Від редакції:

Як вибрати в Україні ВНЗ, котрий найкраще допоможе опанувати омріяну спеціальність? Розповідаємо про туманні місця українських рейтингів університетів та інститутів.

Висока позиція у вітчизняних рейтингах ВНЗ не гарантує високу якість освітніх послуг. За словами Володимира Бахрушина, члена Національної команди експертів з реформування вищої освіти, навіть найвідоміші рейтинги українських вишів були узагальненими: укладачі не враховували специфіку кожного навчального закладу, використовуючи універсальні параметри та індикатори якості, щоб охопити якомога більше установ. «Топ-200 університетів України», список від Міністерства освіти і науки та «Компас» просто ранжували університети відповідно до загального балу. Не завжди відомі були й джерела інформації, які використовувались під час розподілу позицій.

Що там з міжнародним досвідом?

Львівський національний університет ім. І.Франка

У 2006 році «Берлінські принципи ранжування вишів» розробила міжнародна рейтингова експертна група IREG (http://ireg-observatory.org/en/), яку створили ЮНЕСКО та Інститут політики в галузі вищої освіти. Ця система визначає мету і завдання рейтингів, розробку показників і їхніх коефіцієнтів, методи збору та обробки даних. Утім, і «Берлінські принципи» не є ідеальними: IREG називає цей документ лише першою спробою визначити загальні принципи оцінювання вишів.

На сайті IREG є й два українські рейтинги - «Компас» і «Топ-200». Методологія «Центру міжнародних проектів "Євроосвіта"», який укладає «Топ-200», містить механізми вимірювання якості науково-педагогічного потенціалу, якості навчання та міжнародного визнання. Із цього року «Топ-200» аналізує ще й інноваційну діяльність вишів, яку вимірюють обсягом інвестицій приватного бізнесу в університетські стартапи. Проте досі невідомо, як саме підраховують бали укладачі. До того ж, практично всі критерії ґрунтуються на вимірюванні кількісних показників, а кількість не завжди гарантує якість.

«Рейтингів МОН уже немає, - розповідає Володимир Бахрушин. - Залишається орієнтуватися на «Топ-200». Але він не дуже інформативний для абітурієнтів, оскільки дає певні усереднені оцінки університетів. Крім того, невеликі зміни індикаторів і коефіцієнтів можуть суттєво впливати на розташування ВНЗ у списку. Мені здається, що більш інформативними можуть бути результати прийому й розподілу державного замовлення попередніх років та оцінки щодо конкретних напрямів підготовки».

Укладачі рейтингу «Топ-200» вад своєї методології не називають, проте на сайті «Євроосвіта» зазначають: «Команда «Топ-200 Україна» постійно проводить кропітку роботу з удосконалення методики ранжування, збирання та обробки даних». Однак жоден з вітчизняних топів ВНЗ не відповідає «Берлінським принципам ранжування якості освітніх послуг».

Чому ми ще не там?

«Мультиранк» (https://www.umultirank.org) - незалежне рейтингове агентство, яке, використовуючи понад 100 індикаторів, аналізує якість викладання, дослідницьку роботу, міжнародну та регіональну взаємодією ВНЗ. Сервіс дозволяє порівнювати університети в окремих сферах, а також розробляти власні персоналізовані рейтинги на основі показників, важливих для користувачів.

Найповажніші міжнародні рейтинги - Шанхайський (http://www.shanghairanking.com), QS і Times Higher Education. Більшість критеріїв Шанхайського рейтингу оцінюють наукову діяльність університетів, QS опитує роботодавців та викладачів щодо успішності вишу, а Times Higher Education оцінює лише ті університети, що займаються наукою.

Українські виші не так просто оцінити: частина критеріїв методології «Мультиранку» та інших рейтингів в Україні не спрацюють, наприклад, як показник кількості іноземних студентів. «Це опосередкована ознака того, що університет може привернути увагу іноземців, охочих інвестувати в якісне навчання. Вони навіть створюють стипендійні програми для успішних студентів з інших країн», - пояснює виконавчий директор аналітичного центру CEDOS Єгор Стадний. Українські ВНЗ, згідно з даними CEDOS, більше приваблюють іноземців низькою вартістю освіти і корупційними можливостями.

	Національний університет «Львівська політехніка»

Ще один важливий критерій якості освіти - кількість викладачів з науковими ступенями. За підрахунками активістів антиплагіатної ініціативи «Дисергейт», в Україні кожен третій-четвертий зі 120 тисяч осіб з науковими ступенями здобув їх неправомірно. Отже, кількість кандидатів і докторів наук в українських вишах теж не показник.

Як виміряти якість освіти?

На думку Єгора Стадного, кількісні показники мають значення лише тоді, коли до їхніх джерел є довіра. На прохання Міністерства освіти і науки в CEDOS взялися перевіряти отриману від університетів інформацію про цитованість статей, опублікованих у наукових виданнях. Виявилося, що три-чотири десятки вітчизняних вишів давали неправдиві дані. Висновок простий: потрібно перевіряти інформацію, одержану безпосередньо від представників навчальних установ.

«Важливими є дані про інвестиції в університет. Коли ми бачимо, що роботодавці вклали у виш певну суму, то можемо припустити, що вони йому довіряють. Представники бізнесу знають, як рахувати кошти, й не інвестуватимуть туди, де не бачать перспективи», - додає експерт.

Окрім інвесторів, об'єктивними джерелами інформації можуть бути роботодавці й бази з науковими доробками. Ще одним параметром корисного рейтингу може бути кількість вступників на магістратуру. Кількість вступників на бакалаврат не показова: студенти без досвіду не завжди розуміють критерії оцінки ВНЗ.

Як обрати виш?

Зважай лише на ті рейтинги, що оцінюють конкретні параметри і мають критерії, які доповнюють, а не дублюють один одного. Також варто побачити виш на власні очі: поспілкуватися зі студентами та викладачами, відвідати лекції, оцінити умови навчання.

Існує кілька показників, на які варто зважати, щоб зробити правильний вибір:

 

Кар'єра випускників

Незабаром CEDOS розпочне моніторинг траєкторії випускників українських вишів. Це дозволить проаналізувати професійні успіхи колишніх студентів. Для цього врахують дані Єдиної державної електронної бази з питань освіти й кількох баз Державної фіскальної служби. Рівень зарплати не враховуватимуть, адже в багатьох вона неофіційна.

 

Рейтинги вишів за успішністю вступників

«Можна орієнтуватись на те, куди вступають найсильніші випускники шкіл, - говорить Єгор Стадний. - Хочете навчатись із найкращими - вступайте туди, де навчаються найкращі. У такому випадку ви не байдикуватимете, бо поруч будуть сильні студенти, а це стимулює працювати краще». Рейтинг вищих навчальних закладів України за балом вступників та «Вибір абітурієнтів: кількість та якість» можуть допомогти перевірити ці показники.

 

Рівень корупції

Про те, чи беруть і чи дають у виші хабарі, краще запитати в студентів, які там навчаються. Крім того, на сайті Profrights (https://profrights.org/visual) можна знайти інформацію про порушення прав викладачів та студентів, а також про кримінальні провадження і повідомлення правоохоронних органів стосовно корупції в університетах.

 

Орієнтованість на студента

Шукай виш, у якому дозволяють обирати дисципліни та реалізувати власні проекти. Це поліпшує навички спілкування і командної роботи, критичне мислення, дозволяє набути не тільки теоретичного, а й практичного досвіду.

 

Соціальний капітал

Раніше одним з головних показників була довіра до ВНЗ - сьогодні перевіряють ще й громадську і волонтерську роботу студентів та викладачів, загальні норми й цінності вишу. Проаналізуй склад лекторів і події, що відбуваються в університеті. Так ти зможеш частково оцінити шанси на здобуття солідного соціального капіталу.

 

Автор: Катерина Хорощак

Джерело: «STUDWAY»