rss

 Title 
  Руслан Герасименко, Ярослав Ганкевич, Таня Кузич,
Христя Сютрик, отець д-р Петро Галадза, Марія Климчак,
д-р Леон Хамейдес, Ігор Балинський, Лідія Ткачук,
отець д-р Юрій Аваакумов, гості

  Title
  Title
  Title
  Title
  Отець д-р Петро Галадза та д-р Леон Хамейдес

  Title
  Під час екскурсії в Українському Національному музеї.
Д-р Леон Хамейдес, отець д-р Юрій Аваакумов,
Марія Климчак

  Title
2015 рік проголошений роком митрополита Андрея Шептицького. 150 років із Дня народження єпископа Української греко-католицької церкви по-особливому вшановано у Чикаго. Тут відбулися: наукова конференція, організована греко-католицькою парафією св. Володимира й Ольги, молитовні літургії у всіх церквах, виставка особистих речей митрополита Андрея в Українському Національному музеї тощо.

Митрополит Андрей Шептицький більше, ніж 40 років очолював Церкву та гуртував українську спільноту в період двох Світових воєн. Пережив сім режимів: австрійський, російський, український, польський, радянський, нацистський і знову радянський. У віці 36 років Андрей Шептицький, обдарований духовними харизмами, став главою УГКЦ, здобув три докторати з права, з богослов’я та історії.
6 грудня в Українському культурному осередку зібралися представники громади, щоб стати учасниками круглого столу за участю провідних науковців, які досліджують діяльність митрополита Андрея. Постать митрополита об’єднала представників різних релігій – єврейської, православної, римо- та греко-католицької.
Серед доповідачів о. д-р Петро Ґаладза, літургіст, професор Інституту східнохристиянських студій ім. Андрея Шептицького в Оттаві (Канада). Народжений у США у родині українських емігрантів, о. Ґаладза служив у різних парафіях у Північній Америці, включаючи парафію св. Володимира й Ольги в Чикаго. Україна – його другий дім, і його Церква. Він викладав у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа на початку 1990-х рр., протягом 1999-2000 академічного року він був деканом Львівської Богословської Академії (тепер УКУ) і заснував інститут. З-під його пера вийшли десятки книжок та сотні наукових праць. У своєму житті керується вченням великого митрополита, захищає християнський патріотизм і релігійну єдність як універсальний напрямок людства.
Отець д-р Петра Ґаладза розповів про невмирущу спадщину Андрея Шептицького та про геній його особистості. Свою доповідь у пам’ять праведного владики Андрея побудував у релігійно-духовному та гуманному вимірі. Він умів поєднувати духовне і матеріальне, національне і вселенське, східне і західне.
Цікавою сторінкою у житті митрополита Андрея була співпраця з греко-католиками Росії. Цю тему досліджує д-р о. Юрій Аваакумов, який народився в Росії, у місті Петербург. Отримавши освіту в Петербурзькому державному університеті за спеціальністю «класична філологія», богослов продовжив навчання в Петербурзькій православній духовній семінарії та академії, де отримав ступінь «кандидат богослов’я», 1990, дисертацію захистив на католицькому факультеті Мюнхенського університету, отримавши ступінь «доктор богослов’я», 2001. Автор численних книжок і статей з історії середньовічного богослов’я та історії греко-католицької Церкви в Україні та Росії. Упорядник і головний редактор збірника «Митрополит Андрей Шептицький і греко-католики в Росії» (Львів, 2004). Священичі свячення отримав із рук владики Юліана Вороновського 1992 року в Преображенській церкві у Львові.
У 1995-2007 роках – душпастир російськомовних католиків у архідієцезії Мюнхена і Фрайзінґа в Німеччині. У 2007-2009 роках – декан гуманітарного факультету Українського Католицького Університету у Львові.
2008 року Блаженнійший Любомир Гузар призначив о. Юрія Аваакумова членом ради постійних експертів богословського відділу Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви. Отець д-р Юрій Аввакумов упродовж останніх 5 років викладає теологію та історію християнства в університеті Нотр-Дам у Індіані.
Дослідник-богослов розповів про те, як митрополит сприяв розбудові Греко-Католицької Церкви в Росії. Завдяки Шептицькому УГКЦ почала відновлювати візантійські традиції, які справді мали би бути притаманними їй від початку Берестейської унії. Владика Андрей пропонував т. зв. «східний поворот», тобто, повернення до джерел київського християнства. У справах збереження обряду Андрей Шептицький радився з російськими богословами, зокрема, цінним є листування з екзархом РГКЦ Леонідом Фьодоровим щодо літургійної традиції Сходу. Митрополит підтримував контакт із російськими старообрядцями, важливою була для нього праця відомого філософа Володимира Соловйова, з яким вдалося поспілкуватися особисто під час першої поїздки до Москви у 1887 році.
Д-р Аваакумов, приїхавши до Львова, працював над документами в Центральному державному історичному архіві, маючи на меті виокремити з тієї величезної кількості документів ті, за допомогою яких можна було б розповісти історію стосунків митрополита Андрея з греко-католиками Росії. Сьогодні ми знаємо про те, що відвідини митрополитом Андреєм Шептицьким Москви відбулися у 1887 р., 1908 та 1917 рр.
Поїздка 1908 року, здійснена митрополитом під чужим ім’ям, спричинила розгортання греко-католицького руху в цьому місті та заснування греко-католицьких парафій. У 1917 році митрополит Шептицький займався проблемою інтернованих на схід російською владою з Галичини греко-католицьких священиків і цивільного населення.
У залі панувала надзвичайно тепла атмосфера.
Після виступу д-ра Леона Хамейдеса аплодували стоячи. Реалії милосердя, втілені у порятунку євреїв під час Другої світової війни митрополитом Андреєм, перенесли нас у Львів, на Святоюрську гору. Виступаючи уперше перед громадою в Чикаго, американський лікар Хамейдес сказав: «У Талмуді сказано: «Хто врятував одне життя, той врятував увесь світ», а Андрей Шептицький, його брат Климентій та монахи-студити врятували тисячі світів, адже від смерті вони спасли також наших нащадків. Я став медиком, щоб також рятувати дітей». Добро, вчинене монахами-студитами, які переховували у монастирі в Уневі маленьких єврейських дітей, має бути пошановане світом, як і пастирське послання «Не убий!» Те, що митрополит зважився на крок самопожертви, є святістю для людства, вважає врятований митрополитом свідок. Понад 25 років досліджував свій родовід. Війна забрала багатьох, серед яких батько-равин та мати. Його ж та брата Цві Барнеа від переслідувань фашистів врятували митрополит Андрей Шептицький та отець Климентій Шептицький. Кілька років тому Леон Хамейдес разом із дружиною та сином відвідали Львів, Щирець та Унів. Спогади про дитинство і повернення в Україну лягли в основу книжки «Чужий на багатьох землях», де автор на прикладі свого життя розповідає про долю єврейства в Західній Європі.
Його батько був рабином у Катовіце. Коли почалася війна, родина переїхала у Щирець. Звикати було непросто на новому місці. Жили разом з дідом і бабусею, численними племінниками. Прихід німців залишив у пам’яті почуття страху. Батько звернувся до митрополита Андрея з проханням сховати близько тисячі тор та врятувати дітей. Леон вперше побачив Андрея Шептицького у бібліотеці в інвалідному візку. Він положив руку дитині на голову і посміхнувся. Леонові було 7 років. Восени 1942 року Леон Хамейдес отримав нове ім’я – Левко Хамінський. Тимчасово його відправили до монастиря в Брюховичах, у 1943 р. – до Унева.
Ще у 1941 р. А. Шептицький та його брат Климентій на прохання єврейської спільноти розпочали координацію потужної акції, скерованої на врятування переслідуваних фашистами євреїв. Незважаючи на те, що відкрита опозиція до режиму та закону була ризикованою, ігумен Климентій організував групу надійних людей, що займалися таємним звільненням та переховуванням євреїв. Вони влаштовували дітей-євреїв у сиротинці, оформляли на них документи про хрещення в церкві, даючи їм українські імена й прізвища, щоб довести їхнє українське католицьке походження. Частину єврейських дітей переховував в Унівському монастирі як послушників. Лише 14 серпня 1942 р. понад 100 єврейських дітей, серед яких були й сини рабинів Хамейдеса та Лєвіна, а також донька рабина Кахане були вивезені до монастирів. Про це пам’ятає водій митрополита Іван Гірний. Особисто він перевіз з митрополичих будинків до монастирів в Унів та Якторів понад 80 дітей.
Чимало врятованих вижили і живуть тепер в Ізраїлі, Англії, США, Аргентині. З якими труднощами було пов’язане переховування, знали священики й їхні помічники. Євреї, здебільшого, знали польську, а не українську мову, діти взагалі часто розмовляли лише рідною мовою ідиш. Леон Хамейдес постійно повторював «Отче наш» і «Богородице Діво»... боявся, щоб у сні до мами не заговорити німецькою, якою вони розмовляли вдома. Цві Барнеа, брат Леона, переховувався в одному з монастирів на Поділлі. Після війни Леона всиновила єврейська жінка, яка віднайшла родину Леона в Англії. Разом з ним вона емігрувала до Англії, а з 1949 року – до США.
Д-р Леон Хамейдес, директор емерит відділу дитячої кардіології у Сonnecticut Childrens Medical Center та професор педіатрії медичного університету University of Connecticut School of Medecine, спеціаліст зі серцево-легеневої реанімації немовлят і дітей.
Усіх трьох єврейських хлопців, з якими він перебував в Уневі, віднайшов у різних країнах. «Це було нелегко, оскільки знав лише їхні українські імена, – каже він. «Один із них – екс-міністр закордонних справ Польщі Адам Даніель Ротфельд, якого Левко Хамінський знав як Данила Червінського.
Упродовж всього життя Леон Хамейдес свідчить про заслуги братів Шептицьких перед єврейським народом та прагне проголошення митрополита Андрея Праведником світу. Він вважає, що вчинки людини можна судити, розуміючи обставини, в яких вона перебувала. Історія України має особистостей, які за різних обставин ставали на захист людей – незалежно від їх національності чи віросповідання, і, в той же час, своєю діяльністю творили цілісну картину світу, в якому є місце для всіх народів, усіх релігій, усіх індивідуумів – таких, якими вони є насправді.
На сьогодні митрополита Андрея та о. Омеляна Ковча єврейська рада України визнала праведниками України, а о. Климентій Шептицький, о. Марко Стек і сестра Йосифа Вітер визнані «Яд вашемом» Праведниками світу. У 2000 році католицько-юдейська комісія спільно опублікувала документ під назвою «Ватикан і Голокост». У ньому серед іншого написано: «Наприкінці 1942 року йшлося про те, що греко-католицький митрополит Львова – Андрей Шептицький – звернувся до папи з листом, у якому з цілковитою достовірністю описав жорстокість і масові вбивства, жертвами яких ставали євреї та інші місцеві люди. Наскільки нам відомо, жодний католицький архієрей не подавав таких безпосередніх свідчень очевидця і не висловлював так виразно своє занепокоєння долею євреїв, які були головною мішенню німецьких звірств…» Папа Римський Франциск 17 липня 2015 року оголосив спеціальний декрет про героїчність доброчесності А. Шептицького, що необхідно для початку процесу беатифікації (зарахування померлого до блаженних) духовного лідера.
«Теперішня релігійна свобода, яка принесла нам найвищий дар – можливість вільно молитися Богові – створює також нагоду гідно й усім миром відзначити 150-річчя цього великого церковного мужа. Так, він справді був великим у ділах своїх: це батько Церкви й етнарх бездержавного народу. За переказами, він почувався позиченим своїм славним родом, окрасою якого став. Але ще більше він був нам позичений Богом, коли на Церкву й народ наш насувалася руїна ХХ сторіччя, й люди потребували Пастиря, духовний рівень якого відповідав би викликам часу.
Митрополит Андрей промовляє до людей усім своїм життям. Для нас він – пастир, богослов, вихователь, проповідник, святитель, будівничий, меценат, дипломат та святий учитель віри. Перелік зробленого ним ніколи не буде вичерпним» – вважає Глава УГКЦ Патріарх Святослав.
Організаційний комітет української греко-католицької парафії св. Володимира й Ольги у складі отця-пароха Олега Кривокульського, Тані Кузич, д-ра Таїсії Бровар, Христі Верещак та Христі Сютрик доклали багато зусиль, щоб належно завершити рік митрополита Андрея Шептицького.

Print            Close window