Традиційно травень - це місяць, в якому українська діаспора впро-довж десятиріч вшановує достой-них синів та доньок свого народу...

...Багато, дуже багато борців за Незалежність України залишилися ще й до сьогодні невідомими широ-кому українському загалові. Обчис-лення йде не на тисячі чи десятки тисяч, і навіть не на сотні тисяч ге-роїв, рахунок іде на мільйони бе-зіменних осіб, які вже ніколи не зможуть розповісти про свої под-виги. Але завдання наступних по-колінь - пам'ятати про національ-них та безіменних героїв, і пере-давати цю пам'ять від батька до си-на, з роду в рід!

Зранена українська земля...

Скільки на своєму віку їй довелося зазнати плюндровань ворожих зайд та окупантів-заброд. Хто тільки не топтав своїми брудними чобітьми твою зе-млю, Україно! Скільки лиха та горя зазнали твої діти, Ненько! Яким мірилом виміряти ріки крові, пролитої твоїми вірними синами та доньками, у нерівній боротьбі з ворогами. Чи можна виміряти страждання та горе матерів за полеглими дітьми, що склали голови за Незалежність України?

Ні, ще ніхто не винайшов такої мірки, яка б могла визначати гіркоту втрат та співставляти її зі са-мопожертвою героїв.

Багато, дуже багато борців за Незалежність Ук-раїни залишилися ще й до сьогодні невідомими ши-рокому українському загалові. Обчислення йде не на тисячі чи десятки тисяч, і навіть не на сотні тисяч героїв, рахунок іде на мільйони безіменних осіб, які вже ніколи не зможуть розповісти про свої подвиги. Але завдання наступних поколінь - пам'ятати про на-ціональних та безіменних героїв, і передавати цю пам'ять від батька до сина, з роду в рід!

Традиційно травень - це місяць, в якому укра-їнська діаспора впродовж десятиріч вшановує дос-тойних синів та доньок свого народу.

Останніми роками, до цього святкування при-єдналася й Україна. Однак, на превеликий жаль, по-справжньому героїв вшановують лише у західній час-тині держави. Закостенілість мислення представників центральних та південно-східних регіонів країни не дозволяє проводити вшанування національних героїв на загальнодержавному рівні. І це дуже прикро, адже свої голови за майбутнє Незалежної України скла-дали представники усіх згаданих регіонів: галичани Євген Коновалець та Степан Бандера, виходець з До-нецького краю Василь Стус та черкащанин В'ячеслав Чорновіл, буковинець Володимир Івасюк та волинянин Тарас Бульба-Боровець, полтавець Симон Петлюра та киянка Алла Горська. Цей перелік можна продовжувати до безкінечності, але всіх їх об'єд-нувала щира та вірна любов до рідного краю, до материнської мови.

Символічно, що першим у Пантеоні українських борців за волю і незалежність держави стоїть ім'я нашого національного пророка Тараса Шевченка, кот-рого 22 травня 1861 року було перепоховано на Ка-нівській горі, "щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий".

У травні за національну ідею згинули Симон Пет-люра (Париж, 1926 р.) і Євген Коновалець (Рот-тердам, 1938 р.). У травні 1979 року замордували нашого найталановитішого пісняра Володимира Івасюка.

Українська діаспора завжди у травні вшановує пам'ять національних героїв України. Цьогоріч на запрошення організаторів Свята Героїв - громадської організації "Помаранчева хвиля", на вшанування пам'яті полеглих за волю та незалежність україн-ського народу, до Чікаго завітали достойні гості з Батьківщини - народний депутат Верховної Ради ІІІ та ІV скликань, голова Всеукраїнського об'єднання "Cвобода" Олег Тягнибок та народний артист України, лауреат Державної премії імені Олександра Довженка, Богдан Бенюк.

Також організатори запросили до нашого міста популярну в діаспорі Капелу бандуристів з Торонто, під керівництвом відомого майстра, бандуриста-віртуоза Віктора Мішалова. Разом з ними у вшануванні пам'яті національних героїв взяв участь популярний чіказький СУМівський хор імені Миколи Павлушкова, під керів-ництвом Володимира Поповича.

Свято Героїв проходило у приміщенні "Рідної школи" святого отця Миколая. Пе-реповнений зал, стоячи вітав гостей та учас-ників свята.

Голова Українського громадського об'єднання "Помаранчева хвиля" Ярослав Загайський, привітавши шановне то-вариство, відкрив свято та передав мік-рофон для ведення урочистостей народ-ному артисту України Богдану Бенюку.

Ведучий свята привітав присутніх з цією визначальною датою в українському історичному календарі та запросив на сцену гостей з Канади - артистів Капели бандуристів. Видається, що за останні два з половиною роки місцеві шанувальники мистецтва не мали такої чудової нагоди отримати справжню насолоду від майстрів-бандуристів.

Музичну програму Капела розпочала з Шев-ченкового "Заповіту" Г. Хоткевича. У в'язанці тво-рів, які виконали бандуристи були: "Грай, Кобзарю" Гр. Китастого, "Ой, у полі верба" В. Самійленка, "Ой, видно село" Гр. Китастого, "Їхав стрілець на вій-ноньку" М. Гайворонського та "Ой, у лузі" Б. Кудрика.

Після виступу Капели бандуристів Богдан Бенюк надав слово Консулу України в Чікаго Олегові Шев-ченку

У своєму слові Консул відзначив величезний внесок відомих та безіменних українських героїв у боротьбі за державну незалежність нашої Бать-ківщини. Бути героєм завжди є важко, але ніхто з них, йдучи на смерть, не думав про те чи буде він згаданий у майбутньому, чи ні. Вони чинили так, як підказувало їм серце, як вимагали діяти обставини. І те, що сьогодні ми вшановуємо їх по всьому світі, свідчить, що справа за яку вони віддавали своє життя вартувала того, бо сьогодні їхні нащадки живуть у Незалежній Україні та вшановують пат-ріотів, котрі боролися за волю і незалежність ук-раїнського народу.

Після виступу Консула України в Чікаго Олега Шевченка Богдан Бенюк зауважив, що величезну роль у боротьбі за волю Україні відігравали укра-їнські жінки, які виховували своїх дітей патріотами та благословляли їх на святу боротьбу з ворогами-окупантами нашого народу. Саме матері присвятив народний артист України свою віршовано-музичну композицію.

Але Богдан Бенюк не був би вірним собі, коли б не змусив присутніх на святі весело посміхатися. Він зумів протягом якихось кільканадцяти хвилин урочистого концерту експромтом скомпонувати вір-шовані рядки на мотив популярної сучасної пісні та виконати її на втіху присутніх у залі.

Опісля ведучий святкового концерту запросив на сцену хор СУМ-у осередку імені Миколи Пав-лушкова в Чікаго, який виконав в'язанку стрілецьких та повстанських пісень в обробці керівника хору Во-лодимира Поповича.

На сцену для виголошення святкового слова запрошується почесний гість з України, народний депутат Верховної Ради ІІІ та IV скликань, голова Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тяг-нибок.

У своєму виступі промовець зазначив, що він над-звичайно зворушений тією атмосферою, тим ук-раїнським духом, які панують тут, у цьому місті, за тисячі кілометрів від рідної землі. І не потрібно, зга-дуючи героїв нації, лише пускати скупу сльозу, але й треба посміхатися, адже задля кращого майбутнього віддавали своє життя наші попередники, задля того, щоб ми мали змогу бути щасливими.

Олег Тягнибок підкреслив, що нація є сильною тоді та може з оптимізмом дивитися у майбутнє, коли вона знає своїх героїв. І нашим обов'язком є збере-ження пам'яті про всіх, хто поклав своє життя на вівтар боротьби за нашу з вами свободу. Також до-повідач розповів і про труднощі сучасної України, зокрема, і в питанні вшанування українських героїв минулого.

У короткому переліку національних героїв мину-лого та сучасності доповідач навів імена Симона Пет-люри і Євгена Коновальця, Степана Бандери і Ми-коли Міхновського, Олени Теліги та Ольги Басараб, Юрія Липи та Романа Шухевича, Володимира Іва-сюка та В'ячеслава Чорновола та наголосив, який великий вплив вони зробили для зростання наці-ональної свідомості українського народу.

На превеликий жаль, ситуація на сучасному етапі державного будівництва має ще багато хиб, які, як і з попереднім, так і з новообраним парламентом не можуть бути розв'язані через відсутність розуміння справжніх державотворчих цінностей, до яких належить і пам'ять про, загиблих за волю України, героїв.

Торкаючись мовної проблеми Олег Тягнибок заз-начив, що неможливо навіть уявити собі Францію без французької мови, чи Німеччину - без німецької. Тож у жодному випадку не можна допустити, щоб Україна втратила найцінніший свій скарб - свою прекрасну, милозвучну, солов'їну мову. А така загроза у сучасній Україні реально існує.

У ході свого виступу Олег Тягнибок розповів про свою родину, яка дала українській нації багатьох національно свідомих особистостей, як на політичній, так і на духовно-релігійній ниві. Він звернув увагу присутніх, що не може бути процвітаючої незалежної України, без національно свідомих громадян, адже саме вони є оплотом кожної цивілізованої держави.

Виступ голови Всеукраїнського об'єднання "Сво-бода" Олега Тягнибока присутні зустріли тривалою овацією.

Після виступу на Святі Героїв головного до-повідача Богдан Бенюк знову запросив на сцену Ка-пелу бандуристів з Торонто, у виконанні якої про-звучали пісні: "Їхав, їхав козак містом" Г. Верети, "Вечір надворі" А. Бобира, "Український тропак" та "Джигуне" Д. Піка, "Ой, там коло млина" та "Сонце низенько" І. Антоновського.

Староста Капели бандуристів Стефан Дацько представив глядачам творчий колектив. З переліку імен можна було зауважити, що майже кожен другий член Капели представлений батьком і сином, а то й двома, чи принаймні іншими родичами. Тож справедливим може бути твердження, що члени Капели бандуристів - це одна велика сім'я, яка з покоління в покоління продовжує славні традиції своїх попередників.

На завершення Свята Героїв присутні у супроводі Капели бандуристів виконали Державний гімн України "Ще не вмерла України ні слава, ні воля..."

І на завершення урочистого вшанування усіх українських героїв необхідно відзначити чудову організацію свята. Діловий комітет по організації Свята Героїв, очолюваний Ярославом Загайським та Юрієм Мельником, разом зі всіма активістами "Помаранчевої хвилі" доклали величезних зусиль, щоб це свято національної пам'яті пройшло успішно. І це їм вдалося на славу!