З 6-го по 19 травня 2012 року паломники наших Детройтських церков (11 парафіян, яких супроводжував отець Маріо Дацишин) організували дуже цікаву поїздку (паломництво) по святих місцях. Я була однією з учасниць.

У Торонто ми приєдналися до групи з різних місць Канади та Америки. Всього нас у групі було 33 особи. Керував нами отець Євтимій Волинський (монастир Woodstock, Канада).
Хочу поділитися з тобою, читачу, незабутніми враженнями від цієї поїздки. По-перше, сформувалася дуже цікава і надзвичайно з’єднана група як молодих, так і старших людей. Навіть були з мамою дві дівчинки віком 13 та 15 років. Складалося враження, ніби ми були знайомими до нашої зустрічі вже багато років. Не помилюсь, якщо скажу, що ми всі були, ніби одне ціле. Напевно, Божа Благодать сходить і об’єднує всіх паломників, які прибувають у святі місця. Не обійшлось і без різних пригод, як воно завжди і всюди відбувається: i губились, і знаходились і знову губились. Спільні молитви, радість, усмішки, сльози від високого піднесення душі. Це, направду, непросто описати, але почну від початку.
Першим місцем нашого прибуття був Лурд.

Зустріч з чудом світу – появою Матері Божої перед дівчинкою Бернадеттою. (Враження від цього подаю тобі, читачу, у поданому нижче вірші).
Бачили ми там всі церкви та святині, які збудовані на честь появи Пречистої Матері Божої, брали участь у процесіях зі Святою Євхаристією, де в молитвах звучало і наше, українське «Богородице», заходили у священну воду, щоб очиститись і оздоровитись. Відвідали місце, де проживала св. Бернадетта, хресну дорогу Господа нашого – Ісуса Христа.
Наступне місце нашого перебування – Єрусалим.
Як кажуть ті, хто були там, що це диво світу, то не помиляється ніхто. І не побачити це диво світу – означає не відчути, не зрозуміти – хто ти є, що тобі назначено на цій землі виконати. Проходиш від місця народження Ісуса аж до місця його страти на Голгофі. Переймаєшся глибиною відчутого і пережитого. Відчуваєш, як багато ти завинив перед ним, перед його страстями за нас, за спасіння нашої душі. Відчуваєш ту Любов, яку він віддав нам, людям, і хочеться віддати і йому хоч частиночку тієї людської любові, хоч в чомусь, в чому ти можеш, що підвладне тобі:
Покаятись за вчинені гріхи, подякувати за всі милості, які ти отримав, попросити ласки за дітей, внуків, за спокій і добро на землі, за «просвітлення» світу, за розуміння вибору правильної дороги у всьому, що торкається людини. Не можу не подати декілька рядків з вірша, який увійде до моєї нової (4-ї) книжки:
Не було би Розп’яття – не було б Воскресіння.
І в цьому – людськеє Спасіння.
Три рази Ісус падав під Хрестом, проходив крізь страждання й муку,
Несемо й ми наші хрести: проходим крізь розлуку, випробування, смерть,
«Знов воскресаєм»
Для зранених сердець спалахують знов почуття, десь родиться дитя,
Ще десь надія оживе, десь щастя й радість настає.
І знову лине»днесь і днесь» – Христос Воскрес!
Христос Воскрес!

Дякуючи нашому невтомному керівникові групи – отцеві Євтимію (ми всі були в захопленні від нього – нашого «Святого Апостола», як ми його між собою називали. Цей «святий» отець дійсно поводив нас по всіх можливих і неможливих місцях. Ми просто «бігли» за ним, щоб догнати, побачити, почути (і як наші ноги витримали це все?), a як його витримують? – не знаємо!
І наша невтомна «бджілка», отець Маріо Дацишин, який допомагав отцеві Євтимію супроводжувати нашу групу. Без нього, без його присутності (нас треба було тримати рядочком, щоб не погубити), без щоденних наших групових відправ Служби Божої з отцем Євтимієм, головним чином, у Божих Храмах, де наші отці знаходили для нас місце відправи Служби Божої, ми не отримали б такого високого духовного піднесення.
Прийміть, дорогі наші отці, найщирішу подяку і низький уклін від нас, ніколи «незабутньої» як і нам, тож, надіємось, і Вам, групи паломників.
Описати ці всі місця перебування не можливо. Це треба поїхати і побачити. (У нас є, dvd’s якщо хтось зацікавлений, то може собі їх придбати, телефон (586) 756-6676, T. пeтрина, USA. Я раджу кожному поїхати, в додаток – умови проживання і перебування в кожному місці є дуже вигідними.
Це чудо сталося давно,
не просто в світ ввійшло воно:
його побачила дитина,
маленька дівчинка невинна,
мов чиста крапля непролита,
проста біднячка Бернадетта.
І людям донесла правдиво
благую вість про світле диво.
Вісімнадцять разів Пречиста
Діва появлялась, a на шістнадцятий
Я – НЕПОРОЧНЕЄ ЗАЧАТТЯ, –
ім’я своє назвала.
Покаятись, молитися просила,
цілюще джерело відкрила.
Місце появи веліла освятити
та церкву Божу заложити.
Велике Лурдівськеє диво – ввесь світ
 собою полонило:
паломники ідуть і йдуть,
цю Благовість у світ несуть:
де Матір Божа появилась, цілюще
 джерело відкрилось.
Їх тут мільйони прибувають,
оздоровитися благають:
дістати Божу Благодать,
і Матір Божу вшанувать.
Йдуть зі свічками у руках,
везуть стражденних на візках.
Заходять в воду цю святу, очищують
 душу свою:
і падає сльоза пролита,
і в душі кожного – Молитва.
Благає кожний щось своє,
й напевно кожний дістає,
й несе з собою велич дива,
передає у світ правдиво.
І серцю віриться – тому
паломники ідуть і йдуть…
Не сумнівайся!
Знайдеш путь,
іди до Неї, там побудь.
А вже, як станеш перед нею,
очистишся душею,
покаєшся в гріхах своїх
Пречистій Діві тій святій.
Блаженство й спокій увійде,
то знай: Господь простив тебе.