Про таких людей, як Квітка Цісик, непросто писати, бо емоції беруть гору. Однак, бажання це робити – непереборне. Вона прожила коротке життя – неповних 45 років, але історія її любові, співу та слави могла б охопити ще кілька таких термінів.

Переглядаючи її фотографії, рідкісні відео, слухаючи її голос у піснях, джинглах та одному дивом записаному інтерв’ю, ловиш себе на думці, наскільки ж була унікальною ця артистка. Господь обдарував її геніальним голосом, здатним заспівати будь-що – від опери до року. Більше того, він не тільки гнучкий, чистий, багатий, але й такий емоційний, що проникає в душу і серця практично будь-кого, хто хоч один раз почув спів Цісик.
Вона була Кейсі – енергійна, успішна зірка багатьох комерційних джинглів, саундтреків до найвідоміших реклам та популярних фільмів. І, водночас, залишалася Квіткою – відданою співачкою українських пісень; своїм неповторним виконанням, сучасним аранжуванням вона надала нового звучання мелодіям й текстам, почутим від інших виконавців.
Два альбоми, котрі Квітка записала за власний кошт – «Квітка. Пісні України» та «Квітка. Два кольори» – мали би стати обов’язковою складовою фонотеки будь-якого українського меломана, який поважає себе. Цісик не просто співала унікально. Вона суто по-американськи підійшла до справи: з великою відповідальністю та професіоналізмом. Величезні на ті часи кошти Квітка вклала для того, щоб запросити найкращих музикантів, композиторів та аранжувальників. Мало хто навіть зі знаменитостей міг дозволити собі таку розкіш. А Квітка захотіла – і змогла, незважаючи на зовсім неамериканську неприбутковість цього проекту. Ці альбоми вона записувала з поваги до свого походження, до своїх батьків, тієї культури, в якій виховувалася з дитинства. А також – з бажання популяризувати українську пісню серед знайомих, про що з дитячою безпосередністю розповіла сама співачка в інтерв’ю.
Одна справа – слухати Квітку-Кейсі. Джингли, записані у її виконанні, мали незмінний успіх. Доказом цього свідчить те, що серед «оспіваних» нею компаній були і Ford, Coca-Cola, MacDonald’s, American Airlines, Sears. Для автовиробника Квітчин голос озвучував незмінне «Have you driven a Ford lately?» 17 років поспіль! Це є справді унікальний випадок у швидкозмінній рекламній індустрії. Саме фахівці Форда і підрахували, що понад 20 мільярдів людей почули голос нашої землячки.
Коли ж починає грати один з українських альбомів – «плит», як казала виконавиця, то розумієш, що ота надзвичайна обдарованість Квітки не є випадковою. Її голос та майстерність знову забирають у полон. Обидві збірки не тільки набули популярності, але й номінувалися на Греммі.

Інша справа – дивитися на Квітку-Кейсі. Вона така різна! Усміхнено задерикувата, такий собі зграбний і, водночас, жіночний енерджайзер у відео «You win the world over». І заквітчана, у хвилях м’якого волосся, із задумливим, глибоким поглядом – на обкладинках українських альбомів. Коли дивишся на неї у далекому інтерв’ю, записаному Олександром Горностаєм у 1992 році, – перехоплює подих… Бачачи її блискучі очі, слухаючи її інтонаційно м’яку говірку, милуючись її неповторною посмішкою, відчуваєш ще раз оте безсилля й тугу, які путами охоплюють серце, коли завчасно йдуть з життя такі світлоносиці.
Непросто писати про Квітку Цісик, бо емоції беруть гору. Важко зупинитися і не писати про неї, тому що з різних важливих деталей її життя та творчості, а, головне, її впливу на людей складається справжній образ-мозаїка унікальної співачки, глибинно-правдивої патріотки, харизматичної жінки.
Хочеться розповісти про враження від почутої особливої інтерпретації пісень «Два кольори» та «Я піду в далекі гори». Ці пісні, традиційно співані чоловіками та від імені чоловіків, Квітка виконала по-жіночому, якось інтимно, проникливо. Ми звикли чути рядки цих хітів у широкому – «на повні міхи грудей» – виконанні, а тут голос струмениться, як річка – чиста, темна, прохолодна.

Хочеться розповісти про побачене в коментарях під Інтернет-репортажами про вечори, присвячені пам’яті співачки та збору коштів для боротьби з недугою, яка вбила її.
Там люди писали, що, почувши вперше її спів, переживали справжній катарсис і приймали найважливіші рішення свого життя. Якийсь чоловік розповів про свій студентсько-гуртожитський досвід прослуховування заборонених радіопрограм на власноруч зібраному транзисторі. Саме тоді, у 1982 році, югославська радіостанція часто передавала пісні Квітки. Однокурсники автора коментаря збиралися потайки в його кімнаті, щоб послухати цей незабутній голос. Він казав, що дівчата плакали навзрид і не могли потім спокійно заснути. Цей спів назавжди полонив і самого радіослухача.
Хочеться розповісти про те, що незадовго до смерті співачка зізналася подрузі, що хвороба не забрала в неї відчуття щастя. Вона відзначала, що прожила чудове життя. Одна з найзворушливіших історій, яку розповіли близькі Квітки, стосувалася гри «Ти мене відчуваєш?», в яку часто бавилася артистка зі своїм тоді ще 7-річним сином Едді. Гра полягала в тому, що мама і син ставали один до одного спинами, притуляючись. Квітка запитувала в Едді: «Ти мене відчуваєш?» Потім відхилялася на кілька сантиметрів і питалася про те саме. Ця гра продовжувалася до тих пір, поки хлопчик «відчував» маму, хоча вона була вже в іншому кутку кімнати.
Хочеться розповісти про те шанування, яке висловили українці Чикаго пам’яті незабутньої Квітки. Минулої п’ятниці, з настанням вечора, зал Українського Національного музею заповнився «по самі вінця».
На вечір зійшлося стільки людей, що стояли, в буквальному розумінні, в проході. За підрахунками, зійшлося майже 200 осіб, що ще раз доводить, наскільки люди спраглі знову почути Квітчин голос, побачити її світлини, поспілкуватися з такими бажаними гостями.
Зроблю відступ і додам, що ідея проведення цього вечора належала Тарасові Петришину, одному з активних членів музею, за його особистої підтримки та його друзів – Олександра Тарабанського (власника Ideal Pastry), Олега Білоскурського (ресторан «Живаго»), Наталії Асеведо, доктора Богдана Федірка та Ярослава Кота. Організатори провели велику роботу і запросили до Чикаго Олександра Горностая – директора Національного Симфонічного Оркестру України. Саме йому 20 років тому вдалося записати інтерв’ю зі співачкою, завдяки якому ми дізнаємося про неї, її кар’єру, її почуття та переживання від неї самої. Ті ж, хто не зміг побувати на вечорі, змогли почути інтерв’ю з паном Горностаєм на Незалежному радіо, яке провели Оксана Чуйко, Марія Климчак та Олександр Хрипливий. Організатори також запросили родичку співачки з Флориди – Роксолану Цісик та найголовнішого гостя – Едді Раковича, сина Квітки.
Підготовка до цього концерту велася ретельно. Був підібраний та скомпонований відеоряд з уривків інтерв’ю, фотографій та кліпів, який, завдяки Олександру Хрипливому та Наталії Фігель, став звуковим та візуальним супроводом всього дійства. Окремої уваги та захоплення заслуговувало оформлення залу.
На стінах були розвішані фотографії Квітки, надані Едом Раковичем. Деякі з них були оформлені у вигляді постерів, на яких співачка виглядала справжньою володаркою поп-сцени. Інші, ті що почали пов’язувати з україномовними альбомами, перетворилися на частини інсталяцій, де були використані квіти, платівки. З цих картин-левкас дивилася романтична, з родзинкою печалі в очах Квітка – українка. Безперечно, оформлення залу, яким заопікувалася Марія Климчак при допомозі Лідії Ткачук, мало посилити ту особливу атмосферу, що панувала на вечорі. Та основною запорукою успіху заходу стала програма його проведення. За сценарієм, розробленим Марією Климчак, мало бути всього вдосталь – співу самої Квітки, виконання її улюблених пісень Аллою Курильців, виступів зі спогадами родичів та знайомих. До реалізації цього задуму долучилися віце-президент музею – Лідія Ткачук, екскурсоводи – Софія Федащин і Вікторія Кульбанська, Галина Кулешко, Іван Грицак, Ореста Ткачук.
Розпочався вечір з ліричного освідчення «Де ти тепер?», під три чверті цього відомого вальсу виступила куратор музею – Марія Климчак. Її слова, сповнені любов’ю та щемом, хочеться навести повністю:
«Земна царівна співосвіту – незабутня Квітка Цісик.
Її душа співає разом з нами. Зміст радості у тому, що їй не довелося свій талант брати із собою в заобрійні світи нереалізованим, не вихлюпнутим на Україну! Її голос – сильний, ліричний, тужливий, а коли треба, пронизливо-глибокий – так приковує увагу, що, слухаючи його, забуваєш про те, що відбувається поруч тебе, знову і знову зосереджуєшся на цій пісні і хочеш, щоби вона не закінчилася, хочеш слухати її спочатку... Голос співачки притягував і продовжує притягувати до себе, подібно до того, як потужне гравітаційне поле великої зірки утримує біля себе менші планети... Непомітно ніби, але впевнено і дужо сходила її зоря. Жаль лише, що була вона короткочасною на життєдайне світло, довжиною у 45 років. Проте, її голос прослухало понад 22 мільярди мешканців нашої планети! Це не просто пісні, а ціла пісенна містерія! Там – свій космос, своя поетика, своя інтонація. І щоби ніколи не відбулося пауз між тими піснями, ми з Вами зобов’язані такими вечорами продовжувати життя Квітчиним пісням на американській землі. На тій високій ноті, яка з журавлиною вервицею злетіла в небеса, щоби зоряним дощем впасти на цю землю і прорости Квіткою – на цей раз у нашій з вами, вдячній пам’яті. Квітка Цісик, будучи вимогливою до себе, відчула щось подібне, що відчували волхви, коли знаходили, кому передати те, що дарував їм Всевишній, і що вони за жодних обставин не мали права забирати на Той Світ! Вона залишила українські пісні, заспівані так, як це ніхто не міг зробити до неї. Найвідоміші американські фірми ставали успішними завдяки співаній Квіткою рекламі. По-іншому бути не могло, у кожній ноті тендітної Квітки закладено велике бажання, перемножене любов’ю – творити добро на землі. Де ти тепер?»
Англомовне привітання гостей забезпечила Лідія Ткачук. Вона також представила гостей з України, котрі були готові поділитися своїми спогадами та почуттями. Поміж виступами глядачі мали змогу почути рекламні джингли, які зробили Квітку популярною. Особливою прикрасою вечора стали виступи нашого улюбленого спорано – Алли Курильців, яка під акомпанемент Оксани Підручної заспівала «Ой, ходить сон коло вікон», «І снилося з ночі», «Рідна мати моя». Під час цих виступів на екрані змінювали одна одну дитячі фотографії Квітки з сестрою, батьком, зображення співачки у дорослому віці. Поєднання відеоряду та музики справляли сильне враження на глядачів. На очах заблищали сльози. Особливо емоційним був момент, коли Квітчину пісню «Два кольори» підхопив увесь зал.
Згодом син співачки зізнався, що не міг стримувати сліз впродовж всього вечора. Інформативно цікавою частиною став показ уривку інтерв’ю з Цісик, яке 20 років тому записав Олександр Горностай. Відомий музикант і продюсер з сумом дивився на екран, мабуть, вкотре прокручуючи спогади про зустріч. Було якось дивно бачити того Олександра, котрий, подорослішавши за дві декади років, дивився на себе молодого та на свою співрозмовницю, котра не зміниться ніколи. Пан Горностай, вибачившись за непрофесійність проведення цього спонтанного інтерв’ю, стисло розповів про історію зустрічі зі співачкою. В одному з Інтернет-джерел я знайшла його враження від знайомства. Він описав Квітку як маленьку, дуже рухливу, як білочка, жінку, дуже веселу, яка добре вміла «підшпилити».
Коротко та емоційно виступила родичка співачки з Флориди – Роксолана Цісик. З любов’ю та слізьми у голосі вона розповіла, як їхня «кузенка» об’єднала їхню родину, надала нового звучання прізвищу Цісик.
Але апогеєм зустрічі став виступ сина – Едді Раковича. Невисокий, худенький, з Квітчиними веселими очима та її ж яскравою посмішкою на обличчі, він говорив про неї – маму, котру він більше пам’ятає через її музику. Гадаю, в залі не було жодної людини, котра не розділила би біль хлопчика, котрий втратив найдорожчу людину у неповні 8 років. Згодом Едді розповів у приватній бесіді, що вирішив займатися музикою. Пробував вивчати політологію, однак зрозумів – не його це справа, адже його щира душа не стерпить блуду та обману, такого необхідного в політиці. Зараз Едді співає в Young’s People Chorus of New York City – у хорі обдарованих молодих людей.
Пощастило гостям вечора також побачити й Кейсі – енергійну співачку Нью-Йорка. Єдине музичне відео, зроблене з Квіткою, до пісні You’re Winning The World Over викликало пожвавлення і сум, що така повна життям та енергією жінка стала жертвою якоїсь страшної кари, що впала на жінок їхньої родини. Прозвучала також і Оскароносна пісня You light up my life з однойменного фільму. На жаль, найвищу нагороду цей саундтрек отримав у виконанні іншої співачки через непорозуміння між рекординговою компанією та продюсерами стрічки. Однак, виконання цього хіта Квіткою, без сумніву, стало запорукою його успішності.
Бачачи, який творчий спадок залишила співачка, починаєш розуміти, наскільки величезним був потенціал Цісик. На жаль, не реалізований вповні. І не тільки через хворобу, яка забрала її завчасно. Також – через несприятливі обставини. Квітка мріяла про оперну сцену і не без підстав – у неї були всі дані для цього. Але сімейна потреба у грошах по смерті батька змусила дівчину вдатися до комерційного співу. Докладаючи неймовірних зусиль, відшліфовуючи свою майстерність, яка перетворилася у школу для багатьох молодих співачок, вона так і не прийшла до великої сцени.
Величезний попит на її спів у рекламному бізнесі забирав увесь час та сили цієї талановитої виконавиці. Її робочий день виглядав приблизно так: 9 am запис для Trans World Airlines, потім для Coca-Cola об 11 am, далі Hartz Mountain - 1 pm, Eastern Airlines – 2 pm, Datsun о 3 pm, L’Eggs – 5pm, McDonald’s – 6 pm, і після всього цього – рекордингова сесія з 8:30 вечора до 3 ночі. Саме через такий щільний графік, великі зобов’язання Квітка не змогла реалізувати свою мрію – дати концерт в Україні. На щастя, вона встигла залишити багатство свого виконання у двох альбомах українських пісень.
Завершився вечір пам’яті Квітки Цісик, роз’їхалися гості. Але зацікавлення її творчістю, інтерес до артистки – справжньої доньки України – не вщухає. Це видно і за проведенням подібних заходів в Україні, і за кількістю прослуховування її пісень на You Tube. Можливо, вона не завоювала якихось титулів за життя та головну нагороду таки дістала – нескінченну любов та пошану від людей.