Зазвичай, ми пишемо про культурні події, що відбуваються в «українському Чикаго». Але українці творять культуру і поза межами цього середовища. Одним із доказів того – нова виставка дуету фотографів з України, який називається Synchrodogs. Ця пара у творчості та у житті уже завоювала своє місце в сучасному мистецтві. Тетяна Щеглова Та Роман Новен – молоді, виклично сміливі та надзвичайно креативні фотографи. Їхні роботи можна критикувати, можна захоплюватися ними, ці фотографії бентежать, викликають часом огиду, часом схвалення – але нікого не лишають байдужими. Мабуть, у цьому і є основна місія мистецтва.

Один із власників галереї, де відкрилася 20-го липня однойменна виставка – Віло Вілакорта – розповів мені, як він особисто знайшов Тетяну і Романа і організував цю експозицію. Понад півроку тому Віло, в пошуках нових робіт, рився в Інтернеті і випадково натрапив на «фен» – фотографії дуету. Він був вражений і, за його словами, просто закохався у їхні роботи. Сподобалося все – композиція, світло, кольори. Віло почав шукати більше і знайшов їхні фотографії, які вже можна було більше зарахувати до категорії мистецьких, аніж «модних».
Як вважає Віло – галерея якого повинна представляти дизайн на межі творчості та комерційності – найбільше його захопило вміння Тані і Романа створювати композиції в тому середовищі, в якому вони перебувають у даний момент. Фотографи багато подорожують і роблять світлини, використовуючи все навколо у буквальному розумінні. Роблять також чимало композицій на природі, використовуючи лише власні тіла. Та й, загалом, основними героями їхніх фотокартин є вони самі, тим самим вони «заощаджують» на ресурсах. Найчастіше моделлю виступає Таня – неймовірно худенька 22-річна дівчина, яка своє тіло «німфетки», довге волосся постійно гутаперчево «вписує» в навколишнє середовище.
Мають «Синхропси» і парні роботи, на яких вони, немов справжні звірі, занурюють свої оголені, виснажені тіла та довге волосся у високі трави. Також митці максимально використовують предмети матеріального світу – все, що нас оточує, і чому ми не приділяємо багато уваги. Проводять експерименти з предметами одягу, прикрасами, презентуючи у властивий їм, досить дивний спосіб.
Чимало робіт справді є цікавими. Моє найбільше захоплення викликали фотографії з папки «Сховане» на їхньому веб-сайті, а також – підбірка фотографій для журналів та дизайнерів. Молоді люди вже здобули своє визнання, і їм роблять періодичні замовлення. Вони працювали для Harper’s Bazaar Україна, Esquire, Urban Outfitter’s. Співпрацювали й з однією із найперспективніших молодих українських дизайнерів – Марією Рева. Результат усіх цих зйомок у форматі високої моди вийшов вражаючий.

На моє особисте враження, відібрані роботи для виставки у галереї Public Works не повністю відображають різноманіття світу Синхропсів. З іншого боку, підбір фотографій міг здійснюватися з урахуванням формату самої виставки та загального цільового призначення галереї. Очевидно, експозиція створювалася для представлення митців публіці, а не для продажу. Інакше, фотокартини, на яких Таня показана у найдивніших позах та декораціях, де вона маніпулює фальшивими татуюваннями та штучним хутром, а в роті не боїться тримати тарантула, слід було виставляти з іншим світлом, оформленням та й, не виключено, в іншому залі. У цьому випадку неформальність подачі доробку українських митців стала частиною загальної атмосфери, породженої світоглядом Синхропсів. Тим не менше, мені набагато цікавіше було переглянути роботи на їхньому веб-сайті, де, звичайно, є багато “прохідного”, але  є й такі, що чіпляють. Їхній підхід, мистецький дух, прагнення зафіксувати непривабливу реальність викличе в багатьох бажання покрутити пальцем біля скроні. І це нормально, бо роботи Синхропсів до класики не зарахуєш. Це часом гламурний, часом відверто маргінальний андеграунд.
Тішить той факт, що українські митці виходять на міжнародний рівень, їм влаштовують виставки не лише представники діаспори. Їх знаходять мистецтвознавці в країнах Європи та США (це вже не перша виставка в Америці для Тані і Романа). Засмучує той факт, що їх наполегливо представляють як «Східноєвропейських митців з України», а не просто українських митців. Щоб зламати цю тенденцію, нам самим слід приділяти більше уваги тим, хто може творить у «не форматі», але історія культури знає безліч випадків такого «неформату», який потім ставав шедевром. Є надія, що Синхропси у своїй бідності та нестримній креативності найближчим часом займуть провідні позиції серед європейських митців. І їх, нарешті, називатимуть просто – українські фотографи.
Деякі роботи, представлені тут, взяті зі сайту www.synchrodogs.com, де можна переглянути увесь доробок дуету. Дітям до певного віку бажано доступ до переглядання обмежити.
Для тих, хто хоче відвідати виставку, подаю адресу галереї:
Public Works Gallery
1539 N.Damen Ave., 2-й поверх
Chicago 60622

Фотографії також взято  
з Facebook сторінки Synchrodogs