Гадаю, мало хто лишився байдужим до новин, що надійшли минулого тижня з України. Маю на увазі вибухи у Дніпропетровську. Впевнена, на всіх це справило гнітюче враження. Адже ми не звикли пов’язувати нашу Батьківщину з якимись екстремістськими чи то терористичними атаками. Так, трапляються трагедії на шахтах, вибухають склади з боєзапасами і навіть житлові квартири з несправними газовими плитками. Звичайно, у період бандитського розгулу чулися і вибухи та постріли, але все це мало характер чогось епізодичного, не властивого українському суспільству. Коли зброя застосовувалася на адресу кримінальних авторитетів, вагомих політиків чи опозиційних журналістів – це мало свою негуманну, проте логічну причину. Тобто, є люди, котрі комусь конкретно заважають, тим самим потрапляючи до групи ризику.
Коли ж йдеться про використання зброї щодо випадкових людей, перехожих, як ми з вами, – це вже інше. За цим ховається якась диявольська непередбачуваність, що породжує почуття паніки та безсилля. Який це має стосунок до Чикаго? Такий самий, як до будь-якого іншого мегаполісу сучасності. Чикаго переживає черговий сплеск злочинів, однак ніяк у нашій свідомості не пов’язується з тероризмом. Тим не менше, у період «каунтдауну» саміту НАТО хочеться поставитися до цього питання пильніше. Крім того, реально існуюча загроза є.

Сміттєві баки, схоже, стають символом смертельної небезпеки. Саме в один з таких, поблизу Wrigley Field, у вересні 2010 року молодий ліванець – Самі Самір Хасун – кинув наплічник з вибухівкою. Трагедії не сталося завдяки тому, що хлопця «розробляли» агенти ФБР під прикриттям. Вони йому і дали пристрій, який не повинен був спрацювати. За словами агента, Хасунові пропонували кілька разів відмовитися від цього вчинку, однак хлопцеві дуже хотілося влаштувати вибух у людному місці (під час концерту).
Минулого тижня Хасунові федеральним суддею було винесено вирок – 30 років ув’язнення. 24-річний колишній студент коледжу та колишній працівник пекарні, починаючи з 15 серпня, відбуватиме термін, поки що триваліший, ніж той, який він прожив на цій землі.

Тому і робиться лячно у переддень саміту. У даунтауні ще й поміняли звичайні сміттярки на якісь дуже «розумні», які посилають автоматично повідомлення про свою переповненість непотребом. Однак, як вже заявили критики, ці Big Bellies важкодоступні для перевірки на предмет вибухівки чи іншої небезпеки. Тим не менше, до того, що пройдуть протести, місто більш-менш підготувалося. Буквально на днях було оголошено, що громадський порядок та безпеку учасників саміту гарантуватимуть не лише поліцейські Чикаго, але й їхні колеги з усього штату. Раніше порушувалося питання про залучення регулярних військ. Але з тих пір, як Обама переніс зустріч лідерів країн-учасників Великої Вісімки поза Іллінойс, потреба у присутності збройних сил, нібито, зникла.
Була пропозиція запросити правоохоронців з інших штатів. Однак, з міркувань економії (їх же треба поселити, годувати) вирішили обмежитися місцевими, котрі, по закінченню робочого дня, можуть поїхати додому у передмістя. Відомо, що буде залучено додатково 500 офіцерів, котрі складуть 40 відсотків загального контингенту, що має подбати про безпеку у Чикаго під час протестів 20 – 21 травня.
До речі, про протести. Вони додають головного болю людям, котрі мешкають в даунтауні, як от мешканцям будинку 17-floor Library Tower, що на 520 South State Street. Мешканці люксових кондомініумів стануть майже бомжами на період саміту. Вони вже отримали листи від менеджменту з настійливим проханням пошукати інше місце проживання на цей період. Під час протестів усі входи і виходи до будинку будуть зачинені. Ні пошта, ні будь-які інші доставки чи сервіси доступними не будуть. Адміністрація також найняла двох офіцерів, котрі матимуть зброю – для охорони. Гостей теж не пускатимуть.
Підготовка відбувається не на жарт. Адже те, яким чином поводитиме себе натовп, налаштований доволі агресивно до високопоставлених гостей саміту НАТО, важко передбачити. Сподіваємося, серед них не знайдеться жодного, в кого виникне божевільна думка перетворити цю подію на трагедію з людськими жертвами. А про всяк випадок, для тих, хто не надто переймається політичними клопотами, найкраще перебути впродовж передостанніх вихідних десь подалі від даунтауна, щоб не спокушати таку непередбачувану долю.

Міська Рада схвалила суперечливий
план Емануеля щодо відновлення інфраструктури міста

Міська Рада Чикаго затвердила спірний план мера Рама Емануеля стосовно залучення приватних коштів для громадських робіт, відкидаючи занепокоєння деяких олдерменів про недостатність державного контролю.
41 проти 7 депутатів проголосували за затвердження Інфраструктурного Трасту Чикаго (Chicago Infrastructure Trust). «Те, що ми створили тут сьогодні, буде прикладом для дуже багатьох міст нашої країни і дуже багатьох міст по всьому світу», – сказав 33-річний олдермен Ричард Мелл.
Емануель розхвалив план, заявивши, що він допоможе в роботах з відновлення міста, яке гостро потребує нового обличчя. Прихильники зазначили, що план допоможе завершити необхідні проекти, які в іншому випадку місто не могло б собі дозволити без подальшого збільшення боргових зобов’язань або надії на скорочення штату і отримання федеральних ресурсів, і, водночас, створити робочі місця. «Я не ставитиму майбутнє міста у залежність від дисфункційної політики Вашингтону», – прокоментував Емануель відмову прийняти федеральний законопроект про транспортування. «Працюючи разом, тут ми отримуємо інструмент, який перебере на себе частину навантаження на наших платників податків. Ось що ми робимо».
Противники, яких залишилося зовсім небагато, заявили, що трест є поганою ідеєю. І вони прагнуть закріпити більше гарантій у новому законі.
Олдермен Роберт Фіоретті, який допоміг очолити опозицію, виважено зауважив: навіть якщо навіть не буде прямого фінансування підтриманих трестом проектів з податків, платники податків все ще можуть постраждати, якщо проекти зазнають невдачі. Депутати порушили також питання про поступки влади Раді трасту, яку призначатиме сам Емануель, і яка і не буде безпосередньо підзвітна виборцям. Після того, як Емануель вперше оприлюднив план близько шести тижнів тому, деякі олдермени заявили, що в ньому немає достатньо положень про контроль за роботою трасту. Мер потім змінив постанову, щоб забезпечити місце в раді олдермену і гарантувати голосування Ради за всі проекти, які стосуються коштів, активів або майна міста. Він також включив положення, що вимагають від проектів, які фінансуються за кошти тресту, дотримуватись міських конкурсних процедур та усунення від голосування за проекти тих членів ради директорів, які зацікавлені в ньому фінансово. Це переконало кількох олдерменів-противників, проте інші заявили, що цих кроків недостатньо. Вони хотіли, щоб Рада затверджувала всі проекти, якщо вони включали гроші, активи або майно тільки міських установ на зразок громадських шкіл Chicago, Chicago Transit Authority або Chicago Park District.
Вони також хотіли поширити повноваження стосовно розслідування та аудиту генерального інспектора міста діяльності Ради трасту та її членів, відверто вимагаючи від членів Ради тресту дотримання міських правил етики та забезпечення трастом повної підтримки законів штату, що вимагає проведення відкритих засідань та оприлюднення документів. Зіштовхнувшись з подальшим опором і потенційною затримкою до двох місяців, минулого тижня Емануель погодився відкласти голосування на шість днів. Це забезпечило затвердження трасту протягом першого року його правління, до моменту прибуття світових лідерів на конференцію НАТО наступного місяця. Отримавши коротку можливість відтермінувати голосування, Емануель заявив, що видасть укази, які вимагають зовнішньої оцінки угод і фінансів тресту.

Далай-лама та лауреати Нобелівської премії
закликали молодь боротися за мир

Після того, як у минулу середу під час виступу в університеті Loyola Далай-лама закликав молодь виступити за мир у тих своїх районах, де продовжується насильство, 76-річний тибетський духовний лідер розповів, що рішення про свого наступника він не ухвалюватиме ще, як мінімум, десять років.
З’явившись під посиленою охороною в останній день Всесвітньої зустрічі лауреатів Нобелівської премії миру в Чикаго, Далай-лама заявив, що рішення про його наступника має залишатися тільки за тибетським народом, а не Китаєм. Коли Далай-лама помирає, тибетська традиція закликає монахів знайти дитину, яка має риси реінкарнованого лідера. Деякі тибетці, однак, побоюються, що цього разу саме Китай призначатиме наступника. Ця тема обговорювалася минулого року на зустрічі лідерів чотирьох тибетських буддійських сект, – розповів він, і вони погодилися, що, коли йому виповниться 89 або 90, він з лідерами вирішить, чи буде 15-й Далай-лама. «Усе залежить від того, чи люди насправді відчувають важливість цього інституту», – сказав Далай-лама на прес-конференції. «Якщо це стане більше неактуальним, воно перестане існувати».
Впродовж саміту, на який прибули п’ять колишніх президентів чотирьох країн і чільні гуманісти Нобелівської премії миру зі всього світу, Чикаго опинилося у центрі уваги міжнародної спільноти протягом трьох днів. Актор Шон Пенн отримав від лауреатів премію миру за його зусилля з надання допомоги в Гаїті, який було зруйновано внаслідок смертельного землетрусу в 2010 році.
Мирний саміт відбувся лише за три тижні до набагато більшого саміту НАТО, який пройде в Чикаго та залучить тисячі осіб та інших гостей міста. Зв’язок з НАТО став проблемою для однієї з лауреатів Мейрид Кориган з Ірландії, яка скасувала свій візит, відмовившись брати участь у події, партнером якої, як член НАТО, є уряд США. Стати першим північноамериканським містом, обраним для проведення мирного саміту, за словами організаторів, є великою перемогою для Чикаго. Це довело, що Чикаго готове для проведення міжнародних зустрічей не гірше, ніж Нью-Йорк, Вашингтон та інші великі мегаполіси. Чикаго було обране, головним чином, через його ідею зробити молодь центром уваги саміту. Лауреати відвідали кілька державних шкіл, і учні взяли участь у більшості заходів саміту, зокрема, представленні лауреатів на церемонії відкриття.
Колишній президент Радянського Союзу – Михайло Горбачов, голова саміту – був настільки вражений, що запропонував зосереджувати увагу на молоді й освіті на всіх майбутніх самітах.
«Місто переглянуло модель можливостей всесвітнього саміту», – сказав Террі Мазані, президент і головний виконавчий директор Чиказької громадської довіри (Chicago Community Trust) і співголова оргкомітету. «Нобелівські лауреати були у захваті від відкриття саміту в школах. Ми охарактеризували весь саміт з позиції світогляду молоді».
У своїй завершальній заяві лауреати виступили зі спільним зверненням до молоді всього світу, закликаючи її вимагати від своїх політичних лідерів ліквідації ядерної зброї та інших видів зброї масового ураження, скажімо, мін; подолати розрив між багатством і бідністю, врятувати планету від екологічного лиха, а також – захищати і заохочувати дотримання прав людини та рівності між жінками та чоловіками.
«Ми розуміємо, що якщо вклад у справи миру і прав людини не передається від одного покоління до іншого, то наші досягнення проживуть недовго», – сказали лауреати. «Ми стурбовані тим, що старі загрози миру зберігаються, а нові з’являються. Тому ми закликаємо молодих людей об’єднатися за мир і навчитися запобігати та вирішувати конфлікти мирним шляхом». Джоді Вільямс, професор Вермонту, яка в 1997 році отримала Нобелівську премію миру за свій вклад у заборону мін, сказала, що молоді люди вже почали боротися за справедливість через рух Occupy Chicago. Вона розповіла, що дехто з лауреатів планує зустрітися з членами руху Occupy Chicago в Чикаго, перш ніж покинути місто. Можливість відкрито критикувати уряд є однією з основних переваг життя в демократичному суспільстві, – зазначили лауреати.
«У таких країнах, як Іран, народ не контролює уряд, тому уряд не хвилює, що люди думають про такі проблеми, як створення ядерної зброї,» – сказала Ширін Ебаді, іранський адвокат і активіст, який виграла премію у 2003 році. Переговори з приводу ядерної зброї в Ірані, за її словами, повинні відбуватися одночасно з розмовами про демократію. «Іранський народ виступає не лише проти ядерної зброї, але й проти всіх ядерних програм держави», – сказала Ебаді. «Народ Ірану вважає, що це має припинитися якомога швидше, і можна було б зняти економічні санкції. Ці санкції завдають шкоди народові». Також Далай-лама, який втік з Тибету в 1959 році після того, як китайські комуністи прийшли до влади, сказав, що майбутні відносини між Тибетом і китайцями – в руках молодих людей у цьому регіоні. «Тибетське питання дуже складне», – сказав він. «Наш ненасильницький підхід не приніс позитивних результатів на урядовому рівні, але громадськість Китаю, освічені китайці та студенти, які навчаються в інших країнах, мають можливість дізнатися історію. А частина громадськості повністю підтримує наш ненасильницький підхід».