Прийшла,постукала у наші двері, вікна, душі весна. Прийшла з пробудженням природи, з оновленням наших почуттів, наших душ; прийшла з готовністю сприймати все нове та відновлювати, не забувати старе. Певно, для всіх українців перші весняні дні незмінно асоціюються з ім'ям великого поета Тараса Григоровича Шевченка.

Кожного року у перші дні березня лунають у школах, у концертних залах вірші поета, линуть душевні мелодії пісень відомих поем Великого Кобзаря. І щоразу, буваючи на таких урочистостях, дивуєшся свіжості та актуальності кожного рядка, кожного слова усіх творів Тараса Григоровича Шевченка.

Твоя наука не погасне,

І сам ніколи ти не вмреш,

Твоєї величі, Тарасе,

Ні в які рими не вбереш.

Так було і на святі, присвяченому нашому національному ґенію Тарасові Шевченку у Школі Українознавства при Катедрі святого князя Володимира. Дух українства, дух пошани до Кобзаря відчувався вже при вході до зали, відчувався особливим настроєм на свято, відчувався від одного погляду на вчителів та учнів Школи, які усі були вбрані у вишиванки. Тон усьому дійству задала вже звична молитва перед урочистим обідом, яку прочитав отець Андрій, а вступне слово "Весна починається з Тараса" директора Школи Тетяни Барановської підвело усіх присутніх до повного та цілісного сприйняття усього, що відбуватиметься.

Залунали перші акорди відомої пісні Назарія Яремчука "Ти моя Україно", яку виконали учні 3-5 класів, і стало зрозуміло, що коріння єдності з українською землею не буде обірване, що воно міцно проростатиме з допомогою наших дітей, онуків та правнуків:

Ти - моя Україна,

І до тебе я лину,

бо моє тут коріння,

бо моє тут ім'я...

І чим далі тривала святкова програма,тим більше усвідомлювалося, що підростаюче покоління знає історію України, знає літературу рідної землі, знає великих і шанованих людей своєї Батьківщини. Коли учні 3-го класу прочитали вірш "Україна - рідний край", присутні повірили щирій любові дітей до землі української, бо не могло би бути цього почуття без розуміння, без читання, без знайомства з літературою України:

Я не бачив України,

В Україні я не жив,

Та її одну, єдину

Я всім серцем полюбив.

Віриться, що діти люблять українську землю, бо у цей святковий день просто неможливо не відчути зв'язку з рідним, неможливо не пройнятися тими переживаннями за українство, які болісно і звучно лунають з кожного щойно прочитаного вірша, з кожної проспіваної пісні. Відомі пісні на слова творів Тараса Григоровича Шевченка "Зоре моя вечірняя", "Зацвіла в долині", "Тече вода з-під гаю", які виконали учні 2-5-х класів, дали можливість глядачам поринути й у мелодійність Шевченкових віршів, ще і ще раз довели неперевершеність та невмирущість його творчості.

Завжди вражає, дивує, чарує і захоплює виступ найменших, проте, мабуть, найартистичніших і непідкупно справжніх школяриків. Так і цього разу потішили усіх присутніх наймолодші учні Школи своїм знанням творчості Великого Кобзаря:

Я дівчинка маленька,

Я знаю про Шевченка,

Мені матуся мила

Кобзарика купила...

Школярики з дитячого  садочку прочитали вірш, присвячений відомому поету, "П'ятий рочок маєм". Цікавим виступом здивували й учні першого классу, котрі одночасно виявили і свої знання літер, і поєднанням їх із прізвищем Тараса Шевченка. Підтримали молодших і дещо старші другокласники віршем "Складіть Тарасові поклін".

Ім'я Тараса Григоривича Шевченка незмінно пов'язане з українським народом, з тими проблемами, бідами, які доводилося переживати йому; мабуть, тому й на святі у Школі Українознавства лунало багато пісень, які порушували болючі питання української мови, проблеми нашого коріння - це і "Мово українська", і "Я - україночка", і "Деревце роду".

Завжди існує якийсь зв'язок сучасного з минулим та майбутнім, проходить і ця нитка нетлінного буття через усю творчість Тараса Шевченка, бо усі його твори ніби осучаснені, ніби щойно написані, вони - актуальні, твори майбутніх поколінь. Усі вірші, прочитані учнями старших класів Школи Українознавства, зачепили у наших душах ті струни, які болісно натягнені вже давно, які бринять невирішеністю, байдужістю, але водночас і видимою надією. Проблеми мови, навчання, проблеми сирітства, нерозділеного кохання, іміграції - все це є у творчості Великого Кобзаря, все це є й у нашому сьогоденні:

Розкуйтеся,братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того,що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

"І мертвим, і живим, і ненародженим...", "Думка", "Мені тринадцятий минало", "Катерина", "Мені однаково...", "Минають дні, минають ночі" - це неповний перелік віршів, які прозвучали у цей день у Школі Українознавства.

Учні залюбки виходили на сцену і ніби переживали за автора, пропускали крізь свою душу усе прочитане. Знову вразили учні старших класів інсценізованим виконанням вірша "Лілея"; учні сьомих-дев'ятих класів довели своїм читанням нетлінність, незгасимість зорі Шевченкової поезії, довели, що кожне весняне пробудження природи якось незмінно пов'зане в українського народу з Тарасом Григоровичем Шевченком - гідним та великим сином України:

Ось чому в сім'ї великій,

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовіки,

Як безсмертний наш сучасник.

Свято промайнуло щвидко, але залишило глибокий слід у душах, серцях усіх присутніх, - і не останню роль зіграв колектив Школи Українознавства, вчителі, учні та батьки, які вміло та дружно все організували. А особливу подяку хочеться виразити меценатам, які подарували велику радість усім учням Школи своїм незвичним і несподіваним, але дуже приємним подарунком. Компанія "Міст Карпати", радіо "Міст", радіо "Голос України" дали можливість школярам насолоджуватися звучанням корисних та цікавих СD.

Для молодших учнів були записані на студії радіо "Міст" казочки, а для старших - історія України ("Княжа доба", "Козацька доба", "Сучасна історія України"). Ініціативність та  натхнення усіх працівників цих організацій, а також чудові голоси ведучих радіо Світлани Остапчук (котра також є вчителем історії Школи) і Олеcя Хрипливого, допомогли зробити свято незабутнім. Такі жести доброчинності та небайдужості завжди вражають. Певно, у контексті усього зробленого на сцені, це було своєрідним підтвердженням, що добро, щирість та прагнення до прекрасного, як закликав Тарас Григорович Шевченко, все-таки переможе, знайде шлях до людських сердець.

Свято закінчилося виконанням "Заповіту" всіма присутніми в залі, причому після цього співу повірилося, що слова Великого Кобзаря здійсняться, Україна буде нашою славною землею, вільною, а ми будемо її мудрими дітьми:

Не забувай Шевченка слів

Про горду славу козаків,

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна!

Учитель української мови

Школи українознавства при

Катедрі святого князя Володимира

Леся Плугатор, Чікаго