3 травня 2012 р. у головній викладацькій залі Українського Вільного Університету відбулася зустріч з проф. – д-ром Вірою Селянською-Вовк – письменницею, літературознавцем, перекладачем, лауреатом Шевченківської премії, невтомним будівничим мостів між українською і португальсько-бразильськими культурами, почесним доктором філософії УВУ. Почесним докторатом УВУ Віри Селянська-Вовк була відзначена з нагоди 91-ї річниці УВУ у січні цього року.

Вечір відкрила і вела проф. д-р Ярослава Мельник, ректор УВУ. Привітавши студентів і гостей цього вечора, серед яких були українська мисткиня з Женеви – Зоя Лісовська, літературні перекладачі – Маргарита Жердинівська та Лідія Крюкова-Качуровська, Ярослава Мельник ознайомила учасників вечора з окремими сторінками життєвого і творчого шляху письменниці, часто вплітаючи у своє слово ремінісценції з текстів самої Віри Вовк і відгуків критики. Як ось цей (Валерія Шевчука). «Вона (Віра Вовк) – «жрекиня мистецтва, при тому самовіддана, життя якої є вічним пошуком краси та мистецьких вражень і яка вустами своєї героїні молиться: «Святий Франческо! Дай мені завжди порожній гаманець й уста, повні поезії».
Після вручення Вірі Селянській-Вовк диплому почесного доктора – докторант УВУ Тетяна Пархоменко привітала гостю від імені студентів. Присутні з нетерпінням очікували слово-подяку відомої письменниці. Виступ Віри Вовк складався з двох частин – з подяки у формі ретроспективного огляду власної творчості, насамперед, перекладацької, та звернення до студентів. На початку свого слова Віра Вовк, зазначивши, що УВУ – це «висока українська інституція, за яку ми усі горді», огляд свого доробку перекладача розпочала зізнанням, що не вважає «себе перекладачем і ніколи ним би не стала, якби хтось інший у Бразилії присвятив себе цій справі». За словами Віри Вовк, її власна перекладацька діяльність «виросла з нагальної потреби проголосити ім’я України в латиноамериканському світі ще тоді, коли її не було на мапі незалежних держав світу». З вражаючою скромністю письменниця висловилася про свої переклади, зауваживши, що «між ними є кращі й слабші, але право судити про них залишається за фаховими критиками».
Звернення Віри Вовк до студентів вразило усіх глибиною, скажімо так, подвійної мудрості. Це було слово інтелектуала й людини з небуденним життєвим досвідом, яка з перспективи пережитого закликає: «Час майне, мов спалах блискавиці (...). Не думайте здобувати життєві блискітки. Вони короткотривалі й не приносять щастя. Всі матеріальні здобутки, але також – почесті, премії, відзначення – можуть бути приємні, але вони – не істинні. Істинне те, що залишимо для світу, те, що хочемо дати Україні, адже для неї ми народилися українцями».
Після цікавої дискусії, що продовжувалася і під час прийняття, цей  незабутній вечір-зустріч із Вірою Вовк закінчився спільним виконанням студентської пісні «Gaudeamus igitur».