То ж збережімо для нащадків
Закони мудрі наших предків,
Святі й тверді, неначе криця,
Й тоді – не висохнуть в криниці
Духовності цілющі води,
Із джерела мого народу.

Невпинно летять роки, змінюються покоління. Кожне з них отримує у спадок неперевершений скарб історії, культури і традицій, який передали нам предки з вічним заповітом зберегти цю красу рідної землі, примножити і передати наступним поколінням. Цей безцінний дар, накопичений протягом багатьох століть, ми мусимо не тільки гідно прийняти, зберегти і передати у майбуття, а й поповнити його новими перлинами, щоб ніколи не перервалася ниточка поколінь, щоб сучасне завжди було добрим продовженням минулого, щоб наші діти та онуки народжувались, хрестились, вінчались і жили згідно з традиціями своїх пращурів.
Однією з таких перлин є духовний символ України – ВИШИВКА. А давній, як світ, український вишивковий орнамент є однією з ознак нашого національного буття.

У сиву давнину, на початку створення цивілізації, коли письмо ще не було відомим, для спілкування люди використовували знаки-символи. Свої уявлення про оточуючий світ наші предки передавали декоративним способом. При допомозі символіки – своєрідної абетки – оздоблювали предмети ужиткового, обрядового та релігійного призначення. Визначальною функцією цих зображень було оберігати та захищати людину, її сімейство і господарство від злих духів, хвороб, недоброго ока та стихійного лиха.
Зображення орнаментальної символіки притаманне як слов’янській міфології, так і міфологіям різних народів світу. На підставі спроб етнографів дослідити багатющий український писанковий, вишивковий та тканий орнамент, можна зробити висновок, що він складений не випадково. В ньому криється сива давнина нашого народу, що потребує ´рунтовного історичного дослідження. Для нас, сучасників, ця давнина є дивною казкою з глибоким таємничим змістом. Проста і, водночас, геніальна система знаків-символів геометричного орнаменту розкриває ставлення людини до таких філософських категорій, як Всесвіт, осмислення своєї появи у цьому світі.
На превеликий жаль, закодовані в стародавньому орнаменті символічна, магічна та оберегова функції з плином часу втрачають своє первинне значення. Жива мистецька творчість у процесі еволюції зазнає змін, знаходить нові форми та зміст. На відміну від писанкарства, в орнаменті якого ще збережена символіка старовинного походження, вишивковий орнамент втрачає своє символічне призначення. На сьогодні з усього розмаїття його функцій збереглася тільки естетична.
Не знаючи абетки, не можна навчитися читати і писати. Так само для розшифрування змісту орнаментального зображення на прабабусиній сорочці потрібно знати абетку символіки, якою володіли наші предки. Чи не задумувались ви, чому сорочку оздоблювали вишивкою навколо пазухи, на кінцях рукавів і по долу? Саме ці місця є межами переходу від закритої до відкритої частини тіла людини. Вишивка виконує оберегову функцію – оберігає відкриті частини тіла від злого ока. Важливо в цей орнаментальний оберіг правильно закласти символіку, закодувавши її знаками-символами, зробити акцент на символіці кольорів. Уявляєте, яким багатством знань володіли наші діди і прадіди?

Наше покоління впродовж останніх десятиліть досить далеко відійшло від міцних прадідівських традицій, що зберігалися і передавались у спадок, як найцінніші реліквії. На сьогоднішній день, в умовах тотальної глобалізації та комп’ютеризації світу, ми мусимо думати не тільки про матеріальний статок своїх дітей, а й про їхній духовний світ. І тоді безцінні знання прадідів не будуть втрачені, а впадуть життєдайним зерном у душі наших дітей та онуків.
Ніщо не може так надійно захистити дитину, як молитва матері. Також велике значення має для неї вишитий маминими руками весільний рушник чи весільна сорочка. Дорогі матері! Приступаючи до вишивання весільної сорочки чи рушника для своєї дитини, продумайте символічний зміст орнаменту. Ідеальний варіант – закласти в основу майбутньої вишивки орнамент, взятий зі старої сорочки когось із предків вашого роду. Таким чином, ви збережете і передасте онукам родовий орнамент від діда-прадіда, доповнений новими перлинами кожного покоління.
На весільному рушникові обов’язково повинна бути пташина символіка. Символом шлюбної пари є голуби, соколи, півні. Їх вишивають попарно, один до одного голівками з ягідкою калини у дзьобику, або з обох боків основи дерева – символу новонародженої сім’ї. Приступаючи до вишивання сорочки, потрібно чітко визначити її призначення. Орнаментація та кольорова гама вишивки залежить від віку її власниці. Сорочка дівчини чи жінки молодого віку має пишну орнаментацію з веселою кольоровою палітрою. Сорочки жінок середнього віку оздоблюються нитками більш стриманого, спокійного відтінку. В основу орнаменту сорочок для жінок похилого віку береться чорний або темно-бурячковий колір з незначними вкрапленнями ниток інших кольорів.
Весільна сорочка повинна бути особливою. На ній зображується все, що нагодує, обігріє і оберігатиме новостворену родину, щоб не всохло родинне коріння, не зів’янув красний цвіт, а добрі сили Берегинь плекали паростки майбутнього.
Для того, щоб читати візерунки, закодовувати у вишивку найзаповітніші мрії та сподівання, потрібно не тільки вміти вишивати, а й мати певні знання з історії, філософії, етнографії. Ідеальний варіант – якщо хтось вже попрацював над цією темою, і ви маєте можливість використовувати книгу з фрагментами орнаментів зі стародавніх вишивок, що зберігаються в музейних сховищах чи збірках приватних колекціонерів та з коротким поясненням до найбільш поширеної та вживаної символіки.
До речі, в недалекому майбутньому я маю намір організувати клуб шанувальників народної вишивки, де ми зможемо обмінюватися досвідом, вивчати різні техніки вишивання, створювати власні орнаментальні композиції. Повірте, це чудовий варіант – час від часу відірватися від щоденних стресових
«сюрпризів» і поринути в світ прекрасного з голкою в руках та шматком полотна.
На світлинах – фрагменти сорочок з фондів Чернівецького музею народної архітектури та побуту.

Світлини автора.

Від редакції:

Шановні добродії! Автор цієї статті – колекціонер, етнограф, майстер традиційного народного мистецтва, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України – Настасія Марусик – добре відома у нашій громаді, протягом багатьох років працює в царині збереження народної мистецької спадщини України. Свої дослідження в цьому напрямку хоче залишити нащадкам у спадок від нашого покоління емігрантів. У 2006 році вийшла в світ книга-альбом «БАРВИ БУКОВИНИ», до якої увійшли майже 600 орнаментів, перемальованих нею із взірців старовинних сорочок. На сьогоднішній день готові до друку ще два видання. В одному з них, під назвою «СИМВОЛІКА ВИШИВКОВОГО ОРНАМЕНТУ» вміщено розшифровку знаків-символів українського вишивкового орнаменту з детальним описом кожного з них. Текстова частина книги супроводжується фрагментами вишивки з багатющої колекції відомого за межами України збирача старожитностей Миколи Шкрібляка. В іншій книзі під назвою «СТАРОДАВНЯ БУКОВИНСЬКА СОРОЧКА» зібрані мистецькі шедеври вишивки, що перебувають у музейних сховищах буковинських музеїв. До речі, видавництво «Народні джерела» (Київ) готує видання цієї книги у вигляді подарункового варіанту. Потрібна фінансова підтримка цих проектів. Імена найщедріших жертводавців будуть занесені до вищезгаданих книг. Кожен жертводавець отримає в подарунок книгу на презентації, яка відбудеться в Чикаго.
Свої пожертви просимо надсилати на рахунок фонду «ДУХОВНА
СПАДЩИНА», відкритого в касі Самопоміч. Номер рахунку: 160700. 100
Заздалегідь дякуємо усім представникам діаспори, хто вболіває за збереження і примноження духовної спадщини українського народного мистецтва.
У випадку виникнення запитань – телефонуйте авторові за номером тел.: 773. 875. 9016

На фото - титул і сторінки
книги “Барви Буковини”