Щоб не сталося цього тижня – хоч  би й події апокаліптичного 2012 – го року(:-)) – у нас, за планом, літературний номер!  Наша редакція щоквартально мудрує над тим, що б запропонувати читачеві з українського літературного розмаїття.  Враховуючи, що аудиторія досить різноманітна (без зайвої скромності можна сказати, що нашу газету читають юнь, молодь та люди середнього і похилого віку),   догодити усім смакам вкрай непросто.

Дзвінку тишу карпатського ранку розітнули ніжні переливи флояри– вербової сопілки. З полонини, зануреної в сизу купіль туману, скочувалися чарівні звуки. Гуцул-вівчар витинав звоїсту мелодію, вітаючи народження нового дня. Його мрійливо слухали гори і плаї, предковічні ліси, що наколющились кошлатим хутром-верховіттям, нагадуючи фантастичну істоту, яка ось-ось прокинеться.

Довідка

Справжнє ім’я письменниці та сценариста із незвичним псевдо Люко Дашвар - Ірина Чернова. Місце та рік народження – Херсон, 1954.
 Здобула дві вищі освіти - в Одеському інституті легкої промисловості (інженер-механік) та Академії державного управління при Президентові України (магістр державного управління). З 1986 р. працює у журналістиці.

Розділ 1
Глухої, як баба Килина, вересневої ночі, коли мамка від утоми просто засинала під татком, а він, чортяка, все не вгамовувався, тринадцятирічна дочка їхня Катерина сиділа на колінках у траві за домом. Очі –  якраз на рівні ремінця, яким затягував штани Роман, кремезний чоловік за тридцять, із загрубілими від важкого руками.
Катерина витерла губи, спитала:
–  То це і є любов?..

Дорогі читачі! Роман, який Ви зараз прочитаєте (якщо буде бажання), цікавий за своїм сюжетом, але, що найголовніше, – автором. Написав його відомий український музикант, продюсер та шоумен, Андрій Кузьменко, на прізвисько «Кузьма». Представникам молодого, і не дуже, поколінь не потрібно його представляти. Контроверсійна постать фронтмена гурту «Скрябін» відома навіть тим, хто не дуже кохається у сучасній українській музиці.

Коли не знаєш, з чого почати, то закрадається думка: чи варто починати взагалі. Але є про що розказати і, видно, доведеться все-таки з чогось почати. Наприклад, з того, що я зайшов до Ориськи. Вона жила в моєму вонючому під'їзді на три поверхи вище. Під'їзд воняв не через те, що там жили ми з Ориською, а просто воняв, як воняли в той час усі совєцькі під'їзди. Я подзвонив у двері, і вона відкрила.

– А що ти, Галю, бачиш в Україні?
– Багато цікавого і повчального, мій маленький!
Наприклад, я познайомилася з однією київською Вороною. Час від часу вона живе і в інших містах, проте на Хрещатику, а це така головна вулиця у головному місті в Україні, – її справжній дім. Тут вона – господиня: походжає тротуарами у ранковий час, коли люди ще мало виходять з Метро, не зганяють з лавки навпроти кіоска, де не доступне для Ворони смакотеньке висить, лежить і манить.

Юрко Іздрик для української сучасної літератури – культова постать. Втім, не тільки для літератури – він вмудряється бути не лише письменником, а й художником, музикантом, редактором часопису “Четвер”, перекладачем, відомим блогером, одно слово, майстер на всі руки. І при цьому всьому він вважає лінощі однією з найбільших чеснот! Погодьтеся, лінуватися в такий спосіб варто навчитися! Тож – зустрічайте майстра.

ВІД РЕДАКЦІЇ:

Редакція "Час і події" отримала книгу нашої авторки Лідії Корсун за назвою "Еврика на все життя" (К, Молодь, 2010,- 740 с., 48 стор. ілл.), інформацію про неї нашої читачки Надії Коваль, а також відгуки учасників презентації цієї книги у Києві в Будинку вчителя 21 квітня 2010 року.

Надія Коваль, Нью-Йорк

 

"

Євгенія Кононенко- відома українська письменниця і перекладачка, одна з найпомітніших постатей української прози початку 2000х. Її входження в українську літературу розтягнулося на добрий десяток років.

Народилася 17 лютого 1959 р. у Києві.

Народилася в 1940 році на Львівщині. Там минуло дитинство і юність. В період становлення української державності викладала українське народознавство та мову і літературу в «Першій українській гімназії» м. Краматорськ. Керувала українським міським літературним об'єднанням «Донецькі полини».</</a>

Загибель Олекси Довбуша, славнозвісного легендарного ватага карпатських опришків, "справедливого" шляхетного розбійника, народного месника і захисника, уосібника відвічної архетипної свободи Карпат, їх пасіонарності та нескореності, екзистенційної самотності та української самостійності із символічною реінкарнацією особистісної незалежності у державну Українську (24 серпня по 265 роках)