У світовій історії навіть не знайти такого прикладу. Аби державна влада, обрана загально більш-менш у демократичний спосіб, так жорстко, а то навіть жорстоко, переслідувала та карала свій народ. Виходить правдиво як у нашій мудрій народній приказці «За моє жито мене ж і бито». Розуміючи нині,  що у випадку чесних виборчих перегонів можновладці вже не утримаються на горі, ці зрадники власної людності залякують та переслідують опозицію, усіх, хто виступає проти їхнього свавілля.

За порівняно короткий час свого існування антиукраїнська олігархічна кліка зуміла загребти під себе: законодавчу, виконавчу й навіть судову гілки державної влади. Тепер Верховна Рада в Україні не більше як ганчірка під печаткою «гаранта». А Конституція перетворена на повію, котра згодна на будь-яке розпутство заради інтересів «донецьких». Судової системи як такої – взагалі не існує. Бо свої вироки судді виконують не за законом, а за наказом згори. Яскравий тому приклад – доля колишнього прем’єр – міністра уряду країни – Юлії Тимошенко. Жменька прихильників нинішньої, з дозволу сказати, влади, котра після своїх безчинств відштовхнула від себе навіть більшість виборців Донбасу, і та купка ортодоксів – українофобів, розуміють, що суд над Тимошенко – це не просто фарс, а політична розправа над сильним і впливовим суперником біло-голубих.
Чимало нині з життя української спільноти нагадує сталінські роки. Огиду, наприклад, викликають штучні возвеличення «проффесора», який нині фактично не має жодної соціальної бази у країні. Окрім хіба-що найближчої рідні та пари-другої олігархів. Як гіркий жарт сприймає пересічний українець передвиборче гасло нинішньої влади «Покращення вже сьогодні». Так, воно для них настало, хоч і до того почувалися не зле. А для тебе?! А для мене?! На свавілля та беззаконня у державі, на все більші нестатки і неможливість нормально працювати сьогодні нарікають буквально всі: від двірника до бізнесмена.
Ця влада ніколи не була і не може бути українською. Бо вони служать не нам з Вами, а московським князькам. Холуї за духом і ниці – вони торкаються своїми брудними лапами навіть найсвятішого у нашій історії. Уявімо на мить, що якийсь достойник у Ізраїлі заперечив би єврейський Голокост. Його, напевно, просто би порвали на ганчірки розлючені люди. А наш Голодомор на догоду московським імперським діячам фактично заперечив у Брюсселі той, хто найперше покликаний відстоювати і нашу пам'ять, і нашу духовність. Чи є більша ницість?! Адже в такий спосіб він, малоосвічений і примітивний, образив мільйони і мільйони українців не лише мертвих, а й живих. Бо практично не має в Україні родини, котра б не віддала страшну данину смерті у 1932 – 1933 роках. Та ще страшніше і боляче від того, що далеко не всі нині в країні сущі усвідомлюють це. Невже їх може навчити лише повторення трагедії?! Шановний співвітчизнику, нам жити разом далі. Нам і нашим дітям та онукам. Подумай про те, що ми тобі зараз нагадали, що ти сам знаєш щодень у нестатках та беззаконні з цією «владою». Кріпко, по-козацькому подумай, перед тим, як кинути свій бюлетень у виборчу скриньку восени цього року…
Коли прочитаєте, передайте іншим.