«По старому височать на землі пам’ятки духа – собори... По старому неспокійна людина хапається клаптика старої землі і високого неба, щоб відчути точку опори, щоб знайти на мить саму себе і спробувати щось у собі осягнути». (Євген Свестюк)

У православ’ї найважливішою частиною храму є відділений іконостасом від середини святині вівтар. Вівтар у церкві є символом неба, місцем особливого перебування Бога.
17 червня 2012 року парафіяни і гості церкви св. Тройці були свідками події світового масштабу – освячення вівтаря. Ця подія – немов народження нової зірки: запалено ще одну свічу перед лицем Божим, ту свічку, яка пломеніє молитвою про помилування людства, окремих народів, кожної людини. Доки палатимуть такі свічі перед Господом, доки розвиватиметься їхнє сяйво, доти антихрист і його темрява не опанують цього світу.
Свіча, запалена сьогодні в храмі Святої Тройці, збиратиме навколо себе не лише земну Церкву, а й небесну. Вона об’єднуватиме тих, хто приходитиме до цього храму, з їхніми від віку пращурами, із сотнями тисяч героїв і святих нашої рідної України, з православними подвижниками Америки й інших храмів, з архангелами й ангелами – з нашою земною і небесною Батьківщиною.
Однак, святиня, незалежно від її величі, призначення й святості, залишається витвором людських рук, і щоб людина відчувала не тільки свою мізерність, але й силу людської спільноти, спроможність творити вічні цінності.
Святиня – це «один із тих велетів тисячоліття», створених людьми, щоб піднятися над ними та щоб підняти їх самих. Святість посвячення «найсвятішого місця в храмі» – вівтаря та «вікна» в Небо, гарного іконостасу – що відділяє вірян від Святая Святих, крізь яке ми можемо бачити найголовніше, що відбувається у вівтарі, також і в нашій святині є «витвором людської любові до Бога й людських рук, які спромоглися створити їх».
Освячення провели Високопреосвященний Архієпископ Антоній і Преосвященний Єпископ Даниїл.
Опісля святої літургії настоятель храму митрофорний протоієрей о. Богдан Калинюк та голова  управи – Юрій Демченко – щиросердечно запросили всіх на Торжество Хрестової Родини – святковий бенкет, який відбувся в «Alta Villa Banquets». Понад двісті осіб прибули на свято. Розпочали програму хвилиною мовчання в пам’ять його Блаженності митрополита Константина. Позатим слово мав голова церковної управи – Юрій Демченко, який розповів про історію народження молодої парафії св. Тройці. З особливою цікавістю слухали присутні слово привіту Архієпископа Антонія, який підкреслив важливу роль нової еміграції в церковному і громадському житті. Єпископ був приємно вражений активною співпрацею громади і поблагословив усіх на многії літа. З вітальним словом виступив Єпископ Даниїл. З першого дня створення парафії він був нашим хресним батьком. Єпископ від усієї душі подякував усім, хто невтомно працював в ім’я Господа і, зокрема, особисто отцеві Богдану.

Далі естафету перебрав знаменитий церковний хор (диригенти – Тарас Руденко, Андрій Карасейчук). У їхньому виконані прозвучав твір Бортнянського «Чом у скорботі» (диригент – Тарас Руденко).
Продовжили програму виступи відомих «зірок української естради» – Романа Сидорука, Володимира Дуди, Божени Кравченко, Андріани Попович та Софії Тод.

А Богданко Калинюк та Валя Ампульська потішили всіх бальними танцями. Надія Пітух з донькою Іриною виконали музичний твір «Мелодії» (фортепіано, скрипка). Із сльозами радості на очах слухали виступ наймолодших учасників програми: Христини Богай та сестричок Христини і Соломії Проколевич.
На свято прийшло чимало поважних гостей. Серед них – священнослужителі, представники громадських організацій тощо. Зі словом привіту і щедрим дарунком зустріли присутні п. Оресту Фединяк, яка представляла українсько-американську Кредитову спілку «Самопоміч». Щиро дякуємо і низький уклін за підтримку молодої української парафії.
Від організації ветеранів громаду привітав п. Роман Голяш. А доктор Мирон Куропась передав щирі вітання від парафії Непорочного Зачаття (м. Палатайн). Надзвичайно приємно було бачити на бенкеті наших братів із сусідніх парафій: катедри святого князя Володимира та церкви Петра і Павла.
Чудовим сюрпризом стало «слайд-шоу» про церковне життя, яке підготували Христя Попович та Володимир Малецький.
Свято вдалося на славу! На закінчення прозвучала пісня «Родина» у виконанні Михайла Калинюка та Андріани Попович. Особливі слова подяки хочеться висловити парафіяльній управі, Братству, Сестринству, Ігореві Хитрому за музичне оформлення та всім людям, які виявляють свою любов до Господа через любов до ближнього. А також низько вклоняємося нашому отцю Богданові за його внесок у розквіт церкви, наполегливість у великих стараннях знаходити спонсорів, чудових працівників і помічників для завершення нашої Святині. Витвором власних рук ми всі разом запалили ще одну свічу перед Лицем Божим.
Зичимо здоров’я усім і Божого Благословення на многії літа!!!

Фотографії від «Photography by Stanley»
та Петра Ковтуна