити це питання мають до 17 серпня.
Олексій Торохтій – важка атлетика (105 кг)
Загалом, перемога Торохтія на ОІ-2012 стала приємною несподіванкою для України. Олексій, який до цього на серйозному рівні золота ніколи не здобував, вистрілив у Лондоні. Українець підняв 412 кг (185+227) і випередив найближчого переслідувача з Ірану на 1 кілограм.
Представник Донбасу у 2006 році ставав срібним призером чемпіонату Європи серед юнаків, у 2009-ому взяв срібло на дорослій Європі, 2011-ий запам’ятався його бронзою на чемпіонаті світу у Парижі.
Як зазначив сам 26-річний важкоатлет, його команда не очікувала на тріумф у Великобританії, хоча цього, звичайно, хотілося. Додамо, що саме Торохтій ніс прапор України на закритті Ігор.
Юрій Чебан – каное-одиночка (200м)
Для Чебана вже не вперше здобувати медалі на Олімпійських іграх. Чотири роки тому у Пекіні одесит фінішував третім на 500-метрівці. Цього разу 26-річний веслувальник додав у свій актив золото на дистанції 200 метрів.
На попередньому етапі й у півфіналі Юрій вигравав свої заїзди. При чому показував кращий час, наближаючись до фіналу. У фінальному заїзді Чебан показав не такий швидкий темп, у порівнянні з попередніми, однак золото собі у кишеню поклав.
Заслужений майстер спорту є віце-чемпіоном світу 2006 року (каное-одиночка, 500 м) і чемпіоном світу серед молоді 2007 року.
Олександр Усик – бокс (91 кг)

Олександр, хто б там що не думав, хоча і народився у Сімферополі, але порадував Україну козацькою зачіскою та гопаком після того, як був оголошений олімпійським чемпіоном.
Свій похід за золотом у столиці Англії Усик почав з чвертьфіналу, здолавши Артура Бетербієва з Росії (17:13). У півфіналі він був сильнішим за Тервела Пулєва з Болгарії (21:5), а у фіналі вирвав перемогу у Клементе Руссо з Італії (14:11).
За свою кар’єру капітан збірної України з боксу здобував золото (2011 рік) і бронзу на чемпіонатах світу (2009). Ставав чемпіоном Європи у 2008 році, перед цим здобувши бронзу (2006).
Василь Ломаченко – бокс (60 кг)
У перемозі Василя немає нічого дивного. Ба більше, у цьому ніхто і не сумнівався. Він лише підтвердив, що у категорії до 60 кг рівних йому немає.
У Лондоні в 1/8 фіналу українець переміг Веллінгтона Аріаса Ромеро з Домініканської республіки (15:3), у чвертьфіналі – Фелікса Вердехо Санчеса з Пуерто-ріко (14:9), у півфіналі – Яснієля Толедо Лопеса (14:11). У фіналі Ломаченком був розгромлений кореєць Сунчул Хан – 19:9.
Заслужений майстер спорту України зібрав усе золото, яке тільки можна на аматорському рівні – олімпійський чемпіон, чемпіон світу та Європи, чемпіон світу серед юніорів.
Найближчим часом варто очікувати на дебют Василя у професійному боксі. Принаймні, вже ходять такі чутки. Та і залишатися в аматорах надалі Ломаченку, чесно кажучи, сенсу немає.

СРІБЛО
Інна Осипенко-Радомська – байдарка-одиночка (500м і 200м)
Інна стала однією з двох представників України, кому на ОІ-2012 вдалося стати дворазовим призером. Це третя та четверта медалі для веслувальниці на Олімпіадах (бронза у 2004 році та золото у 2008-ому).
Осипенко-Радомська спочатку фінішувала другою на дистанції 500 метрів, а потім і на 200-метрівці. Додамо, що в обох заїздах уродженка Херсонської області добре починала, однак на завершальні метри, на жаль, не вистачало.
29-річна українка, окрім того, на своєму рахунку має перемогу на чемпіонаті світу (2010 рік, Познань). Також вона двічі ставала віце-чемпіонкою та тричі бронзовою.
Олександр П’ятниця – метання списа
Сумнівів у тому, що наразі П’ятниця є найкращим серед метальників списа в Україні не виникало. Та хотілося, як спортсмену, так і українським шанувальникам спорту, більшого. І Олександр зумів у Лондоні вибороти срібну медаль.
27-річний представник Дніпропетровська на своїх перших Іграх пропустив уперед тільки Кесхорна Волкотта з Тринідаду та Тобаго, поступившись тому сімома сантиметрами. Як після змагань розповів атлет, ця нагорода наснилася йому напередодні.
Додамо, що П’ятниця був призером чемпіонату Європи серед молоді, призером Кубку Європи 2010 року, багаторазовим чемпіоном України. Тому самі можете оцінити, наскільки вагомою є для нього ця медаль.
Денис Берінчик – бокс (64 кг)
Берінчик наразі не може піднятися на найвищу сходинку у боксерському світі. “Український танк” у жовтні минулого року був другим на чемпіонаті світу, тепер став другим на Олімпійських іграх.
Тоді єдиним кривдником Дениса став бразилець Евертон Лопес, а цього разу Роніель Сотолонго з Куби. Додамо, що всі свої перемоги у Лондоні українець відзначав гопаком.
Окрім вищезгаданих нагород, в активі 24-річного уродженця Луганщини є орден Данила Галицького.
Валерій Андрійцев – вільна боротьба (96 кг)
Якби до старту Олімпіади хтось стверджував, що з борців-вільників медаль для України здобуде лише Андрійцев, то це виглядало б майже нереально. Проте Валерій це “неможливе” виконав.
У Лондоні Валерій в 1/8 фіналу здолав таджика Рустама Іскандарі, у чвертьфіналі – азербайджанця Хетага Газюмова, а у півфіналі – чинного чемпіона світу Реза Мохаммада Яздані, який не завершив поєдинок через травму. У фінальній сутичці Андрійцев програв американцю Джейкобу Стефену Ворнеру.
25-річний житель Малина (Житомирська область), який є щирим українцем, за свою кар’єру нічого особливого не вигравав. Тільки у нинішньому році йому вдалося здобути срібло на чемпіонаті Європи у Белграді.

БРОНЗА
Олена Костевич – стрільба (ПП 10м і П 25м)
Олена – друга українка, котра повертається з Лондона з двома нагородами. Обидві – бронзові. Хоча сама Костевич цим аніскільки не переймалася. Навпаки, українка заявила, що для неї друга медаль була ніби золотою.
Першу бронзу представниця Чернігова взяла у стрільбі з пневматичного пістолета з 10 метрів (це була перша медаль України на Іграх), а потім було і третє місце у стрільбі з пістолета з 25 метрів. До речі, у першому випадку від Олени втекло срібло у перестрілці.
Зазначимо, що це друга та третя медалі Костевич на Олімпіадах. До цього вона брала золото в Афінах-2004 (ПП 10 м). Також Олена вигравала чемпіонат світу 2002 року та фінал Кубку світу 2003 року.
Юлія Каліна – важка атлетика (58 кг)
Бронза на Олімпіаді-2012 стала першим серйозним успіхом Юлії у кар’єрі. І швидше за все, останнім... Про це розповіла сама важкоатлетка, яка збирається пробути у великому спорті ще один рік.
Однак, що б там не казала сама Каліна про травми, а вони їй не завадили записати в актив бронзову нагороду у Лондоні у категорії до 58 кг. Могла уродженка Донецька розраховувати і на срібло, адже показала у ривку другий результат, однак у поштовху вага українки була більш скромною.
Ольга Харлан – фехтування, шабля
Після того, як стало відомо, що на ОІ-2012 не буде командної першості на шаблях серед жінок, вся надія залишалася на Харлан. Ольга не підвела, здобувши бронзову нагороду. Хоча хотілося, чесно кажучи, більшого.
Представниця Миколаєва спокійно дісталася до півфіналу, де програла Софії Вєлікій з Росії – 12:15. А у бронзовому поєдинку 21-річна українка переграла перший номер світового рейтингу Маріель Загуніс із США – 15:10.
За свою індивідуальну кар’єру Ольга здобувала золото на чемпіонаті Європи у 2009, 2011 та 2012 роках. Окрім того, Харлан є олімпійською чемпіонкою у командному турнірі (Пекін-2008). Також у команді вона одного разу вигравала чемпіонат світу та двічі чемпіонат Європи.
Ольга Саладуха – потрійний стрибок
Ольга продовжила серію вдалих виступів на різноманітних чемпіонатах. У Лондоні у секторі для потрійного стрибка Саладуха взяла бронзову нагороду.
29-річна українка забезпечила собі бронзу в останній, шостій, спробі, коли ризикнула. Могла вона розраховувати і на друге місце, однак свій кращий результат у шостій спробі показала і колумбійська суперниця. А посунула за межі трійки Саладуха іншу українку – Ганну Князєву.
Додамо, що за останні роки донеччанка ставала чемпіонкою світу (2011 рік) і двічі чемпіонкою Європи (2010 та 2012).
Ігор Радівілов – спортивна гімнастика (опорний стрибок)
Для Радівілова, як і для чималої частини українських медалістів, нагорода у Лондоні стала першою на серйозному рівні. До цього Ігор похвалитися чимось особливо не міг.
19-річний маріупольчанин в опорному стрибку пропустив уперед лише корейця та росіянина. Проте непоганий відрив від четвертого місця дає надії з оптимізмом дивитися у 2016 рік, коли українець буде вже більш досвідченим.
Жіноча команда України – естафета (4х100м)
Жіноча збірна України стала бронзовим призером Олімпіади-2012 у бігові 4 по 100 метрів з новим національним рекордом країни. На 42.04 відтепер у даній дисципліні потрібно рівнятися.
Олеся Повх, Христина Стуй, Марія Рємєнь та Єлизавета Бризгіна у команді зробили те, чого так і не вдалося у Лондоні кожній окремо. А пропустили вперед українки лише команди США та Ямайки.
Нагадаємо, у Тегу у 2011 році на чемпіонаті світу українки (замість Бризгіної тоді бігла Наталія Погребняк) представниці України також були третіми. Ну і звичайно неважко здогадатися, що випередили їх все ті ж американки з ямайчанками.
Тарас Шелестюк – бокс (69 кг)
Тарас не зумів переконати незрозуміле британське суддівство, що саме він мав вийти у фінал. Арбітраж у півфіналі був на стороні господаря Олімпіади британця Фредді Еванса.
А між іншим, Шелестюк мав перший номер “посіву”, адже є чинним чемпіоном світу, титул який здобув у жовтні 2011 року у Баку. Зазначимо, що це не перша бронза для уродженця Макіївки – у 2010 році він став третім на чемпіонаті Європи.
Олександр Гвоздик – бокс (81 кг)
Ну і нарешті Олександр Гвоздик. Швидше за все, саме цей український спортсмен повинен бути незадоволений своє бронзовою медаллю...
У півфіналі харків’янин точно не програв Аділбеку Ніязимбетову з Казахстану. Однак інша думка була в арбітрів, які за нічийного рахунку віддали перевагу казаху.
При цьому 25-річний боксер провів бій набагато активніше за свого візаві, і цілком напрацював на перемогу. Українська сторона подавала протест на результат бою, проте, як і раніше, в AIBA його фактично не розглядали.
Додамо, що в активі Гвоздика є ще звання переможця Кубку Європи 2010 року.

Джерело: champion.com.ua

 Олександр Усик: “Наші зачіски – це данина козацькому духу, силі, сміливості і витривалості”

Бокс

Я дивився на переможний танець третього після Володимира Кличка і Василя Ломаченка українського олімпійського чемпіона з боксу і мимоволі згадував передсмертні слова Нерона: «Який актор помирає!». Артистичних даних в Усика – на десятьох.
У Баку після переможного чемпіонату світу танцювали також самовіддано?
Там я видав якусь імпровізацію з голови. А тут цілеспрямовано виконував національний українець танець – гопак з невеликими експромтами на тему. Ви знаєте, давно помітив, що можу легко імпровізувати в танцях. Напевно, позначилося те, що в дитинстві я займався народними танцями, а зараз додав до цієї бази володіння якимись рухами з сучасних танців, брейку... Музика іноді робить з моїм тілом такі речі, що якщо б я міг бачити це збоку, то випав би в повний осад. Ритм включається в моїй голові, і думаю: Боже, звідки це все? (Сміється).
Іноземні журналісти все питають: що символізують ваші з Денисом Берінчиком зачіски?
Поясніть їм, що це данина козацькому духу, силі, сміливості і витривалості. Козакам чуби були потрібні і для того, щоб в бою відрізняти свого бійця від чужої бусурменської голови, яку вони збивали геть козацькою шаблею.
Чи можна сказати, що у фіналі ви виконали установку тренера?
Перед боєм Анатолій Миколайович Ломаченко сказав: «Не женися за цією медаллю, покажи гарний бокс. Бийся так, щоб людям сподобалося. І якщо ти це зробиш, судді все оцінять, і нагорода сама опиниться у тебе на шиї». Як з’ясувалося пізніше, ці слова виявилися золотими.
А результат першого раунду вас не збентежив?
Піднапружив злегка, якщо чесно. Адже я «горів» – 1:3, але час показав, що за останні чотири роки я виріс, а італієць, який вибив мене з олімпійського турніру в Пекіні з рахунком 7:4, можливо, залишився на місці.
Після церемонії нагородження ви, не перестаючи, кусали свою медаль. Не боялися поламати зуби?
Слухайте, я виконав таку кількість роботи заради її завоювання, що зараз можу легко її з’їсти. Але не зроблю цього, тому що моя донечка Лізонька, з якою я спілкувався, по скайпу, попросила ще після чвертьфіналу: «Тату, привези мені, будь ласка, золото». І я виконав її установку.
Ви чули, що кричали вам з трибун партнери по команді?
Пацанів я відчуваю, а чую під час бою тільки тренерів. Що кричали вони? «Три! Сашко, три!.. Повтор... Розтягни! ». Просили проводити «трієчку», виманювати Руссо на себе, а потім знову робити те ж саме.
Який із суперників на шляху до фіналу був найнебезпечнішим?
У нашому виді спорту не небезпечних суперників не буває. Вийти на бій, сказавши собі, що цей хлопець слабкий, означає поставити під сумнів перемогу. Якщо будеш когось недооцінювати, вийдеш і вигребеш по саме нікуди.
Що ви, як капітан команди, зробили для того, щоб підтримати в останній день Олімпіади Василя Ломаченка?
Молився. Просив Бога дати моєму куму сили і здоров’я. Тому що я з цією людиною пройшов вогонь і воду. Я завжди за ним тягнувся. Він біг, а я – за ним. Він плив, а я – за ним. Він озирався, я кричав – тут, я тут! Я готовий віддати йому все. Якби це було можна, просто відстебнув би свої руки і подарував йому.
В аматорському боксі ви досягли того, чого хотіли?
Так, уже чемпіон всього на світі.
А що буде через чотири роки?
Буде серпень 2016-го (посміхається). У мене дочка піде в школу, і я 1-го вересня буду дивитися на неї – з бантиком і дзвіночком. Я розумію, що ви хилите до мого переходу в професійний бокс, але поки що я хочу тільки одного – відпочити. Я з 24 липня жодного разу не їв перше. Блін, мені так набридла ця британська їжа, я так хочу приїхати додому і попросив дружину зварити овочевий супчик. А потім їсти його повільно, з величезним задоволенням. Сьорбати! Їй не подобається, коли я сьорбаю, але я буду це робити, щоб розтягувати задоволення!

Автор: Михайло Співаковський
Джерело: www.sport-express.ua

Фахівці з боксу з різних країн дотепер шоковані рішенням арбітрів у бою українця Євгена Хитрова та англійця Ентоні Огого.
“Експрес” вирішив з’ясувати, чи траплялись раніше з нами такі казуси. Ми поспілкувались з відомим боксерським тренером Віктором Рогатіним, наставником чемпіонки Європи Тетяни Коб. Він пояснив, чому до України таке упереджене ставлення.
Хитров виграв чисто, – каже Віктор Вікторович. – Ні в кого немає сумнівів, що він переміг, причому зробив це впевнено. А рішення арбітрів – це маячня.
Чи часто українці мають справу з таким упередженим і некваліфікованим арбітражем?
Та постійно. Пригадайте минулу Олімпіаду і перший бій Ломаченка. У нього теж вкрали чисту перемогу, але наші подали протест – і його задовольнили. Після того Василь став олімпійським чемпіоном і виграв Кубок Баккера. На чемпіонаті світу в Баку в Ломаченка знову вкрали перемогу. І знову був протест, після якого Василь став чемпіоном світу.
Розумієте, у тих видах спорту, де немає секундоміра, лінії, яку слід перетнути, чи метра, яким заміряють дальність польоту снаряду, там завжди будуть суддівські скандали. Бо це величезне поле для корупції та упередженості. Художня та спортивна гімнастики, стрибки у воду, на батуті, бокс – то все не Олімпіада. Це змагання, де перемагають ті, кому треба, хто має “дах”.
Від упередженості суддів найбільше потерпає Україна – чи ще когось засуджують?
Та всіх засуджують, а на нас вони мають зуб. Ну як так, ми перша країна після розпаду Радянського Союзу, котра на одному чемпіонаті світу взяла чотири “золота” і здобула сім ліцензій. Це світовий рекорд! Ну як із таким можуть миритися ті ж росіяни та інші країни світу?
Вони розуміють, що Василь Ломаченко має брати “золото”. Так само вони бачать, що Сашко Усик – нині найкращий супертяж світу, і він теж реально претендує на “золото”. Для України два олімпійські “золота” забагато, а тут ще Хитров намалювався, а є ще Беринчик. Вони бояться України, тому і “плавлять”. Вони не можуть допустити, щоб ми взяли більше золотих нагород, бо тоді Україна автоматично стає світовим лідером у боксі.
Якби все було справедливо, наші боксери легко мали б три “золота”. Але Олімпіада – це брудна справа.
Як відбувається система підрахунку ударів? Як загалом працюють арбітри в аматорському боксі?
Довкола рингу сидять п’ятеро суддів, шостий – на рингу. І ось ті п’ятеро рахують чисті й брудні удари, натискаючи кнопки на машинці. У них є секунда, щоб натиснути кнопку. І от якщо боксер завдав влучного удару і хоча б троє суддів встигли натиснути кнопку, йому цей удар зараховується. Якщо не встигли, удар не зараховано. Боксер може молотити суперника, завдавши йому три-чотири влучні удари поспіль, а судді не встигли стільки разів натиснути на кнопку або машинка не спрацювала. І боксер в активі має лише один удар.
Тут усе залежить і від арбітрів, і від техніки. Вона, до речі, теж часто дає збої. Тому така система підрахунку ударів украй необ’єктивна. Слід повернутися до записів, які веде кожен суддя, і оприлюднювати їхні підрахунки після кожного раунду, а не по закінченню бою. Тоді в арбітра можна буде спитати за оцінку.
Поясніть, що таке чисті та брудні удари? Бо Хитрову вони присудили поразку саме через брудні.
Чисті – це пряме потрапляння в голову, корпус. Брудні, коли боксер “черкає” голову рикошетом від захисту. Але наприкінці поєдинку судді рахують чисті удари. І лише якщо за ними нічия, тоді беруть до уваги брудні удари. Хто більше їх завдав, той і переміг.

 Підготував Роман Свистун
За повідомленнями інформагенств