До порушень статевих функцій у чоловіків може призводити чимало соматичних захворювань. Механізми цих змін різноманітні; вони включають прискорене старіння, підвищену чутливість до дії токсичних агентів, дефіцит поживних речовин, зниження енергетичного забезпечення, стрес-чинники, гіперпродукцію цитокінів, аутоімунні і судинні розлади.

Еректильна дисфункція є найчастішим симптомом соматично зумовлених сексуальних розладів. Вона виникає і розвивається внаслідок психогенних, судинних, нейрогенних, гормональних і безпосередньо міогенних порушень, а також – їхніх комбінацій.

Судинна, або васкулогенна, еректильна дисфункція
Судинна патологія – найпоширеніша причина статевих розладів.
Для індукції і підтримання фізіологічної ерекції статевого члена необхідні два чинники:
1) достатній артеріальний притік до кавернозних артерій;
2) нормальне функціонування кавернозного оклюзійного механізму. Виходячи з цього, можна виокремити два типи васкулогенної еректильної дисфункції:
• спричинену зниженням артеріального притоку;
• спричинену недостатністю кавернозного оклюзійного механізму.
Найчастішою причиною цих порушень є артеріосклероз. Чинниками ризику його розвитку можуть бути: зловживання палінням, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, порушення ліпідного обміну, ішемічна хвороба серця, недостатність мозкового кровообігу. Прийом антиаритмічних, гіпотензивних, діуретичних лікарських засобів ще більше сприяє порушенню ерекції.
Рівень ураження артеріального русла може бути різним, відповідно різним може бути і рівень збільшення кровотоку при статевій стимуляції, що призводить до коливань тиску у печеристих тілах. Так, повна відсутність ерекції може вказувати на серйозну судинну патологію, а порівняно добрі ерекції в стані спокою, які зникають при фрикціях, можуть бути проявом менш важкого захворювання судин. У другому випадку розлади ерекції можуть спричинятися тазовим синдромом обкрадання, зумовленим перерозподілом кровотоку у тазових судинах внаслідок оклюзій у внутрішній статевій артерії. До клінічних симптомів синдрому Леріша (оклюзія на рівні біфуркації здухвинних артерій) належать: переміжна кульгавість, атрофія м’язів нижніх кінцівок, блідість шкіри, а також – різке послаблення адекватних і спонтанних ерекцій.
Крім артеріосклеротичних ушкоджень, причинами судинної еректильної дисфункції можуть стати травма промежини з ушкодженням соромітних артерій, хірургічні втручання на аорті і тазових органах {прямій кишці, передміхуровій залозі).
Порушення кавернозного оклюзійного механізму можуть бути зумовлені такими причинами:
• вродженими розладами венозного дренажу (ектопія вен);
• морфологічними порушеннями міоцитів кавернозних тіл зі зменшенням їхньої здатності до релаксації через низку несприятливих впливів;
• функціональними порушеннями міоцитів кавернозних тіл (порушення нейротрансміттерів або рецепторів);
• морфологічними змінами білочної оболонки кавернозних тіл статевого члена (старіння, хвороба Пейроні, травми);
• патологічними шунтами між кавернозними тілами і спонгіозним тілом статевого члена.
Ектопія вен є причиною первинної еректильної дисфункції і підлягає хірургічній корекції.
Вторинна васкулогенна еректильна дисфункція розвивається внаслідок ушкодження як власне кавернозної тканини, так і білочної оболонки кавернозних тіл. У більшості випадків дегенеративні зміни міоцитів закінчуються заміщенням їх сполучною тканиною і фібробластами, що, зрештою, призводить до зниження еластичності, недостатності кавернозного оклюзійного механізму і посиленого венозного дренування кавернозних тіл статевого члена (так звана порівняна кавернозна недостатність). Подібні морфологічні зміни найчастіше розвиваються як результат артеріальної недостатності. Поширений фіброз також може спостерігатися після пріапізму і травматичних ушкоджень.
Варто враховувати і можливість функціонального порушення кавернозного кровотоку, що спостерігається при функціональній недостатності міоцитів кавернозної тканини внаслідок зменшення вивільнення або синтезу нейротрансміттерів, конкурентного блокування або недостатньої кількості рецепторів. Найпоказовішим є зменшення вмісту нейротрансміттерів при цукровому діабеті, поєднане зі зниженою здатністю міоцитів і ендотеліоцитів до релаксації. Яскравим прикладом конкурентного блокування рецепторів є еректильна дисфункція у пацієнтів з перевагою симпатичного тонусу автономної нервової системи, при якому в результаті психічної напруги виробляється велика кількість адренергічних речовин.
Таким чином, завершуючи тему васкулогенної еректильної дисфункції, слід зазначити, що в абсолютній більшості випадків при ослабленні і різкому зниженні тривалості ерекції зі швидкою втратою первинної ригідності статевого члена, спостерігається комбінація зменшення артеріальної перфузії з кавернозною оклюзійною недостатністю.

Нейрогенна еректильна дисфункція
Приблизно у 10% випадків сексуальні розлади зумовлені нейрогенними чинниками. Неврологічні порушення на різних рівнях виникнення збудження або його проходження можуть спричинити еректильну дисфункцію. Найбільш значущою їх причиною є травми спинного мозку. Рефлексогенна ерекція зберігається у 95 % хворих з високими ушкодженнями спинного мозку. Проте при ушкодженнях крижового відділу (S2-S4) ерекції настають лише у 25% пацієнтів. Цей факт підтверджує провідну роль крижових центрів у реалізації ерекційної функції.
На копулятивну функцію впливають неврологічні розлади, що виникають при алкоголізмі, цукровому діабеті, станах після операцій на органах малого таза, при інфекціях головного і спинного мозку, пухлинах і травмах, сирингомієлії, дегенерації міжхребцевих дисків, поперечному мієліті, розсіяному склерозі, а також – пухлинах і травмах головного мозку, церебральній недостатності.
Найчастіше при захворюваннях головного мозку серед перших клінічних проявів виявляються статеві розлади. Як правило, це ті захворювання, при яких уражуються гіпоталамічна ділянка, лімбіко-ретикулярна система, гіпокамп, рідше – лобна частка, підкіркові ганглії, парацентральна ділянка. Відомо, що в цих ділянках розташовані структури, які входять до системи сексуальних регуляторних нервових і нейрогуморальних механізмів. Форма порушення сексуальної функції залежить не від характеру патологічного процесу, а від його топіки і поширеності.
При багатовогнищевих ураженнях головного і спинного мозку на кшталт розсіяного енцефаломієліту і розсіяного склерозу сексуальні розлади виникають поряд із розладами функції органів тазу.
Ураження гіпоталамічної ділянки головного мозку поєднується з порушеннями нормального функціонування надсегментарних вегетативних структур, нейросекреторних ядер та інших структур, що входять до лімбікоретикулярної системи. Сексуальні розлади при ушкодженнях цієї локалізації часто виникають на тлі вегетативних і емоційних розладів різного рівня виразності, а також – функціональних порушень з боку гіпоталамо-гіпофізарно-гонадного комплексу. Спочатку статеві розлади проявляються порушенням лібідо на тлі емоційних і обмінно-ендокринних змін.
Порушення ерекції частіше спостерігається на тлі вегетативних змін вагоінсулярного типу, а порушення еякуляції – на тлі симпатико-адреналових розладів. При вогнищевих процесах на рівні гіпоталамуса (пухлини в ділянці IІІ шлуночка мозку, краніофарингіоми) сексуальні розлади входять до структури астенії у формі зниження статевого інтересу і вираженого послаблення сексуальної мотивації. Поряд із прогресуванням вогнищевих симптомів наростає і порушення статевої функції – ослаблення адекватних і спонтанних ерекцій, гальмування еякуляції.
При локалізації патологічного процесу в ділянці гіпокампа (пухлини скроневої і скронево-лобної ділянки) у початковій (іритативній) фазі може відзначатися посилення лібідо і ерекцій. Проте ця фаза найчастіше буває дуже короткою, слідом за нею розвивається значне пригнічення усіх фаз статевого циклу. Вогнищеві процеси на рівні лімбічної звивини за симптоматикою подібні до процесів при ураженні гіпокампу. Ці розлади у більшості випадків супроводжуються порушенням пам’яті та емоційної сфери.
Вогнищеві ураження в ділянці задньої черепної ямки частіше за все протікають із прогресуючим ослабленням ерекції. Це пов’язано, здебільшого, з впливом на вегетативні механізми задньомедіальних відділів гіпоталамуса. Серед судинних уражень головного мозку, як основи статевих розладів, найбільшої уваги заслуговують вогнищеві процеси при інсультах. Інсульт, що перебігає з набряком речовини головного мозку, є потужним стресом, який різко стимулює андрогенну і глюкокортикоїдну функції надниркових залоз і призводить до ще більшого їхнього виснаження, що стає однією з причин порушення статевої функції. Особливо часто сексуальні розлади спостерігаються при ураженні правої півкулі головного мозку у правшів. В результаті відбувається майже повне згасання сексуальних стимулів, губиться емоційне сексуальне налаштування, розвивається статевий розлад у формі різкого послаблення або повної відсутності лібідо й послаблення наступних фаз статевого циклу. У деяких хворих з локалізацією патологічного процесу в правій півкулі з’являються почуття відрази до близької людини, злостивість і дратівливість, аж до компульсивних реакцій. При ураженні у лівій півкулі послаблюється лише умовнорефлекторний компонент лібідо і ерекції. Для уражень у лівій півкулі характерна також інтелектуальна переоцінка ставлення до статевого життя, що призводить до свідомого обмеження статевих контактів.
Периферійні нейропатії звичайно спостерігаються при метаболічних розладах, насамперед, при цукровому діабеті і алкоголізмі. Причому, при цукровому діабеті еректильна дисфункція у багатьох випадках може бути одним із перших його проявів.
Подібно до судинних розладів, нейропатії спостерігаються при соматичних захворюваннях, які зайшли досить далеко, і лише частково залежать від терапії основної патології.

Ендокринна еректильна дисфункція
Роль андрогенів у регуляції ерекції остаточно не встановлена. Низький вміст тестостерону у плазмі крові часто супроводжується зниженням лібідо, іншими функціональними сексуальними проблемами, безплідністю і пригніченням нічних ерекцій. При гіпогонадизмі замісна терапія тестостероном призводить до значного почастішання нічних ерекцій і посилення лібідо, тоді як у пацієнтів з нормальним вмістом тестостерону вона не ефективніша від плацебо.
До розладів сексуальної функції частіше за все призводять: порушення функції гіпофіза (синдром Шихена, хвороба Симмондса, гіперпітуїтаризм, акромегалія, пухлини, які продукують гормони); порушення функції надниркових залоз (хвороба Іценка-Кушинга, синдром Кушинга, хвороба Адісона); захворювання щитовидної залози, цукровий діабет. Вміст ендогенних естрогенів підвищується при цирозі печінки. Прийом естрогенів з терапевтичною метою, зокрема, через рак передміхурової залози, також викликає сексуальні розлади.
Ендокринні чинники є причиною еректильної дисфункції не більше, ніж у 5% спостережень.

Джерело: medobzor.net