Кумедні й злегка печальні історії для Дибаленят і їхніх батьків

Заморське яєчко

 

Iван АНДРУСЯК

 

Oдного разу велика чорна Ворона пролітала над Дибалячим Світом, несучи у дзьобі яйце. Де вона його вкрала, й не здогадаєшся - яйце було нетутешнє, може, навіть заморське.

Утомившись, Ворона присіла відпочити на вершечку Високої Гори, з острахом поглядаючи звідти на Горіх перед Домом Дибалів.

КАЗКИ ТАТА-ДИБАЛА  

Кумедні й злегка печальні історії для Дибаленят і їхніх батьків

 

ЗАСІДКА

Iван АНДРУСЯК

 

Зайчики дуже любили лякати Дибалів. Це була їхня найкраща розвага.

Одного разу вони заховалися в кущах біля дибалячої Натоптаної Стежини і влаштували засідку. Як тільки який-небудь Дибало підходив Стежиною до кущів, Зайчики висовували з-поміж гілочок свої довгі вушка і весело ними чеберяли.

КАЗКИ ТАТА-ДИБАЛА

Кумедні й злегка печальні історії для Дибаленят і їхніх батьків

Рожеві зайчики

Iван АНДРУСЯК

Дідусь-Дибало жити не міг без телевізора. Вірніше, без телевізорів, яких у нього за довге життя зібралося стільки, що в домі вони вже не вміщалися. Довелося прибудувати для нього окрему велику кімнату, стіни і стеля якої були викладені самими лише телевізорами. Дідусь-Дибало спочатку хотів викласти ними ще й підлогу, але відтак передумав - нагріваючись, телевізори лоскотали б його за п'яти, а цього Дідусь-Дибало не любив.

КАЗКИ ТАТАДИБАЛА

Кумедні й злегка печальні історії для Дибаленят і їхніх батьків

 

Кривий холодець

Iван АНДРУСЯК

 

ама-Дибало вважала, що дибати подумки так само цікаво, як і дибати просто. А може, і ще цікавіше. Адже подумки можна дибати не лише далеко, а й дуже далеко. Скажімо, в Колись-Давно або Колись-Буде. І мала рацію - адже Колись-Давно з Дибалами траплялося чимало кумедних історій, а Колись-Буде траплятиметься ще більше. Тому Мама-Дибало полюбляла сидіти з книжкою у зручному кріслі-гойдалці й, весело колихаючись, дибати подумки в далекі часи. А Тато-Дибало тим часом готував обід.

или колись-то два брати: один багатий, а другий такий бідний, що й не сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син, і він живе теж бідно. І спитався раз він у свого дядька:

- А що, дядьку, як краще тепер жити: чи правдою, чи неправдою?

- Е-е-е-!.. Де ти тепер найшов правду? Нема тепер правди на світі! Тепер скрізь одна кривда.

- Ні, дядьку! Є правда- правдою краще жити.

Ішов хлопець із ярмарку, по колоді через воду.

Тільки став він на колоду, бовть у воду.

Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду.

Та знов - бовть у воду.

***

Їхав Прокіп мимо кіп.

Лічив снопи по три копи:

Одна копа ковпаком,

Друга копа ковпаком,

Третя копа ковпаком.

 

Одна маленька дівчинка

пішла гуляти в сад.

Там дві зелені яблуньки

край тину стали вряд.

Під вітами три квітоньки,

чотири будяки.

Над ними п'ять метеликів

ведуть свої танки.

1. Йде в поле - як дощечка, а з поля - як бочечка. (авороК)

2. Хто боком спить, а лежачи їсть? (янивС)

3. Лежить на сіні, сама не їсть й іншим не дає. (акабоС)

4. Хто родиться з бородою? (пац, азоК)

5. І вдень, і вночі у кожусі на печі. (тіК)

6. Маленьке, сіреньке, а хвостик, як шило. (ашиМ)

Англійська народна казка

Колись давно жив один старий лорд. Мешкав він у розкішному замку на березі моря, але почувався дуже самотнім, бо не мав жодної близької людини. У залах і покоях не чути було молодих голосів, не лунав веселий сміх. Годинами ходив старий лорд по вимощеній кам'яними плитами галереї або сидів біля вікна й дивився на похмуре море. Була у нього маленька онука, але він ні разу не бачив її. Лорд не злюбив дівчинку від дня її народження, бо в той день померла її мати, улюблена лордова донька. Батько дівчинки був у королівському війську, пішов у далекий заморський похід і там загинув.

Алла любить вишивати,

А Андрійко малювати.

 

Білий сніг укрив зимою

Білою все пеленою.

 

Вова віршики складає,

Віра вголос їх читає.

 

Грибів з лісу несем кошик -

Гарний зварить мама борщик.

 

Жив собі Зайчик - вушка-сплюшка. Ходив на базарчик, грався з мушками, купував моркву й капусту хрумку, а іноді й гризяв кору в садку. Одним словом, жив, як усі зайці, - аж раптом надибав зернятка оці...

З базарчика якось він біг через ліс, велику морквину у торбі ніс і подумки нею вже ласував, аж раптом... спіткнувся і мало не впав.

- Ото вже роззява! - наш Зайчик шепче. Та бачить - на стежці лежить мішечок. А в тому мішечку - зерняток зо двісті, таких маленьких, що шкода й з'їсти. Узяв його Зайчик собі в торбину.

КРИК ПІВНЯ

- Тату, чому півні кричать так рано?

- Щоб їх можна було почути. Опісля, коли прокинуться кури, це буде неможливо.

ХТО ХОДИТЬ БОСИМ

Листуються хлопчики з Африки і України.

"Цілий день я ходжу босий і їм банани" - пише негритянський хлопчик.

Український відповідає йому: "Якщо я буду весь день їсти банани, то теж ходитиму босим".