Україна зазнає непоправних втрат – гинуть наші військові: строковики, мобілізовані, добровольці, спецпризначенці... Молоді чоловіки, на яких вдома чекають батьки, наречені, дружини, діти... Наші втрати у війні на сході України – це не статистика, це окремі долі, життя, всесвіти. І кожен має ім’я та власну історію. Продовжуємо публікувати історії українських військових, які загинули під час воєнних дій на сході України.

Диригент Степан Корінь і хор «Чайка» вперше виконали українську пісню в приміщенні ООН…

«У пісні, Вкраїно, єднаєм
З тобою ми наші серця,
У пісні тебе прославляєм…
Тій пісні не буде кінця»

30 червня 2014 року в ЗМІ з’явилась інформація, що в катівні СБУ м. Луганська 27 червня помер голова Луганського обласного товариства «Просвіта» Володимир Семистяга, якого 23 червня заарештували терористи з ЛНР.

Терористи зробили обшук в його квартирі та в Канадському центрі «Відродження».

У Луганську, в полоні терористів, помер науковець та голова місцевої «Просвіти» Володимир Семистяга.
Про це повідомив журналіст Всеволод Філімоненко на своїй сторінці у «Фейсбуці».
«Підтвердилася інформація про передчасну смерть Героя Семистяги. Володимир Семистяга помер у полоні в «ополченців ЛНР».

Батальйон територіальної оборони Тернополя потребує матеріальної допомоги

У місті Тернополі формується батальйон територіальної оборони на добровільній основі. Територіальна оборона є комплексом загальнодержавних, воєнних та спеціальних заходів, що застосовуються під час загрози або відбиття агресії з метою охорони та захисту державного кордону від посягань ззовні, а також забезпечення умов для надійного функціонування державних органів, мобілізаційного та оперативного розгортання військ (сил), охорони важливих об’єктів і комунікацій, боротьби з диверсійно-розвідувальними силами та іншими озброєними формуваннями агресора на території країни, а також – радіаційного, хімічного, біологічного захисту військ і населення від наслідків аварій (зруйнувань) атомних електростанцій, об’єктів, небезпечних у хімічному аспекті, та підтримання режиму воєнного стану.

Уродженець Золочівщини (село Зозулі), офіцер-десантник, що служив під Дніпропетровськом (смт Гвардійське), Віталій Бахур, як і 48 його товаришів, був у збитому у ніч проти 14 червня військово-транспортному літаку Повітряних сил Збройних Сил України ІЛ-76, що заходив на посадку в аеропорту Луганська. За інформацією Міністерства оборони, повітряне судно перевозило особовий склад для ротації. Усі хлопці загинули.

40-річний Віталій Вінніченко, який загинув у Маріуполі, любив здобувати нові знання і мріяв про подорожі...
Уранці 14 червня на околиці Маріуполя, в районі заводу «Азовсталь», із засідки було обстріляно колону автомобілів Державної прикордонної служби. Обстріл вівся з автоматів та гранатометів. Під час протистояння загинуло п’ятеро прикордонників, ще семеро були поранені.

У Харківському госпіталі від тяжких ран, яких зазнав під Слов’янськом, помер 22-річний Олександр Голяченко.
Трагічна звістка прийшла в село Славів, що у Черняхівському районі на Житомирщині: у харківському госпіталі від тяжких ран, яких зазнав під Слов’янськом, помер 22-річний Олександр Голяченко.

6 червня житомиряни та військові 95 аеромобільної бригади прощалися з командиром 1-го батальйону, підполковником Тарасом Сенюком. Він загинув 3 червня — терористи напали на колону сил АТО, яка прямувала з Ізюма у Слов’янськ.

— Його підрозділ потрапив у засідку, який було обстріляно сепаратистами. Зав’язався бій, напад сепаратистів було відбито, але у тому бою загинуло двоє військових.

Космічний політ зробив першого українського космонавта незалежної держави Леоніда Каденюка віруючою людиною.

Політ людини в космос 12 квітня 1961 року вважається одним із найбільших світових досягнень минулого сторіччя. Чи не кожен радянський хлопчик на початку 1960-х мріяв стати космонавтом. На честь героїв космосу новонародженим давали ті імена, які були у всіх на слуху: Юрій, Герман, Адріан, Павло, Валентина...

Уже, здається, всьому світові відомо, як непросто живеться і працюється в Україні журналістам. Навіть тим, які молоді, здорові, легконогі.

Які вміють і можуть мотатися по всій країні, зазирати у будь-яку шпаринку, доїхати до далекого глухого куточка.
Які живуть в умовах великого міста, чи, тим більше, столиці.
Які працюють в добре обладнаних редакціях, отримують нормальні, інколи значні, гонорари.

«Василь Симчич був і залишається одним з найкращих акторів нашого часу, людиною рідкісної краси, справжнім сином Карпат. Будемо його пам’ятати й любити, як і раніш».

Ці слова відомого поета і кінорежисера Еміля Лотяну можуть слугувати лейтмотивом науково-практичної конференції-уроку, який відбувся в Коломиї, в приміщенні Національного музею Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського.