Краще набагато

Викарбовано на скелі

Чітке слово в слово:

"Був з дружиною Іван тут -

Відпочив чудово".</</a>

Це книга про одну з найбільших трагедій української історії- битву під Берестечком. Написана ще в 1966- 67 роках, вона згодом не раз дописувалась на всіх етапах наступних українських трагедій- і після поразки 60х років, і в безвиході 70х, і в оманливих пастках 80х.

Колись же розговіємось, панове українці!

Колись же піст духовний закінчиться

молитвою.

Терпіння чаша повниться, але ще не по вінця.

Бої за Україну ще не скінчились битвою!</</a>

1909-1937

100-річчю поета присвячується

Місце народження: с. Новиця Горлицького повіту (тепер територія Польщі)

Народився в родині священика. Початкову освіту здобув в інтернаті, під наглядом приватної вчительки, а гімназію закінчив у містечку Сянок. Його юнацькі твори були написані польською мовою. Восени 1928 року переїхав до Львова і вступив до Львівського університету. Перший свій вірш опублікував у 1931 році в пластовому журналі "Вогні". Виступав з доповідями про українську та іноземну літератури; робив переклади; писав рецензії; на сторінках преси, під псевдонімом Зоїл, публікував сатиричні фейлетони та пародії, вів літературну хроніку у журналі "Дажбог".

Гореограф

Який це п'яний скульптор тесав мене сокирою?

Навіщо він так грубо обрубав

моє обличчя? Кличу в клоччях вирію

Я птаха щастя - зглянься на раба

Тілесної улесливої кліті,

Візьми з собою в небо, у свій клин!

Душа моя ув'язнена, як вітер...

Та я співаю й п'ю траву-полин.

+++

Я гореограф. Ставлю танець горя.

Кульгаючи, танцюю. Як в гаю,

Сичі перекликаються і ворог

Оцінює в журі журбу мою.

Я у зажурі. Настрою немає.

Родом зі Львова. Вірші почав писати з 20 років. В 1978 році на з'їзді письменників у м.Ужгород був визнаний
"Кращим молодим поетом України". Друкувався у виданнях "Літературний Львів", "Український шлях", газета "Поступ", альманах "Сяйво зорі", м.Чикаго. В Чикаго проживає з 2000 року.

 

Вінець

Чи не досить гнити, врешті,

Наче в клуні з Пасхи - хрін...

Де нещадно морок бреше,

Де є все... Небес окрім.

(Роман Гнатюк, Чикаго)

 

Гріх в більшості вражає людей погано вихованих, малограмотних, духовно бідних. В нормальних умовах проживання ці люди в основному себе не проявляють з поганої сторони, Але коли вони потрапляють у екстремальні умови, у них зразу проявляються всі скриті негативи. Бідність та безвихідь, в якій опиняються заробітчани на чужині, швидко їх ламають. Та все ж Господь добрий і дає людям шанс, щоб вижити і не загинути. Ось тільки небагато з них дякують за це Господу і привласнюють собі цю важливу перемогу, вихваляючись своїми успіхами, забуваючи свої Християнські обов'язки.

Фотія, 1745

...Вас обійму востаннє, як в аркані...

    Вони женуть скаженими вовками

На кров мою... Залиште бартку й кріс,

Пістолі й піпу... та вертайте в Ліс,

Творчість Українського Чикаго

 

Земна Мадонна

З яскравого променя золотого Сонця,

Кришталевої чистоти росяної краплини,

Білого цвіту яблуневих садів,

Запашного аромату польових квітів,

Соковитої зелені буйних трав,

Ніжного подиху свободолюбивого вітру,

Рожевої димки ранішньої зорі,

Срібних струмочків весняної зливи,

Ніжної блакиті небесних висот,

Народився 23 серпня 1974, Старобільськ, Луганська область - поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Віце-президент Асоціації українських письменників (з 2000).

В 1996 закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г. С. Сковороди. У 1996-1999 рр. навчався в аспірантурі університету. З 2000 викладач кафедри української та світової літератури університету.

Живе і працює в Харкові. Перекладає з німецької, білоруської та російської мов. Власні тексти перекладались німецькою, англійською, польською, сербською, хорватською, литовською, білоруською, російською, вірменською мовами.

Невже я, нарешті, почав існувати у мові?

Умова проста - опроститися і добрести

з хрестом до Голгофи своєї, основи -

того, над чим люблять довіку стояти хрести.

***

«Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто»

                                     (Павло, 1-ше до коринтян 2)

Бути самотнім, чи серед подібних в замоті -  Сам ти вирішуй. У вирій через заметіль

Злетиш? Але знай, що не можна там скніти в дрімоті.

Вершник стоїть на вершині і бачить нас,  грішних, звідтіль...