Наприкінці червня – початку липня 2010 року на Лохвиччині (Полтавська область) відбулися дві вимовні події, які ще раз засвідчили про відродження національної духовності прихожан рідної української церкви та про вірність обраного шляху духовенством та вірними Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП), що продовжує розбудову православних осередків цієї церкви у нашому регіоні.

Так, значна кількість лохвичан за участю владики Федора, архієпископа Полтавського і Кременчуцького УПЦ КП та отців цієї церкви відсвяткували ювілей Різдво-Богородичної релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату та освятили дзвіницю, що була щойно споруджена за рахунок коштів київського благодійника Тараса Кутового, батько якого – кандидат фізико-математичних наук Віктор Олександрович Кутовий – походить з Лохвиці.
Увінчалися певним успіхом також і заходи вірян іншої громади УПЦ КП – Свято-Успенської у селі Мехедівка, Лохвицького району, оскільки Лохвицький районний суд, зважаючи на постанову колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року, згідно з якою – не визнано Свято-Успенську релігійну громаду Кременчуцької єпархії Української православної церкви (Московського Патріархату) с. Мехедівка юридичною особою, закрив провадження у справі за позовом цієї громади УПЦ (МП) про визнання незаконними дій тогочасного старости громади – Василя Рожкова та благочинного УПЦ КП Лохвицького району отця Георгія (Лобачевского) – депутата районної ради від ВО «Свобода».
Простіше кажучи, судова тяганина, яку було затіяно за дорученням настоятеля та парафії УПЦ (МП) ще у грудні 2010 року, що його представляв один із очільників Лохвицької районної організації Партії регіонів – Севастьянов – закінчилася під сучасну пору нічим.
І хоча остаточне рішення у цій справі за полтавською обласною, з дозволу сказати, Фемідою, яка неодноразово ставала на бік московської церкви (що й досі називається українською), все ж українські православні громади Лохвиччини, які перебувають під юрисдикцією Київського Патріархату, втішені, що церковне життя нашої рідної церкви на Полтавщині, на відміну від багатьох інших областей України, активізується: відбуваються свята, споруджуються нові храми та дзвіниці, зрештою – в душах і головах українців починається усвідомлення того, що в Україні, у кожному селі та містечку, таки має відбутися утвердження єдиної помісної церкви та відродитися українська національна духовність.