Цього року до ювілейного 30-го фестивалю «Українські Дні», що відбудеться 24– 25 серпня в Smith Park, організатори - відділ УККА в Іллінойсі - приготували громаді справжній сюрприз – зустріч із легендою світового спорту Сергієм Бубкою.

Перерахування нагород, звань і титулів цього видатного атлета – справа непроста. Сергій Бубка – Олімпійський чемпіон зі стрибків з жердиною, 35-разовий рекордсмен світу, шестиразовий чемпіон світу, володар Кубка Європи і Кубка Світу, чемпіон Європи, майстер спорту міжнародного класу, заслужений майстер спорту України. Українець є спортсменом з надзвичайним талантом. Достатньо сказати лише, що в свої 20 років він став заслуженим майстром спорту, а на сьогоднішній день залишається абсолютним чемпіоном у своєму виді спорту. Його найкращий спортивний результат (6 метрів 14 сантиметрів) досі лишається неперевершеним.
На неофіційних змаганнях Бубка «брав» навіть висоту 6 метрів 37 сантиметрів. Окрім спортивних медалей, Сергій Назарович має безліч державних нагород, серед яких найвищу – звання Героя України разом з Орденом Держави.
Сергій Бубка має унікальний з-поміж українців авторитет у світі. Таких народних амбасадорів, на жаль, у нас – одиниці. Але, на щастя, вони є і своїми досягненнями прославляють державу за її межами.
Тому й не дивно, що саме Сергія Назаровича було обрано президентом Національного олімпійського комітету України в 2005 році.
Для 49-річного спортсмена, який звик встановлювати рекорди, ніким не подолані й досі, така посада – не завершення, а тільки початок успішної кар’єри. Цього року стало відомо, що національну спортивну гордість України  Сергія Бубку  було висунуто в кандидати у

Президенти Міжнародного Олімпійського Комітету. Ця приголомшлива новина облетіла всі світові ЗМІ. Прізвище українця дедалі частіше зустрічалося на шпальтах вагомих видань, таких, як New York Times, Sports Illustrated та інші.
Виявилося, що український кандидат є наймолодшим з-поміж інших. Саме вік, амбіції та досягнення атлета викликали порівняння з П’єром де Кубертеном, який відродив Олімпійські Ігри в 1894-му році. Експерти оцінюють шанси українця як дуже високі, підкреслюючи, що він, як кандидат, все робить правильно. Обрання Сергія Бубки Президентом МОКу стане унікальною подією в історії не лише українського спорту, але й держави. Сергій Назарович має всі шанси стати першим українцем, який обійме посаду такого рівня. Вибори відбудуться 10 вересня цього року у Буенос-Айресі, Аргентина.
Сергій Бубка вже заявив, що налаштований не просто взяти участь у перегонах, а обов’язково перемогти. Знаючи його характер та його походження, сумніватися у перемозі важко.
Сергій Бубка має славетний родовід. Один з його предків – митрополит Іларіон, голова УГКЦ в Канаді, до висвячення відомий як Іван Огієнко – міністр освіти УНР. Про це спортсмен дізнався зовсім нещодавно. Вражений відкриттям, він поділився зі своїми шанувальниками в блогу:
У мене – новина особистого характеру. Тут, у Канаді, я дізнався про свого предка. В родині моєї мами завжди згадували, що один з наших родичів був дуже відомою людиною, видатним діячем української культури та політиком початку ХХ сторіччя. Але говорили про це пошепки – оскільки у Радянському Союзі цей період нашої історії вважався табу. Після війни до моїх родичів – а дівоче прізвище моєї бабусі було Огієнко – навіть приходили люди з відповідних органів і розпитували, чи не підтримують зв’язок з емігрантом. Зв`язку не було – тоді так було безпечніше вижити.
Через те, що зв`язок розірвався, ми знали про нього дуже мало. Але, приїхавши до Канади, я вирішив порівняти факти і спогади моєї тітки з реальними фактами і з`ясувати, чи це той самий Огієнко. Поспілкувався з людьми з діаспори, почитав місцеву літературу, і виявилося – так!
Іван Іванович Огієнко доводився рідним дядьком моїй бабусі по мамі, тобто, рідним братом мого прадіда. Для тих, хто не знає: Іван Огієнко – один з наших найвідоміших культурних діячів ХХ сторіччя. В радянські часи його ім’я замовчувалося, хоча тепер Україна має право пишатися цією людиною енциклопедичних знань і дуже відданою своїй справі. Народився він, як і казала моя тітка, 15 січня 1882 року за новим стилем у Брусилові (зараз це Житомирська область, а тоді була Київська губернія). Був професором на кафедрі історії української культури Київського університету, міністром освіти та віросповідань в урядах Української Народної Республіки. В листопаді 1919 р. Симон Петлюра, емігруючи, призначив його головноуповноваженим уряду УНР.

Потім Іван Іванович і сам емігрував. Між двома війнами мешкав у Польщі, де видавав культурницькі журнали та книги. Переклав українською мовою Біблію, Слово о полку Ігоревім, упорядкував кілька перших в нашій історії підручників з історії української мови та культури. Він знав кілька мов, зокрема, давніх і був прихильником автономії української церкви. Після смерті дружини постригся у церковний сан. Після Другої світової війни перебрався спершу до Швейцарії, а потім – до Канади. Під іменем митрополита Іларіона став головою Греко-Православної Церкви Канади. Як я зрозумів, для українців Канади він був справжнім духовним лідером, видатним ученим і патріотом до останніх днів свого життя.

Помер у Вінніпезі, на 91 році життя. Тітка Валя, яка першою розповіла мені про Огієнка, часто каже: «Мабуть, недарма у тебе в житті все складається саме так».
Додамо лише, що Іван Огієнко, як міністр освіти, ухвалив для шкільного вжитку по всій Україні правила українського правопису. Огієнко видав наказ, за яким мовою викладання в усіх школах України (початкових, середніх, вищих) мала стати українська мова, у школах національних меншин дозволялося користуватися рідною мовою. У Вінниці видав накази, згідно з якими у школах, що підлягали міністерству, всі дипломи, свідоцтва та атестати мали видаватися тільки українською мовою, всі написи на бланках, штемпелях і печатках також мали бути замінені українськими. Першими справами в уряді були вимоги до єпископів – щоби Євангеліє читалося українською мовою; проповіді виголошувалися державною мовою, служби Божі, читання та співи у церквах відправлялись згідно з українською вимовою; висвячувались й призначалися на церковні посади у духовному відомстві ті особи, які знають українську мову.
Та не тільки цим родинним зв’язком може пишатися атлет. Ще давніший предок Сергія Бубки – козак Максим Огієнко – в часи Коліївщини (1768 р.) став одним з ватажків Кліщинського повстання 1767 – 1770 рр. (село Кліщинці, Лубенського полку – тепер Чорнобаївського району, Черкаської області).
Сергій Назарович є не тільки успішним спортсменом, але освіченою людиною, захистив кандидатську дисертацію. Він народився у Луганську, однак чудово володіє українською мовою і не гірше – англійською!
Сергій Бубка – справжній патріот і національна гордість. Обрання українця Президентом МОКу суттєво покращить імідж України в світі – саме цього країна тепер дуже потребує!