УГКЦ має нового єпископа. Ним став ректор Українського Католицького Університету – о. д-р Борис Ґудзяк.

У суботу, 21 липня 2012 р., у Ватикані повідомлено про те, що Папа Бенедикт XVI прийняв зречення з уряду, яке у зв’язку з досягненням найвищого віку подав владика Михаїл Гринчишин, ЧНІ, Апостольський Екзарх для українців греко-католиків у Франції. Його наступником Папа призначив о. д-ра Бориса Ґудзяка, дотеперішнього ректора Українського Католицького Університету, надаючи йому титулярний осідок Каркабії.
Владика-номінат Борис (Ґудзяк) стане 49 єпископом Української Греко-Католицької Церкви.
Апостольський Екзархат для українців греко-католиків у Франції був утворений 22 липня 1960 року. Першим екзархом був владика Володимир Маланчук, ЧНІ, а після його зречення у зв’язку з віком у 1982 році, наступником став владика Михаїл Гринчишин, ЧНІ, якому в лютому цього року виповнилося 83 роки життя.

Заява Українського Католицького Університету щодо повідомлення прес-центру Ватикану

Як у суботу повідомив прес-центр Ватикану, Святіший Отець Венедикт ХVІ затвердив рішення Синоду Єпископів УГКЦ і призначив всесвітлішого отця-мітрата Бориса Ґудзяка, ректора Українського Католицького Університету, Апостольським Екзархом для українців греко-католиків у Франції (Швейцарії та країнах Бенілюксу), надаючи йому титулярний осідок Каркабії.
Сталося те, чого спільнота УКУ давно очікувала, що вимріяла і що вимолила в Бога. Отець Борис є не просто ректором нашого Університету. Він став духовним скарбом, що увійшов у життя багатьох з нас і значною мірою змінив його. Єпископський сан гідно увінчає подвижницьку працю нашого ректора над створенням і розбудовою настільки значущого для України вищого навчального закладу. Єпископський жезл буде в його руках посохом, який покличе його у нове паломництво незвіданими дорогами, що їх визначив для нього Господь.
Спільнота УКУ щаслива від того, що відтепер той, хто є духовною та адміністративною віссю нашого Університету, приєднається до грона інших Єпископів у їхньому служінні потребам Церкви і народу. Ми радіємо за Церкву, яка покликала до вищого служіння такого Слугу. Ми радіємо за вірних Апостольського Екзархату УГКЦ у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії, що матимуть такого Пастиря. Ми радіємо за себе й усіх мирян УГКЦ, що матимемо такого Архієрея.
Ця радісна новина не застала ректорат, професорів і студентів УКУ зненацька. Вже протягом майже двох років Університет з учас­тю Великого Канцлера УКУ, Сенату і ректорату обговорював потреби та шляхи трансформації структури вищого керівництва УКУ. З огляду на стратегічні плани розвитку Університету, втілені в будівництві сучасного університетського містечка та відкритті нових навчальних програм, вже відбулося скріплення структури УКУ досвідченими проректорами, професорами і священиками. Наявність професійної та згуртованої команди, яку ретельно добирав і всіляко плекав наш ректор, є найкращою підтримкою для Владики-номіната у його новому відповідальному служінні.
На прохання Великого Канцлера, яким є Глава УГКЦ, а також – спільноти УКУ – Владика-номінат, отримуючи від Церкви новий мандат для свого служіння, й надалі підтримуватиме Університет і продовжуватиме опікуватися життєво важливими потребами нашої інституції.
Вітаючи о. Бориса Ґудзяка з новим призначенням, а також, дякуючи Богові за сповнення наших молитов, ми просимо Його водночас благословити нашу спільноту на подальше служіння у мирі та дарованій Ним благодаті. Ми хочемо запевнити наших духовних отців, щедрих доброчинців і приязних колег-освітян, що й далі бачитимемо свою місію в тому, щоб посильно служити нашій Церкві, бути надійним партнером академічній спільноті України й надавати важливу опору кожній людині, яка прагнутиме пошанувати Божий закон, благо українського народу і свою людську гідність.

Ректорат Українського
Католицького Університету

Мирослав Маринович:
Чутки про можливість висвячення о. Бориса на єпископа кружляють уже кілька років. Якби їх не було – їх би треба було вигадати! Адже Церква не могла би собі дозволити не помічати таку потужну постать, як о. Борис Ґудзяк. Тим більше такі думки та сподівання нуртували в середовищі УКУ, де о. Бориса знають чи не найкраще. Тому вістка про висвячення о. Бориса не застала нас зненацька. Але точно про це ми дізналися вже після того, як це рішення було прийняте Папою.
Звичайно ж, спільнота УКУ зраділа цій звістці. Досі отець Борис був духовним та адміністративним стержнем для УКУ, і ми тішимося, що вся Вселенська Церква, а, передусім, вірні УГКЦ у Західній Європі матимуть нагоду пізнати харизму отця та користати з її дарів.

Біографія владики-номіната Бориса Ґудзяка

Народився 24 листопада 1960 року в місті Сіракузи, штат Нью-Йорк, США, в родині українських емігрантів. Закінчив католицьку середню школу, Академію християнських братів, а також – Школу українознавства ім. Лесі Українки. Активний член Пласту.
1978 – 1980 роки – навчався в Сіракузькому університеті, де повні студії закінчив за два роки. Отримав подвійний диплом бакалавра з біології та філософії.
1980 – 1983 роки – був семінаристом Львівської архієпархії в Колегії Святої Софії в Римі, де формувався під опікою Патріарха Йосифа Сліпого. Навчався в Папському Урбанському університеті, де здобув бакалаврат з богослов’я (STB), одночасно будучи студентом Українського Католицького Університету в Римі.
1983 – 1992 роки – навчався у Гарвардському університеті в Кембріджі, США, де отримав докторат (Ph.D) у галузі слов’янської та візантійської культурно-церковної історії. Дисертація: «Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і ґенеза Берестейської унії». Протягом докторантури стажувався при візантинологічному центрі Думбартон Оукс у Вашингтоні, в Австрії, Італії, Польщі та в Україні – при Інституті літератури АН УРСР і Київському державному університеті.
1994 – 1995 роки – навчався в Папському Орієнтальному Інституті в Римі на факультеті східних церковних наук, де отримав ліценціат з богослов’я. Тема ліценціату: «До питання аналізу неопатристичного синтезу Георгія Флоровського».
1990 – голова оргкомітету з’їзду «Українська молодь – Христові».
1992 – 2002 – директор-засновник Інституту історії Церкви у м. Львові.
1993 – 1995 роки – голова Комісії з відновлення Львівської Богословської Академії.
1995 – 2000 роки – віце-ректор Львівської Богословської Академії.
Дияконські свячення прийняв 14 серпня 1998 року (святитель – Владика Любомир Гузар). 26 листопада 1998 року прийняв таїнство Священства в соборі святого Юра у Львові (святитель – Владика Софрон Мудрий).
2000 – 2002 – ректор Львівської Богословської Академії.
З 2002 року – ректор Українського Католицького Університету у Львові, єдиного католицького університету на пострадянському просторі. У різний час був деканом як богословського, так і гуманітарного факультетів.
З 2008 року – голова Комісії у справах кадрового забезпечення Києво-Галицького Архієпископства УГКЦ.
З 2009 року – член Надзірної ради Міжнародної асоціації католицьких університетів.
2010 року іменований Патріархом Любомиром митрофорним протоієреєм.
Автор і редактор книг та статей на церковно-історичну, духовну, богословську тематику різними мовами, а також – текстів про сучасне церковне життя, розвиток і реформу вищої освіти, духовність архітектури та з інших актуальних питань громадського, соціального, культурного й політичного життя.
Головні відзнаки та нагороди:
Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ (2005) і ІІ ступеня (2008)
Кавалер ордена Капітули «Ї» «За інтелектуальну відвагу» (2005)
Відзнака Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів (2007)
Почесний громадянин міста Львова (2007)
Кавалер ордена Академічних пальм (нагорода Міністерства вищої освіти і науки Франції, 2008).