Субота, 7 червня, ознаменувалася приїздом до чіказької української громади гурту «Воплі Відоплясова»

Один факт дещо погіршив настрій - травма Олега Скрипки. Побачити цю надзвичайно енергійну людину на милицях було незвично і якось неприродно. Однак це не завадило Олегові продовжувати доволі важкий тур і спілкуватися з прихильниками.

Зустріч з Олегом розпочалася із його невеличкої промови, в якій він розповів про своє бачення стану української культури на сьогоднішній момент, попередивши присутніх, щоб не дуже зважали на інформацію ЗМІ. «Ви перебуваєте у ворожому інформаційному полі,» - сказав він. «Те, що показують по телебаченню, викладають в інтернеті, не відповідає дійсності. Не все так гарно, але й не все так зле». «На жаль, політика теперішніх урядовців є антиукраїнською, вони прагнуть впхатися в такі далеко не найкращі пісенні конкурси як «Євробачення», посилаючи таких як Вєрка Сердючка, котра є ганьбою для України.» «... Українська культура є прекрасною, а в нас до цих пір йде продукування «шароварщини». Ця проблема повинна вирішуватися всередині країни, її урядом. Якщо ми не будемо поважати себе, нас ніхто не поважатиме» «.. Просуванням української культури, музики повинні займатися спеціалісти і робити це якісно..» «.. В нас чомусь вважається, що українська культура - це культура села. Це неправильно!!! Ми маємо чудову спадщину у вигляді міської культури, зокрема пісень. Я говорю зараз про українське бароко; воно розкішне, шляхетне і повинно бути представлене світові замість традиційної культури «селюків». «Ми навіть записали диск із піснями українського бароко ».

Одна пані подякувала за якісну музику, на якій виховувалися її діти, і запитала про зміну світогляду з віком самого Олега, на що той відповів: «Що стосується моїх поглядів, то все з часом змінюється. Колись ми грали революційну, провокативну музику і були авангардистами, а тепер ми консерватори. Я повернувся до українських романсів, класичних пісень. Такі гурти, як наш, чи «Брати Гадюкіни» були «бунтівниками», а тепер ми - класика українського року, його фундамент».

Було поставлено питання про перспективи розвитку української музики, яку позначили як «локальну», на що Олег відповів дещо незвично: «Локальна? Ні фіга собі локальна. Треба брати приклад з латиносів, як вони розкрутили свою культуру у всьому світі. А через 100 років хто його знає, що може бути. Через 100 років, всі, мабуть, вже китайською розмовлятимуть». На цьому моменті почалося надзвичайне пожвавлення в аудиторії, оскільки за давньою українською традицією декотрі присутні почали відповідати замість Олега (він був на мить забутий) і зав'язалася жвава дискусія між присутніми представниками громади. Це неабияк потішило Олега.

На питання про французький слід у його творчості і житті Олег повідав нам наступне: «От французи нам подали гарний приклад розкрутки власної культури в світі. Французи лукавили, коли представляли себе як націю витончену, і це було зроблено осмислено. Я багато співпрацюю з французьким культурним центром в Україні. Цей центр дуже активний, багато нам допомагає, і через таку співпрацю ми якраз можемо французам і всій Європі показати, що Україна є частиною тієї Європи, а наша культура є частиною європейської, а не оце вічне «гопца-дріца ». Коли я жив у Франції, то бачив, що на розробку іміджу країни працюють спеціалісти, виділяються великі кошти, створюються цілі державні програми. Все робиться продумано. Так і ми можемо представити Україну, як країну із багатою міською культурою. Те, що я співаю французькою (було додаткове питання про пісню «Tombe la niege»), то чому б ні. Цю пісню я виконував на замовлення, але тепер маю відчуття, що треба робити окремий «французький» альбом. Це пісня з мого дитинства, її виконував Сальвадор Адамо, вона була записана на платівку, що належала моїм батькам. Я цю пісню слухав і підсвідомо мріяв співати так, як Адамо. Звичайно, я так не співаю, у мене інший тембр, але от записав її у власному виконанні, і вона стала саундтреком до фільму «Доярка из Хацапетовки», режисеру вона дуже сподобалася.»

На питання про травму і чи не спричинили її часом «Танці із зірками», Олег розповів містичну історію. «Я мав концерт у Вінниці. Це був напів-концерт, напів-спілкування з глядачами через записки. Коли я співав, то став у свою «фірмову» позу» (показує - права рука вверх піднята, а ліва нога відставлена в сторону), тобто не робив ніяких різких рухів, ніяких фізичних навантажень, і тут мені ногу ніби струмом пробило, зв'язки порвалися, можна сказати на рівному місці. Решту концерту я просидів. Тут приходить мені записка, де сказано, що за пару тижнів до цього виступав інший виконавець і одержав серйозну травму, розбивши собі чоло мікрофоном. Я тоді пожартував, що їм священика треба покликати і освятити це місце, бо щось тут нечисто. Через тиждень наш гітарист ішов Узвозом у Києві і до нього підійшов хлопець. Юнак сказав, що він з Вінниці і може розказати про той зал, де зі мною стався нещасний випадок. Він повідомив, що там була церква і цвинтар, і «більшовички» все це зруйнували і побудували натомість зал. Тому такі речі, власне, і відбуваються».

Аудиторія піднімала також доволі конкретні питання з метою дізнатися про музичні смаки самого Олега, наприклад, про його ставлення до електронної музики, яку він назвав незрозумілою, але самі технологічні досягнення визнав корисними, які допомагають музикантові зекономити час та гроші. «Транс» він назвав старою музикою, гурт «Gogol Bordello» - чистим, вільним від креативу маркетингом, гурт «Бумбокс» - хорошою групою, яка грає гарну музику.

Прозвучало і неконкретне, я б сказала, недоречне питання, чому росіяни запрошують Олега Скрипку і «ВВ» до Америки, а українська громада - ні. Олег, знизавши плечима, відповів: «Будь-ласка, запрошуйте, але це серйозна і непроста робота, яка вимагає часу і зусиль. Я можу купити квиток і приїхати. Але організація потребує підготовки. Було б непогано взагалі робити збірні концерти із продуманим підбором виконавців, на жаль, у нас таке ще не практикується».

Загалом зустріч відбулася у позитивній, приязній атмосфері, чому немало посприяв фуршет та вино. Люди фотографувалися зі співаком, брали автографи, спілкувалися один з одним.

Але найголовніше було попереду - концерт «Воплі Відоплясова». Багато розповідати не буду, той, хто був, відпочив на сто відсотків, а хто не прийшов.... ну що ж, дуже шкода! Хочу підкреслити мужність Олега, який, незважаючи на травму, зумів навіть стрибати на сцені при виконанні особливо запальних пісень.

Після концерту я пройшла за лаштунки і поспілкувалася з Олегом, який дуже толерантно ставиться до журналістів.

Прийом розкішний, все дуже гарно. Але хлопці зауважили, що публіка «голодна». Помітно, що нечасто відбуваються такі заходи, мало гастролей проходить. А наша творчість, крім усього, об'єднує різні покоління, росіян та українців, отже аудиторія різноманітна.

Ви можете зайти на блог Оксани Забужко, вона про цей фестиваль написала, а от Інтернет- газета «Українська правда», то вона нас брудом облила, що й не дивно, бо це видання «регіонів» (ред. - Партії регіонів). Це був чудовий концерт, фантастичний, там виступали ми, «Плач Єремії», Сашко Положинський, ТНМК. Але, крім Забужко, ніхто ж не написав, ніде не було показано, крім «5-го каналу». Це така ситуація склалася, ми щось робимо, а це ніяк не висвітлюється. От, наприклад, фестиваль «Країна мрій» - який уже рік ми не можемо домовитися про його трансляцію на телевізійних каналах. Це як «залізна завіса», антиукраїнська політика.

Ні, не тільки. Це фестиваль музики світу, де традиційна змішується із сучасною, але на базі фольклору. До нас приїжджають із закордону. Цього року були французи, угорці, чехи, поляки.

Ні, вони різні. Там більше туристичний фестиваль, молодіжний. Люди приїжджають з наметами, такий неформальний. А у нас - родинний.

Це унікальний фестиваль, єдиний в світі, де виконується тільки українська музика. Ні в Києві, ні навіть у Львові немає виключно українських концертів. Нещодавно ми виступали у Львові, то там поряд з українськими були російські виконавці. Я їм кажу, чи можете ви зробити концерт тільки українських виконавців, запросити маловідомі гурти, дати їм можливість виступити? (ред.- питання риторичне)

Ну, ми також виступаємо, бо є ініціаторами. Запрошуємо всіх, хто співає українською. Інша річ, що гроші залучаються малі, тому виступають тільки ті, хто погоджується на такі гонорари. Якби був добрий бюджет фестивалю, можна було б запросити більше гуртів професійних. За два дні можуть виступити близько 20 виконавців.

Тільки на концертах, може ще на якихось вечірках. От такий тур, як оцей, нас виводить практично на нуль. Гонорар настільки малий, що ми це робимо швидше для популяризації української музики. Тим більше, що тур сам по собі важкий, а ще я на милицях.

Гарний був концерт, але публіка інша, зал інакший, звук дещо гірший, та й зміна часових поясів далася взнаки.

Ні, на даний момент це для мене не актуально. Приїжджати сюди мені подобається. Як для туризму - це дуже цікава країна. Дуже екзотична! Навіть екзотичніша, ніж Європа. Зараз Київ схожий на Європу, так що не дуже цікаво. А от Америка зі своїм бейсболом, товстими людьми - ду-у-уже екзотична.

Так, мені подобається займатися кіно. Ми зняли документальний фільм про стародавнє весілля, зараз доробляємо. Я люблю цим займатися, але, на жаль, кіноіндустрія в Україні розвивається дуже повільно, не вистачає коштів. Бідна країна: no money - no movie.

А руху немає, то просто Руслана піариться таким чином. Для якісного озвучування потрібні хороші переклади, на мій погляд, найкращий переклад був тільки в мультфільмі «Тачки». Я брав участь в озвучуванні фінського мультика «Карлсон».Переклад був слабенький, сам мультик дуже нудний, але ми зробили класну озвучку.

Так, трохи орієнтувався, але наш, тобто радянський, мультик був гарний, а фіни зробили його дуже нудним.

Ні, нічого такого. Просто вкрадені голоси. Вибори 2004 року, Євробачення, «Танці із зірками», - все це вкрадені голоси. Просто мухлюють із SMS-ками . Люди відправляють голоси за нас, а підрахунок зовсім інший.

Євробачення - це жлобство, але те, що Росія через свій МТС вкрала голоси, це ще гірше! Таке саме з «Танцями із зірками», проектом «Великі українці»; ліцензія на цей проект, до речі, належить BBC, а вони навіть не в курсі, що в нас відбувається.

І слава Богу. То Лілія Підкопаєва піариться за рахунок свого особистого життя, а я цього не збираюся робити.

На цьому наша розмова закінчилася, Олег був помітно втомлений після концерту, та й година - пізня. Враження від зустрічі зі Скрипкою у всіх, мабуть, склалися неоднозначні. Цьому сприяли і його висловлювання, лексика. Але приємно, що Олег залишається послідовним у своїх вчинках, у своїй творчості та громадській діяльності. Хочеться побажати йому побільше сил та однодумців!