Село моє єдине завжди мене чекає,

Тому я так біжу, тому так поспішаю.

І кожен день молюся за щастя й спокій в ньому.

Я сильний і щасливий, - бо я спішу додому!

У середу, 8 серпня 2018 року, в селі Гірське, Миколаївського району, що на Львівщині, відбулася дуже вагома культурно-мистецька подія - зустріч із професором Іваном Лучечком (США), Адріаною Лучечко (США) та владикою Богданом Дзюрахом УГКЦ (Україна).

 

Дуже символічною була назва цієї зустрічі - «Моє Горуцько й Україна». Адже в листі до дирекції Гірської школи (тепер уже Гірський НВК) за 28 травня 2001 року Іван Лучечко писав, що «чим людина старша, тим частіше повертається спогадами і думками до свого дитинства й минулого. Для мене таким минулим є моє Горуцько й Україна».

Цих шановних гостей об'єднує те, що вони є родом зі села Гірське (колишня назва - Горуцько). Зокрема, Лучечко Іван Михайлович народився тут 22 жовтня 1928 року. Скоро йому виповниться 90 років!

Варто згадати деякі моменти з біографії Івана Михайловича. 15-річним хлопцем під час окупації рідного села німецькими військами Іван Лучечко потрапив у Гамбург, де і працював разом з такими ж полоненими у порту ріки Ельба на суднобудівному заводі.

Владика Богдан Дзюрах, Іван Лучечко, Марія Гев	Адріана та Іван Лучечки, Марія Гев

 

Після звістки про капітуляцію Німеччини вже згодом, упродовж 1945-1950 років, Іван Лучечко проживав біля Гамбурга, в українському таборі для втікачів Гайденау. У цьому ж таборі він закінчив гімназію і у 1950 році виїхав до Америки. А там незабаром розпочалася Корейська війна. Іван Лучечко чотири роки служить в американській військовій авіації, досконаліше вивчає англійську мову, отримує громадянство США (5 листопада 1953 року). А вже згодом, після демобілізації з армії, отримав стипендію і вступив на навчання в Колумбійський університет.

Саме тут з'явилася велика жага до навчання, тут він здобуває повноцінну освіту. Молодий юнак повністю поринув у світ знань, навчався з особливою наполегливістю і завзяттям. Такі старання з часом принесли свої добрі результати. Іван Лучечко закінчив аспірантуру за фахом «Історія Східної Європи і бібліотекознавство», здобув ступені магістра бібліотекознавства у Колумбійському університеті (1961 р.) та магістра політології у Гантерському коледжі в Нью-Йорку (1969 р.). Три роки він викладав у Колумбійському університеті, згодом був викладачем історії Східної Європи у коледжі штату Джерсі-Сіті (1962-1994 рр.) та відтак тридцять два роки був заступником директора бібліотеки New Jersey City University.

У 1981 році одержав першу нагороду Українського Наукового Інституту Гарвардського Університету за англомовну бібліографічну монографію «Російсько-українська проблема. 1917-1921 рр.: класифікований й анотований довідник про радянський політичний репортаж у «Правді» (The Russo-Ukrainian Problem. 1917-1921: A Classified and Annotated Guite to Soviet Reportaqe in Pravda)^[1]. Іван Лучечко так пише про свою працю: «Це і є ключ до всього, що «Правда» в ті роки писала про Україну: військові дії, політика, економія, голод, статистичні дані, тощо. Дещо з тоді написаного й сьогодні є актуальним»^[2]. У науковій діяльності Івана Лучечка спостерігається знову ж таки звернення до історичних проблем рідного народу. Напевно, саме тому він і в цій галузі здійснює великі успіхи як дослідник.

Івана Лучечка вітає поетеса Марія Юрач-Горуцька (м. Трускавець)	Адріана та Іван Лучечки (США), владика Богдан Дзюрах, УГКЦ (Україна)

 

Вагоме місце в житті Івана Лучечка займає діяльність в Українському Музеї в Нью-Йорку. У 1986-1988 роках Іван Михайлович був членом управи музею, а в 1986-1987 роках - виконував обов'язки секретаря в екзекутиві. Вже в період з 1996 до 2000 рр. він був головою Управи цієї організації. Діяльність Українського музею - це дуже важлива віха в історії української громади США, основне завдання якого - збирати, зберігати, експонувати й інтерпретувати, популяризувати зразки української культури та історії.

Турбувався Іван Михайлович і про те, щоб рідна Гірська сільська школа «йшла в ногу з часом», а саме про необхідність комп'ютеризації шкільництва на Україні. Як сам і писав 22 квітня 2001 року до дирекції школи: «Вивчення комп'ютерної й інтернетної грамоти учнями й учителями - це вимога сучасності. Питання лише - де через сучасні українські негаразди взяти на це гроші? Ваша школа хоча й не має фінансового капіталу, та за те має великий учнівський і вчительський капітал». Таким чином турбується, клопочеться, щоб вдосконалити шкільне навчання і спонсорує на таку ціль комп'ютери з усім необхідним до них обладнанням, підключенням до світової мережі Інтернет та дві копіювальні машини. Клас інформатики в школі стає в особливій пошані, а учні з великим задоволенням навчаються працювати з комп'ютерною технікою.

Усі ці приклади свідчать про велику любов і добрі справи для свого рідного народу. Навіть відстань не стає на заваді його турботливого ставлення і співпереживань за долю освіти рідного села. Скільки добрих справ для рідного села, України в цілому зробив Іван Лучечко, перебуваючи на відстані. Члени сім'ї Лучечків були та є добрими меценатами, благодійниками рідного села - спонсорами різних культурних, мистецьких, навчальних програм. Горучани це пам'ятають і завжди дуже цінують його підтримку.

Адріана Лучечко - донька Івана Лучечка, відомий фінансист у США та Україні, президент The Quality Control Center (США). З родинним візитом у Гірському вона вже була цього року на Великодні свята. Саме тоді п. Адріана була у складі делегації американського аналітичного центру American Foreign Policy Council, що здійснює моніторинг ситуації в Україні та консультує державні установи США, зокрема, Адміністрацію Трампа, готує нові рекомендації щодо України для американського уряду. В результаті цього робочого візиту експерти AFPC за підтримки всеукраїнської громадсько-політичної організації «Вільні Люди» провели зустрічі з керівництвом української держави в Києві, а також відвідали різні частини України: від Львова та області до Харкова, Краматорська та передньої лінії фронту - околиць Авдіївки.

Виступають діти: Христина Лучечко (сопілка), Богдан Легкий (сопілка), Марія Гев (фортепіано)	Виступає ВІА «Дзвіночки» Гірської катехитично- хорової школи «Покров» (керівник – Марія Гев)

 

Народилася Адріана Лучечко і виросла уже у США, але зі самого дитинства виховувалася в українському дусі. В їхній сім'ї між собою було прийнято розмовляти тільки українською мовою. Іван Лучечко, довгі роки проживаючи в Америці, далеко від рідної землі своїх батьків, все ж таки зберіг у своїй сім'ї і надалі продовжує підтримувати і розвивати українські традиції, культуру, чисту українську мову, любов до всіх своїх односельчан, земляків - українців, які розкидані долею по цілому світу.

Вже цього разу на урочисту зустріч «Моє Горуцько й Україна» Адріана Лучечко приїхала разом з батьком.

У святковій концертній програмі «Музичний дарунок» брали участь: Марічка Гев і ВІА «Дзвіночки» (керівник - Марія Гев) Гірської катехитично-хорової школи «Покров», що діє при храмі Покрови Пресвятої Богородиці. У їхньому виконанні звучали авторські поезії, пісні Марії Гев духовної та патріотичної тематики. В залі гостинного кафе «У пані Ганни» діти демонстрували свої таланти і вміння - співу, гри на музичних інструментах, танцю. ВІА «Дзвіночки» виступав у складі: Вероніки Сидор, Христини Коростинської, Богдана Легкого, Оксани Стеців, Христини Лучечко, Вікторії і Назарія Андрусиків, Діани Гриник, Ярослава Кахнича, Віталіни Андрійчик та Петра Марківа.

Іван Лучечко завжди підтримує діяльність цієї школи від моменту її створення, а також бере участь у розбудові храмів рідного села та України в цілому.

Професор Іван Лучечко дякує всім односельчанам за теплу зустріч	Адріана Лучечко дякує всім присутнім

 

Після завершення концертного привітання Іван Лучечко звернувся до своїх односельчан: «Серцем, однак, я завжди був і є у рідному селі. Бо тут почалося моє життя й дитинство, тут спомини моїх юних років, і тут навчили мене читати, писати. Це і є однією з причин моїх частих відвідувань Гірського зі своєю сім'єю. Дякую чудовим дітям за рідне слово і пісню. Підтримуймо молодь - адже це будучність нашої нації і держави».

У словах подяки за таку теплу і родинну зустріч Адріана Лучечко зазначила: «Мені близькі ті духовні цінності, рідне село, батьківщина мого батька, якою він живе. Я це дуже поважаю, ціную і всіляко підтримую! Те, що ми сьогодні в Горуцькому, є величезною моральною потребою нашої сім'ї. Тішимося, що знову зустрілися в теплому родинному колі».

Владика Богдан Дзюрах, секретар Синоду Єпископів УГКЦ, який народився в Гірському, дуже зрадів такій несподіваній зустрічі. Адже, перебуваючи в місійних поїздках в Європі та США, він дуже часто зустрічався зі своїм земляком, другом п. Лучечком. Батько владики Богдана був другом дитинства Івана Лучечка. Мешканці Гірського - родина, друзі, знайомі - вітали своїх видатних земляків гучними оплесками та обіймами.

Владика Богдан у своєму вітальному слові наголосив, що «Іван Михайлович є людиною добрих справ. Адже він здійснює найкращу інвестицію в наше майбутнє - підтримує талановитих дітей, молодь у їхньому навчанні та бажанні досягнути успіху. І яскравим прикладом цього є сьогоднішній виступ учнів катехитично-хорової школи «Покров». Радіє моє серце від того, що сьогодні я в рідному селі, де завжди відчуваю спокій душі і силу спогадів свого дитинства».

Зі словами привітання міцного здоров'я Іванові Лучечку виступали також гості й односельчани: поетеса Марія Юрач-Горуцька (м. Трускавець), краєзнавець Іван Кахнич (с. Черниця), директор Гірського НВК Степан Левицький, учитель Гірського НВК Катерина Ярема. Від родини Івана Михайловича щиро вітали - двоюрідна сестра Ганна Гузик-Яцишин та племінник Володимир Дудич, який і організував цю історичну зустріч.

Спільне фото після зустрічі. На передньому плані Марія Гев і ВІА «Дзвіночки»; на другому плані – краєзнавець Іван Кахнич, владика Богдан Дзюрах, професор Іван Лучечко, Адріана Лучечко, поетеса Марія Юрач-Горуцька	Виступає Марія Гев

 

Село Гірське своєю гостинністю, любов'ю зібрало разом рідних по духу і крові людей. Колись малими, босоногими бігали вулицями, в полі, вчилися, бавилися, були простими дітьми. А сьогодні, через роки, завдяки великій сумлінній праці над собою досягнули успіху. Це і є найвища мета - любити своє рідне село добрими справами та вчинками.

Ще довго в гостинному залі звучала пісня, дружня розмова й урочисте «Многая літа!» шановним гостям.

Без сумніву, та земля, на якій народився, де проминуло дитинство, зростав і пізнавав світ, завжди люба та мила серцю кожної людини. Мужніючи, вступаючи в доросле життя, ми починаємо розуміти, що той рідний куточок землі - батьківська хата - маленька батьківщина, дають нам сили, гріють душу спогадами та любов'ю. І це тепло рідного крила по-особливому горне до себе, коли людина живе далеко від рідного дому.

Іван Лучечко з 1994 року перебуває на пенсії, увесь свій час присвячує українським справам у США та громадській діяльності. Тепер проживає у штаті Флорида разом зі своєю донькою, але, як сам каже: «Душею я в рідному Горуцькому...».

Впевнена, що попереду в пана Лучечка ще багато цікавих, творчих, культурних проектів. Адже людина, яка настільки віддана своєму народові, просто не може залишатися осторонь його сучасності - потреб, подій, здобутків та втрат. Іван Михайлович завжди бадьорий і з позитивним настроєм щиро вірить у світле, успішне майбутнє України. А це, безумовно, повною мірою залежить від нас самих. І вкотре повторює своїм землякам свій життєвий орієнтир: «Радіймо життю, кожній його хвилині. Бо життя - це односторонній рух, тож потрібно в ньому творити все найкраще і добре. Повернути щось назад просто неможливо, тому вже сьогодні треба працювати над своїми добрими вчинками і справами».

Погожого серпневого дня Іван Михайлович, гуляючи вуличками рідного села, завжди зустрічає друзів, знайомих, людей, які його знають. І кожен щиро вітає свого видатного земляка теплою розмовою, добрими спогадами та теперішніми справами. Так зустрічає своїх дітей рідна батьківська земля!

 

Фото Вікторії Марків

 

---

^[1]             Лист Івана Лучечка до «Пам'яток України» (м. Київ) за 8 жовтня 1991 року.

 

^[2]             Листування Лучечка І. М. із школою села Гірське, Миколаївського р-ну, Львівської обл., за 22 квітня 2001.