Остання субота відзначилася особливою подією для української громади в США та й усього світу. У той час, коли Чикаго готувалося до приїзду лідерів держав-учасниць НАТО, у самому центрі Української околиці зібралися провідні фахівці у галузі взаємин Альянсу та України для участі в конференції «Оцінка відносин між Україною і НАТО напередодні Саміту НАТО у Чикаго».

Такого рівня конференції ще не проводилися в діаспорі. Не даремно, бо захід відбувся під егідою Світового Конґресу Українців, Світової Конференції Українських Державницьких Організацій, Українського Конґресового Комітету Америки та Конґресу Українців Канади. Цей форум був організований спільно американським і канадським відділами Світової Конференції Українських Державницьких Організацій  у співпраці з Центром Американсько-Українських відносин. Про те, що конференція має велику вагу, і її проведення відслідковує уряд США, свідчив не лише склад гостей, але й той факт, що з Вашингтону прибуло несподівано двоє доповідачів, участь яких суттєво збагатила програму.
Господарями цього заходу став відділ УККА в Іллінойсі. Було створено організаційний комітет зі складом: Борис Потапенко, Володимир Зарицький, Марта Фаріон, Олесь Стрільчук, Павло Бандрівський. Чималої праці доклали також Надія Ільків, дружинники осередку СУМ ім. Павлушкова, адміністрація та працівники Українського Культурного Осередку.
Фінансове забезпечення заходу «лягло на плечі» кількох інституцій – відділу УККА в Іллінойсі, Фундації «Спадщина», MB Financial Bank, Кредитової спілки «Будучність» у Канаді, Україно-Американської Фундації «Воля», Кредитівки «Самопоміч», МБ Банку, Кредитової спілки «Будучність», ООЧСУ, ЛУК (Ліги українців Канади), дослідницького інституту «Україніка», Ліги українських жінок у Канаді, Українського Народного Союзу, Асоціації українських католиків в Америці «Провидіння», ОЖ ООЧСУ.
Звичайно ж медіа підтримку забезпечували чиказькі ЗМІ – наша газета, медіа-портал VIDIA, радіохвилі «Українська Хвиля», Незалежне Радіо, «Вечірня трибуна» та численні діаспорні видання. Проводилася відео- та фотозйомка, бездоганно був налагоджений звук (про що потурбувався Сашко Хрипливий). Все до деталей свідчило про ретельно проведену та досконало організовану роботу. За словами господарів, ще напередодні до 3-ї години ночі організатори працювали в осередку, щоб суботу зустріти напоготові.
Родзинкою цієї конференції стала пряма трансляція заходу через Інтернет, яка здійснювалася на веб-сайті медіа-порталу VIDIA. Стало відомо, що її дивилися не лише в Америці, але й в Україні, свідчення тому – відгуки, які з’явилися того ж дня.
Зі самого ранку суботи, незважаючи на спекоту, в осередку вже активно працювали організатори. Кожен знав свої обов’язки, тому й реєстрація та влаштування слухачів відбулися вчасно, без будь-яких затримок. За півгодини гості встигли занести свої імена в списки та попрямували до зали.
Конференція розпочалася вчасно – об 11 ранку. Діти зі школи українознавства «Рідна школа» вручили хліб-сіль гостям конференції, який прийняв Володимир Огризко, колишній міністр зовнішніх справ України. Отець Мирон Панчук привітав учасників конференції двома мовами. Від імені організаторів виступили Олесь Стрільчук та Павло Бандрівський, котрі представляли «американську» сторону оргкомітетів. Від «канадців» взяв слово Борис Потапенко – виконавчий директор Ліги українців в Канаді. Хочеться сказати кілька слів окрему щодо програми. Складено її було надзвичайно продумано і цікаво. Усі доповідачі, перелік яких можна було побачити в анонсах конференції у нашій же газеті, представляли бачення питання взаємодії України та НАТО з позиції США, Канади, самої ж України, а також – Європи та, власне, НАТО. На додачу, говорилося про роль Росії у контексті згаданих взаємовідносин.
Конференцію було поділено на дві частини, і тривала вона майже до шостої години. У перерві учасники конференції давали інтерв’ю, спілкувалися зі слухачами. Ведучими, модераторами заходу були у першій частині – Володимир Зарицький, виконавчий директор Центру відносин CША – Україна та у другій частині – Ігор Козак, колишній офіцер канадських збройних сил, який служив у дипломатичних місіях на користь Канади, США, Євросоюзу, ООН і НАТО.
Модератором усієї конференції був Павло Бандрівський, віце-президент відділу УККА в Іллінойсі. Саме пан Бандрівський у перерві пояснив слухачам, чому доповіді та обговорення ведуться виключно англійською мовою.

 
За його словами, мета конференції – не тільки почути один одного, але й бути почутими в світі. Як уже зазначалося вище, за цим заходом спостерігали на найвищих урядових рівнях у США. Недаремно серед доповідачів опинилися цікаві особистості – Деймон Вілсон, виконавчий віце-президент Атлантичної Ради та Ян Бжезинський – член Стратегічної групи радників при Атлантичній Раді та син відомого політолога – Збігнева Бжезинського.
Всі доповіді були цікавими, переглянути їх можна буде на веб-сайті медіа порталу VIDIA (www.vidia.org). Деякі ключові моменти згадувалися і в тих інтерв’ю, які були взяті для «Час і Події» у деяких гостей (читайте нижче).
У першій частині конференції виступили Джон Гербст, колишній посол Америки в Україні, який виклав американське бачення теми конференції. Позицію Канади виклав Ендрю Робінсон, колишній посол Канади в Україні. Від України, а точніше від її опозиційних чинному урядові сил, виступив колишній керівник СБУ – Валентин Наливайченко. Європейську позицію представила Аманда Пол, експерт з питань зовнішньої політики ЄС Брюссельського Центру європейської політики і позицію НАТО озвучив Деймон Вілсон. Бачення відносин Росії та НАТО озвучив Джеймс Шер, старший науковий співробітник Програми з питань Росії та Євразії, Королівський Інститут міжнародних відносин у Лондоні. Друга частина була представлена виступами Джеймса Шер з європейською позицією, Стівена Ларабі, голова з питань європейської безпеки RANDCorporation, Любомира Луцюка, професора політичної географії, Королівський військовий коледж Канади, Олександра Сушка, наукового директора Інституту Євроатлантичного співробітництва в Києві, Яна Бжезинського та Яна Пєкло, виконавчого директора Фундації Українсько-Польської Співпраці (PAUCI) у Варшаві. Всі виступи були дуже цікавими і різними. Викласти тут їх неможливо. Однак, особливо запам’яталися кілька моментів.
Модератор конференції – пан Зарицький – у своєму вступному слові ще раз нагадав про геополітичне становище України та її історичні перспективи у контексті розташування в самому центрі Європи. Наприклад, коли виступав пан Гербст, котрий добре знає українське суспільство, нашу національну історію, він здійснив екскурс, століття за століттям, передусім відзначивши період існування «козацької держави» як «сильної та могутньої». За його словами, ця характеристика переноситься і на саму націю. Додав він і негативне бачення світу теперішньої України, її влади. Підкреслив наявність ознак авторитаризму в державі. На конференції часто звучало поняття «Ukraine Fatigue», яким окреслили західні ЗМІ те розчарування, втому, що панувало в суспільстві після 5-річного правління «помаранчевих лідерів». Стан суспільства 1998 – 2003 років породив революцію 2004-го, однак Янукович, на думку колишнього посла, не вивчив цього уроку. Пан Гербст підкреслив, що Америка завжди хотіла бачити Україну серед партнерів, у світовому співтоваристві.

Пан Робінсон, котрий представляв Канаду, підкреслив, що після Америки Україна є партнером № 1 для Канади; недаремно саме його країна визнала українську незалежність першою. Однак розчарування є дуже сильним і, незважаючи на повагу до українського народу, уряд Канади є незадоволеним ситуацією, яка склалася в нашій країні.
Досить різким виступом була доповідь Аманди Пол, яка представляла Європу. Пані Пол чітко зазначила: Україна є ворогом сама собі. Діалог між Європою та Україною – завмер, має місце розчарування теперішнім складом керівництва та його діями. Європа зараз вичікує на проведення виборів, щоб визначити своє ставлення до України. Звичайно, нашу країну не мають наміру ізольовувати, однак довір’я до керівництва України Європа не має. «Відновіть довір’я до себе», – закликала Аманда Пол.
Пожвавлення викликав виступ Деймона Вілсона – чиновника з Вашингтону. Він мав великий досвід роботи з українським урядом часів Помаранчевої революції. Через суперечності між Ющенком та Тимошенко Україна втратила шанс приймати членів Альянсу, до чого посилено прагнув сам Деймон. Від невміння наших керівників вести цивілізований діалог вашингтонський політик ледве не втратив роботу. Географічно НАТО наблизилося до України, коли Саміт НАТО проводили в Бухаресті у 2008 році. Але фактично – віддалилося, коли сам Янукович задекларував «позаблоковість» країни. Окремо Вілсон підкреслив небезпеку корупції в українському суспільстві, яку він розцінює як загрозу національним інтересам України.
На думку Джеймса Шера – Росія не є ворогом України і в контексті взаємин з НАТО може стати добрим партнером Україні. Виступив і не заявлений в програмі Олександр Олександрович – представник посольства України в США, котрий озвучив стандартну, уніфіковану позицію представництва теперішнього керівництва. Пан Сушко порадив не бути скептиками, а пробувати шукати вихід із становища, що склалося. Так, Україна втомила світ своїми проблемами та бездарним керівництвом, однак Європа, зі свого боку, також нічого не запропонувала Україні, діалог відсутній з обох сторін. На питання із зали, чи правильною була відмови від ядерної зброї, пан Сушко сказав, що не хотів би бачити Януковича з ядерною зброєю в руках.
Бжезинський, який має особливі сентименти до нашої країни, також багато говорив про стан суспільства, політики в нашій державі. Він висловив дещо песимістичні погляди щодо членства України в НАТО, однак висловив надію на те, що ситуація зміниться після виборів.
Із зали також ставили питання, передусім, щодо того, чи потрібно членство Україні. Відповіді можна також знайти в інтерв’ю, які розміщені нижче.
Конференція завершилася формулюванням спільної заяви.
Згодом стало відомо, що члени блоку НАТО також зробили офіційну заяву щодо України під час Саміту:

Paragraph #35 out of 65
Незалежна, суверенна та стабільна Україна, віддана справі демократії та верховенству права, має ключове значення для Євроатлантичної безпеки. Ми вітаємо посилення Україною політичного діалогу. Відзначаючи п'ятнадцяту річницю Хартії НАТО-Україна про особливе партнерство, ми вітаємо прагнення України до посилення політичного діалогу та співпраці з НАТО, а також – її участь в операціях, які проводилися під керівництвом НАТО. Ми відзначаємо, що остання ліквідація високозбагаченого урану в Україні в березні 2012 року свідчить про відданість справі нерозповсюдження ядерної зброї.
Посилаючись на свої рішення щодо України та нашої політики відкритих дверей на Самітах у Бухаресті та Лісабоні, НАТО готове продовжувати розвивати співпрацю з Україною та сприяти реалізації реформ у рамках роботи Комісії НАТО-Україна та реалізації щорічної Національної Програми (ANP). Беручи до уваги принципи та зобов’язання, закріплені в Хартії НАТО-Україна та ANP, ми стурбовані вибірковим застосуванням правосуддя і, як виглядає, політично вмотивованими процесами над лідерами опозиції, а також – умовами їхнього утримання за ґратами.
Ми закликаємо Україну до розв’язання існуючих недоліків судової системи задля забезпечення повного дотримання принципу верховенства права та міжнародних угод, учасницею яких вона є. Ми також закликаємо Україну забезпечити проведення вільних, справедливих та відкритих парламентських виборів восени цього року.
(Переклад автора статті – від ред.)
По завершенню конференції організатори зробили перерву для відпочинку. Почали збиратися гості на бенкет. Деякі доповідачі, не шкодуючи власного часу, відповідали на запитання журналістів.
Розпочався бенкет спільною молитвою обома мовами, виступом ансамблю «Громовиця», який викликав захоплення гостей. Один з гостей, президент Києво-Могилянської академії – Сергій Квіт – виступив на початку бенкету з доповіддю про національні  реформи освіти в Україні. Ключовим став виступ пана Огризка, котрий провів глибокий аналіз відносин Україна та Європи впродовж усієї історії нашої країни, вплив Росії на ці відносини тощо.
Взяли слово також Орест Стеців – президент Ліги українців Канади, Стефан Качурак – президент ООЧСУ та Адріяна Буйняк-Вілсон – президент Ліги українок у Канаді.
Ведучою бенкету була пані Марта Фаріон, президент Києво-Могилянської Фундації Америки. Завершення офіційної частини бенкету відбулося виступом хору СУМу ім. Павлушкова під керівництвом Володимира Поповича.
По завершенню конференції та бенкету в гостей залишилося найкращі враження – такого рівня заходи поки що не проводилися. Тішить те, що завдяки участі сильних фахівців та прямій трансляції, інтерес до конференції був надзвичайно високим. Також вагомим є те, що українська громада в Чикаго, яка є найбільшою в Америці, гідно показала себе світові, незважаючи на те, що сама держава не змогла так само гідно брати участь безпосередньо у Саміті.
Розгорнутий репортаж із Саміту – 2012 читайте у нашому наступному випуску. Тут подаємо ексклюзивні інтерв’ю доповідачів на конференції.
Автор дякує за підготовку репортажу та інтерв’ю Марії Климчак та Ользі Пушкарській