Наприкінці 19 сторіччя нікому не відомий англійський капітан у відставці – 48-річний Чарльз Бойкотт – працював управителем у сусідній Ірландії в маєтку лорда Ерна. Був він людиною жорсткою, прямолінійною і мав свої погляди на життя – наприклад, не любив, щоб йому не підкорялися. І все йшло, начебто, добре, аж поки в один не прекрасний для управителя день місцеві робітники, найняті збирати урожай на полях лорда Ерна, не оголосили страйк, борючись за свої права і справедливість.
Але ревний служака – капітан Бойкотт – не сприйняв цих наївних закликів до справедливості і, зі свого боку, почав тиснути на народ, боротися проти страйку і страйкарів, не гребуючи нічим – ну треба ж було, згідно з його поняттями, примусити цих «горлопанів» зібрати урожай. Очевидно, при цьому він перейшов рамки здорового глузду і прийнятної поведінки, бо Земельна Ліга Ірландії у відповідь розпочала кампанію з ігнорування та ізоляції цього тупорилого солдафона.
І от в якийсь момент управитель відчув, що навколо нього утворюється зона людського вакууму. Сусіди відверталися при зустрічі з ним, знайомі перестали вітатися, у церкві ніхто не сідав поряд з нещасним капітаном, і він самотньо стовбичив на своїй лавці.
Управитель не здавався і викликав до маєтку лорда поліцію та армійську частину для охорони тієї частини сільгоспробітників, що все-таки не приєдналися до страйкарів і погодилися далі працювати. Уявіть собі картину: цілий армійський полк та тисяча поліцейських охороняли півсотні тих штрейкбрехерів, які крізь стрій зневаги та погроз з боку страйкарів щодня йшли на поле під охороною багнетів.
У підсумку, збір урожаю того року з урахуванням витрат на охорону штрейкбрехерів обійшовся урядові у величезну суму – 3,5 тисячі повнокровних тодішніх фунтів стерлінгів, хоча сам капітан Бойкотт оцінив той урожай у суму, вдесятеро меншу.
Тим часом, у тодішній британській пресі з’явилося слово to boycott, яке швидко прижилося, розповсюдилося і з тих пір означає припинення стосунків з кимось на знак протесту проти його дій.
Не витримавши того бойкоту, родоначальник терміну – капітан Бойкот – того ж року покинув маєток Ерна і переїхав назад до Англії, але слово уже пішло гуляти по світу.
Добралося воно нині і до України, бо у стислий період на українську владу посипались – одна за одною – такі заяви і анонси дій, які інакше, ніж бойкотом, не назвеш.
Протестуючи проти ув’язнення Юлії Тимошенко та інших опозиціонерів, зважаючи на останній скандал з побиттям та голодуванням пані Юлії, західні політики – один за одним – почали заявляти про своє небажання приїхати на традиційний ялтинський саміт лідерів Центральної та Східної Європи, запланований на 11-12 травня у Криму. Уже відмовилися це зробити (на час написання цих рядків) лідери Німеччини, Австрії, Італії, Швеції, Чехії, Словенії, Албанії, Болгарії, Чехії, Угорщини, Естонії, Латвії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, очікуються відмови інших.
Коментуючи це, лідер громадянського руху «Спільна справа» О. Данилюк уїдливо зазначив: «У зв’язку з тим, що всі президенти країн Центральної Європи, окрім Лукашенка, відмовилися приїхати до Януковича, пропоную перейменувати саміт на сходку диктаторів».
Данилюк тут трохи не точний, бо дав згоду на приїзд до Ялти ще й Президент Молдови – Н. Тімофти. Але без інших європейських лідерів саміт, безумовно, провалиться.
Про те, якої шкоди це завдасть Україні, яка має невдовзі перебрати на себе головування в Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), сказав перший заступник голови Комітету ВРУ у закордонних справах – Тарас Чорновіл: «У контексті майбутнього головування в ОБСЄ дуже велике значення мав би Ялтинський саміт. Але коли з потенційних учасників саміту вже абсолютна більшість відмовилася брати в ньому участь, ми маємо дуже серйозні втрати щодо майбутнього головування».

	Капітан Чарльз Бойкотт очима своїх сучасників

На виправдання своєї поведінки з табору влади зазвучали заперечення. Прокуратура заявляє, що Юлію Тимошенко ніхто не бив, а це, напевно, вона сама себе побила, а нардеп-регіонал В. Колісніченко додав до висновків прокурора і свій «діагноз»: «Якщо у Тимошенко з’являються синяки, так це або алергія на власну брехню, або на заморські делікатеси, які їй поставляють її родичі». Його колега по фракції – В. Лук’янов – зробив не менш «глибокодумний» висновок, що європейські лідери, які бойкотують саміт, роблять політичну помилку, бо мають хиткі позиції.
Уявляю, як засоромиться Ангела Меркель та інші лідери, якщо ознайомляться з «вироком» Лук’янова. Таких нотацій їм ще ніхто не читав. До нардепа долучається й Інтернет-користувач Yadovy (Ukraine), який на тому ж інтелектуальному рівні зверхньо кидає: «Не бачу жодних проблем з тим, що купка жирних Європейських можновладців до нас не приїдуть».
Та ялтинським самітом прикрощі для України не обмежуються. Брат загиблого Президента Польщі – Я. Качинський – закликав УЄФА перенести фінал Євро-2012 з Києва до Варшави. Про бойкот Євро-2012 в Україні уже думають та заявляють багато європейських політиків, які мали намір сюди приїхати на відкриття та матчі своїх команд, але тепер припускають, що можуть не приїхати.
Єдиною перешкодою усі вони дружно називають питання Юлії Тимошенко. Якщо її не будуть лікувати, не організують нормальні умови, якщо зберігатиметься загроза застосування до неї працівниками колонії фізичної сили, про приїзд не може бути мови, – говорять європейці.
Можливо, вони ще змінять свою думку, але одне те, що в кожній європейській країні дотепер триває обговорення цих проблем, і ім’я Юлії Тимошенко звучить там у контексті порушень прав людини щоденно, імідж України зазнає нищівного удару. Адже пересічному європейцеві все одно, хто винен і поводить себе виклично до європейських цінностей – влада України, чи власне – Україна. Вони переносять свою оцінку влади на всю державу і просто починають вважати Україну недемократичною країною, яку не можна допускати у Європейський Союз.
У підсумку недолугих дій влади, Україна постає перед Європою країною, до якої не варто їхати, у якій продовжуються переслідування опозиції, яка не прислухається до закликів європейської та світової спільноти про розвиток демократії, в якій існує загроза вибухів та інших терактів і т. д. і т. п.
Навіть Путін, начебто, долучився до бойкоту Януковича і не запросив його на церемонію своєї інаугурації, яка відбулася 7 травня.
Ці перші акції бойкоту показують ту загрозливу перспективу, яка постає перед Україною: якщо ця влада радикально не змінить свою поведінку, або, якщо народ не змінить на виборах цю владу, держава Україна буде відкинута назад у своєму розвитку і викинута з кола європейського політичного спілкування.
Примара капітана Бойкотта бродить Україною, і його сумнозвісні лаври не дають спати тим управителям з Печерських пагорбів, які бачать тільки один спосіб примусити підкорятися – це посилення тиску на народ та ігнорування закликів до справедливого вирішення усіх питань. Капітан Бойкотт йшов цим шляхом 132 роки тому. Плачевний для нього результат відомий. Плачевний він буде і для тих українських послідовників капітана, яким світ починає затягувати кільце бойкоту.
Як різко висловився один Інтернет-користувач під ніком Гість (United States, Jersey City) «Все вірно! Підтримую стовідсотково!!!! Ганебну владу потрібно бойкотувати на всіх напрямах! Тільки люди доброї волі можуть впоратися з бандитською владою, яка через свою неосвіченість створює ганебний імідж країни!!!!! Що можна чекати від владного бидла з купленими дипломами, професорськими званнями і плагіатом книжок! Ганьба!»