Навідуючись час від часу до Криму, я уникаю поїздок до Севастополя, бо там почуваюся не на рідній землі, а в місті, де господарює нахабний «старший брат».

Мабуть, багатьом теж не затишно тут під прицілами військової морської армади Росії. Раніше думалося, що ось-ось відчує Україна смак незалежності й позбудеться окупаційної удавки на своїй шиї. Та з приходом до влади Януковича ця надія розвіялася, як дим.
З гіркотою пригадую тепер, як два роки тому в задимленій залі Верховної Ради спікер Литвин, ховаючись під парасольками від граду яєць, поставив на голосування ратифікацію «Харківських угод між Україною й Росією» про продовження перебування Чорноморського флоту РФ в Україні аж до 2042 року. Попри багатотисячні вуличні протести опозиції, продажні «тушки» більшості схвалили цей антиконституційний акт. Регіонали тоді плескали в долоні й аж захлиналися від радості, що вигідно проміняли суверенітет і незалежність нашої держави на, нібито, здешевлений російський газ. Фактично ж правлячий клан ще раз довів, що за гроші він ладен продавати Україну вроздріб і оптом будь-кому.
За ці два роки вже і Янукович з Азаровим зрозуміли, що облагодіявши флотилію РФ за знижку при закупівлях російського газу на 100 доларів за тисячу кубометрів, вони пошилися в дурні. Як кажуть, торгували, веселились, полічили – засмутились. Газпром нині продає блакитне паливо «братній» сусідній Україні за більш високою ціною, ніж далеким європейським країнам. І хоч як тепер не принижується наш президент перед Путіним, як не б'є йому поклони, вимолюючи здешевити газ, той діє за принципом: хоч ми й брати, але наші кишені не сестри.

	День опору окупації у Києві

Здавалося б, нашій державі уже час у відповідь на таку непоступливість Москви щодо ціни на газ видворити Чорноморський флот РФ із Криму. Але поки що навіть натяку на це наше керівництво не наважується зробити. Однак, окремі політоглядачі й аналітики, видаючи бажане за дійсне, вважають, що нова стратегія національної безпеки і військової доктрини України дасть можливість запровадити певні обмеження статусу перебування російського флоту в Севастополі. Хоч ці документи ще не оприлюднені, та в оточенні Януковича заявляють, що у них ідеться про зміну Києвом свого «стратегічного курсу». Він буде спрямований, головним чином, не на зв'язки у рамках СНД, а на «євроінтеграцію».
Така позиція, звісна річ, Росії не до шмиги. Адже вона звикла поводитися на теренах нашої незалежної держави, як у себе вдома, діючи на власний розсуд.
Упереджуючи будь-які спроби денонсувати угоду чи дещо ущемити російську військово-морську присутність, Путін уже гучно заявив: «Ми не маємо наміру йти з Криму. Для цього є всі підстави, маю на увазі, що ми підписали з Україною відповідну міждержавну угоду про перебування  нашого флоту в Криму». Саму ж угоду він назвав «унікальною», бо Росія, нібито, сповна платити за базування Чорноморського флоту в Україні скидкою на газ.
Про те, які загрози для нашої держави може спровокувати ця іноземна військово-морська база, обидві сторони воліють не згадувати. Не можна не помітити, що Росія останнім часом веде досить жорстоку зовнішню політику, нерідко погрожуючи застосуванням військової сили. Свої ж дії керівництво РФ не вважає за потрібне узгоджувати з Україною. Для нашої держави ЧФ РФ не є стратегічним об'єктом, – як заявляють російські експерти, – він є фактором небезпеки в умовах надзвичайного становища. Якщо російський флот буде задіяним у близькосхідному чи в якомусь іншому конфлікті, то є велика ймовірність, що у відповідь буде завдано удар по базі ЧФ у Севастополі. Уже зараз вона десь позначена на військових мапах червоним хрестиком як ворожий об'єкт, який слід знищити. Ось так, дякуючи окупантам, і живемо у збуреному численними глобальними конфліктами світі під прицілом військових ракет.
То може від перебування на нашій території чужинської військової бази маємо хоч якісь інші вигоди? Ось що засвідчують факти. Досі не проведена інвентаризація приміщень, які орендує в Криму російський флот. За приблизними підрахунками моряки використовують приблизно 4,5 тисячі будинків і споруд. Збираючись залишити півострів до 2017 року, орендарі їх геть занедбали. А остільки орендні відносини базуються на українському законодавстві, то росіяни тепер вимагають, аби орендодавець, тобто, Україна, за свої кошти відремонтував усе це нерухоме майно. Обчислюється це сотнями мільйонів доларів, які ми зобов'язані платити на утримання російської флотської інфраструктури. До речі, лише комунальним службам Севастополя флот заборгував понад 7,5 млн. гривень. А стільки щорічно втрачає наша держава через те, що досі не інвентаризовано і не оцінено землі, які орендує російський флот, важко навіть підрахувати.
У той же час Росія постійно висуває всілякі претензії до України. То вона, не надаючи жодних даних про нову військову техніку, оголошує про модернізацію свого флоту. То вимагає скасувати будь-які митні виплати на ввезення у Крим необхідних йому товарів. То знімає із себе всяку відповідальність за безпеку руху суден у прибережній зоні, але силоміць утримує кілька стратегічно важливих маяків. Перелік можна ще довго продовжувати.
Характерно, що все більше українців виступають проти перебування російського флоту в Криму. За даними соціологічного опитування, проведеного у лютому нинішнього року, кількість прихильників продовження терміну перебування Чорноморського Флоту Росії на території України зменшилася з 42% до 33%, одночасно зросла кількість противників – з 42 до 49%. Такі настрої панують навіть на Донбасі, на Півдні й Сході країни. Стрімко зростає кількість кримчан, які хочуть перетворити Севастополь на місто-курорт, а для цього необхідно видворити звідти російську флотилію. Проект курортного міста вже давно створений, численні вигоди від запровадження такого статусу теж підраховані, але ж не в окупованому Севастополі люди зголосяться відпочивати.
Цьогорічні протестні акції, що відбулися в країні з нагоди другої річниці харківських угод, були не вельми масовими, бо опозиційні сили все ще не спроможні об'єднатися. Виняток становлять лише мітинги у Києві, Харкові, Львові та Чернівцях. Їхні учасники різко засудили угоди і висловили впевненість, що вони негайно будуть денонсовані після перемоги українських патріотичних сил на майбутніх парламентських виборах. Отоді, схоже, й спекаємося халепи – російського флоту в Криму, а сам він стане одним із найпрестижніших у світі курортом.