Останнім часом в інтелектуальне середовище якимсь дивом інфільтрувалася ідея, неначе за доби кризи будь-який активний політик неодмінно “спалиться”. Мовляв, хай інші борсаються, а розумна людина сидить у затінку, і вже потім, коли криза йде на спад, виходить на арену і здобуває всі лаври.
Логіка авторів цієї ідеї щонайменше дивна: вона ґрунтується на тому, що виборці – це безпросвітні дурні, й ними можна елементарно маніпулювати, підсовуючи в найкритичніший момент бездіяльного та безплідного персонажа.
