Дивним чином наразі у світі дорослих і у світі дітей та підлітків запанували дві тенденції, доволі схожі за окремими рисами. Булінг у навчальних закладах - і «гібридна війна» у глобальному світі. Масштаби різні, методи різні, але проблема одна і та ж: реакція на зло.

 

І, загалом, йдеться про реакцію всіх трьох складників кепської ситуації: кривдника, жертви і спостерігача.

Перебування у всіх трьох іпостасях змінює людину, хоч іноді це й не відразу помітно.

Однак люди - таки різні, і тому ситуація, коли хтось випускає у світ пазурі жорстокості, впливає на них по-різному.

У будь-якому випадку така ситуація є стресом для всіх трьох - і кривдника, і жертви, і спостерігача. У випадку булінгу (втім, як і у випадку гібридної війни) - стресом тривалим.

Вчені вже намагалися розібрати чи не весь мозок на синапси, гвинтики і коліщатка, аби зрозуміти, як саме цей стрес впливає на нас на рівні мозку. А у випадку булінгу - ще й на ситуацію формування мозку (особливо якщо йдеться про булінг у дитячому садочку чи молодших класах). Знайшли ген у лімбічній системі, котрий відповідає за соціальні зв'язки - саме на нього впливає ситуація тривалого стресу, спричиненого колективом.

(Про лімбічну систему детальніше можна прочитати тут: http://www.chasipodii.net/article/8945/, або тут: http://www.chasipodii.net/article/9088/.)

У деяких випадках цей ген дає команду організму знижувати кількість продукування «травматичних» гормонів у ситуації тривалих надмірних психологічних навантажень. Таким чином людина втрачає чутливість до  такого стресу. Якщо таку людину безжалісно цькуватимуть у школі чи навіть в родині, вона з часом втратить чутливість до цькувань. І згодом щиро вважатиме, що нічого страшного із нею не відбувалося. «Ну, били ногами, але ж нічого страшного - нормальною людиною виросла!» Гірше буде, якщо вона вважатиме, що коли при ній б'ють ногами іншу людину, то це теж цілком нормально, і ніяк реагувати не треба. Ще гірше - якщо вважатиме, що її саму теж можна і далі бити ногами, нічого страшного не буде. Вона і далі ніц не відчуватиме - травматичні  гормони не вироблятимуться. Але відсутність травматичних гормонів не врятує від переломів, забоїв, струсу мозку чи травм внутрішніх органів. А все це рано чи пізно трапляється, коли людину часто б'ють ногами. Схожий ефект, на жаль, дає і вживання сильних (і над-сильних) заспокійливих ліків відразу після того, коли людина пережила травматичну ситуацію (зґвалтування чи сильне побиття). Гормони стресу не виробляються, деякі співчутливі українські лікарі і взагалі можуть підсунути потерпілому ліки, котрі ще й спричинять легку ейфорію. (Аналогічний ефект, щоправда, трохи слабший, дають заспокійливі чаї, для прикладу, чай із звіробою). І все - пропала людина. Вона вважатиме, що нічого страшного не відбулося, що кривдник не тільки надав їй певний справедливий життєвий урок, а й змінив її життя на краще. Адже ейфорія ж була? Була! Значить, все на краще, з кривдником можна і далі спілкуватися на близькій відстані, і навіть зміцнювати стосунки, якщо й знов поб'є - життя зміниться тільки до ліпшого, кількість життєвої мудрості наростатиме з кожним ударом. Саме в такий спосіб доволі часто формується життя майбутньої жертви сімейного насильства.  

	«Ніхто не помре». Кадр з серіалу The X-Files, серія Talitha Cumi

Інша конфігурація того ж гену дає зовсім іншу реакцію на тривалий стрес внаслідок перебування у ситуації насильства.  Людина може стати агресивною - і почати прагнути завдати шкоду іншому. Власне, це і є, здебільшого, шлях формування майбутнього кривдника. Людина прагне зробити іншого «контейнером» для своїх негативних емоцій, і застосувати до цього іншого підхід «нема людини - нема проблеми». Добре, коли суспільство так чи інакше стримує такі намагання. Однак можливості та засоби такого стримування мають далеко не всі суспільства. І чим більш демократичним є таке суспільство, тим менше в нього засобів стримування для звичайних громадян з такими нахилами - і тим більше в нього є засобів стримування для аналогічних прагнень серед представників політичної еліти. Хто є для суспільства небезпечнішим - Сталін з кульковою ручкою, чи Брейвік із самозарядним  карабіном (не кажучи вже про Путіна зі стерхами чи Гундяєва з кадилом) - тяжко сказати. Тим не менш, людина, котра внаслідок стресу стає агресивною, є небезпечною саме тоді, коли вона не вміє давати раду з цією агресією - і скеровувати її у цивілізоване русло. Цивілізована агресія - доволі непогана річ, а іноді - і взагалі двигун прогресу.

Однак якщо ви чи ваші близькі ще не навчилися скеровувати агресію у вже згадане цивілізоване русло - будьте уважні, намагайтеся не потрапляти в ситуацію тривалої жорстокості - і стресу, з цією ситуацією пов'язаного. Майте на увазі, що, завдяки дзеркальним нейронам, стрес від перебування у ситуації насильства, і стрес від споглядання ситуації насильства у фільмах, іграх і тому подібних речах мало чим відрізняються. Не наражайте на небезпеку себе та інших - без потреби.

Є ще й третя конфігурація згаданого гену.

У третьому випадку людина стає дедалі більш чутливою і до стресу, і до суїцидальних думок. Тут теж багато чого залежить від того, наскільки людина навчиться давати раду з цією своєю чутливістю.

«Невідшліфована» чутливість дає майже моментальні ознаки стресу за найменшої ситуації жорстокості - геть до чітко вираженої психосоматики чи хронічних хвороб.  Конфлікт тільки починається, можливо, навіть на рівні невідрефлексованих поглядів і жестів жертви та кривдника, а людину з підвищеною чутливістю вже «гойдає» так, ніби конфлікт перебуває на найгострішій стадії. І це відбувається навіть тоді, коли така чутлива людина є взагалі стороннім спостерігачем. Коли ж вона ще й в ролі жертви - вже можна писати відомий мем «всьо пропало». До такої людини найчастіше можуть приходити суїцидальні думки, іноді - навіть неусвідомлені, і це може статися просто від споглядання чужих конфліктів. Саме такі люди мають найбільше шансів обчіплятися психосоматичними болячками, як Сірко реп'яхами - навіть у тих випадках, коли конфліктів серед їхнього оточення ніхто не бачить. Це якраз саме ті діти, котрі можуть несподівано вийти з вікна, і то навіть не через свої проблеми.  У випадку тривалої стресової ситуації, для прикладу, війни, саме такі люди першими кидаються займатися волонтерством - і саме вони згорають першими.

Але! Є й хороші новини. Відрефлексована і правильно «відшліфована» - така чутливість дає неймовірні результати. Людина не тільки бачить конфлікти в зародку, а й вчиться їх вирішувати - такий собі миротворець, котрий береться за роботу саме тоді, коли жертва і кривдник ще й самі не зрозуміли, що збираються воювати. І зазвичай, якщо такі миротворці вже доволі добре навчилися знаходити спільну мову зі своїми здібностями, то до відкритої війни справа не доходить, і в жертви та кривдника може взагалі не бути шансів дізнатися про те, що між ними назрівала війна.

Такі люди вчаться розпізнавати власні суїцидальні думки на ранній стадії, і якщо й допускають  психосоматичні чи хронічні хвороби - то цілком свідомо, і тільки для того, щоб перевірити, що саме стало причиною. І так само порівняно легко можуть «відкотити» хворобу назад.

Більше того - вони на ранній стадії розпізнають суїцидальні думки в інших людей - і вміють виводити іншого з того стану, оскільки добре знають дорогу - десь так само виводили себе. І, цілком можливо, у досвідченого майстра «підопічний» ніколи і не дізнається, з якої халепи його вивели.

Уважний читач вже зрозумів: це саме ті люди, котрі не будуть спокійними спостерігачами у ситуації булінгу. Якщо потраплять самі - будуть всіляко з неї виходити, і ніколи більше не будуть спокійно спостерігати, як цькують іншого. Більше того - ніколи не допомагатимуть кривднику.

З таких людей виходять найкращі психотерапевти, цілителі та лікарі. Зрештою, майже всі світові релігії наголошують на саме такому розвитку цього загадкового гена у лімбічній системі.

Є ще ліпші новини: судячи з поведінки українців у ситуації тривалого булінгу з боку РФ, громадян із третьою варіацією цього гена у нас дуже багато. Щоправда, не всі вміють з цією варіацією давати раду - однак то наживне.

Ну і найкращі новини: як кажуть більшість релігій світу, саме цю варіацію цього гена можна натренувати - навіть якщо у вас її наразі і нема. Починати можна з малого: не будьте байдужими, і не проходьте повз чужу біду.