Моє життя склалось так, що вже три роки підряд я вчуся на першому курсі. Тому, коли ті, з ким я вчилася у школі, вже через рік кричатимуть «бакалавр!», я лише закінчу другий курс. За ці три роки я починала бакалаврати в Україні й Польщі, тож, ось що я думаю про освіту в цих країнах.

Закінчивши школу, коли мені було 17 років, я вступила до Вроцлавського університету вивчати європейську дипломатію, але після першого року кинула, зрозумівши, що політологія, тим паче, з польської точки зору, мене не цікавить зовсім. Тоді я вирішила на рік повернутись до Києва і вступити на англійську філологію, щоб подивитись, як проходить навчання в Україні. Я хотіла переконатись, чи подобається мені ця спеціальність, і підрости до того віку, коли поляки стають студентами - 19 років.

Тож, я склала ЗНО і вступила у Київський національний лінгвістичний університет, але після року навчання вирішила повернутися до Польщі й вступити на англійську філологію у тому ж таки Вроцлавському університеті. Тож ось чим відрізняється ця спеціальність у цих двох вишах.

Організація навчання

У Польщі студенти сідають за парти 1-го жовтня, а перший семестр триває до лютого, де на нас чекають іспити і канікули, якщо пощастить все скласти з першого разу. Якщо ж не пощастить - доведеться перескладати щось під час додаткової сесії. Другий семестр починається у березні і завершується сесією у червні.

У листопаді в Польщі багато свят: день усіх святих, день Незалежності й день університету, тому, зазвичай, буває 5 вихідних поспіль 2 рази. Такі самі вихідні є на Великдень, а на Різдво і Новий рік тут, як і в Україні, двотижневі канікули. До державних свят, зазвичай, додають ще 1-2 вільні дні, а пари, що мали відбутись у ці дні, не відпрацьовуються. Робочих субот у польських студентів ніколи немає, а якщо викладач скасовує пару, то це просять відпрацювати лише у дуже рідкісних випадках.

Плата за навчання

У Польщі громадяни країни можуть навчатися в державних університетах лише безкоштовно. Це означає, що якщо вони не проходять на бюджетні місця (яких там значно більше, ніж в українських вишах), то на контракті вчитись вже не можуть. Тоді їм доводиться вступати у приватні університети, які у Польщі називаються вищими школами.

На моїй спеціальності на перший курс вступило приблизно 120 людей, з них 6 іноземців, які платять за навчання: 5 українців та 1 білорус. Одну українку з тих пір відрахували, тож тут навчання на контракті не захищає тебе від відрахування. Окрім того, поляки можуть скільки завгодно разів вступати до університетів, і одночасно безкоштовно вчитись на різних спеціальностях.

Зміст Суть навчання

На моєму факультеті у Вроцлавському університеті студенти можуть самостійно скласти собі розклад занять. Зазвичай, на кожний семінар подається 4 групи, ти можеш вибрати найбільш зручну для себе, враховуючи час, викладача та однокурсників, з якими хочеш ходити на пари. Інколи в усіх групах викладає одна людина, інколи в усіх - різні.

Таким чином розклад можна підлаштувати під себе, що дуже зручно, коли мусиш поєднувати навчання з роботою. Хоча інколи буває так, що місця у потрібних групах зайняті, й тоді треба вибирати інакші, але, загалом, система дуже зручна.

 

На першому курсі у нас була лише одна лекція на тижні (з літератури), а все інше було зайнято семінарами. Відвідування лекцій - необов'язкове, а семінарів - навпаки, хоча було дозволено пропустити 2 заняття без причини і ще 2 - з поважної причини. Інколи можна домовитися з викладачем про більшу кількість пропусків.

В КНЛУ було так, що на лекції говорить лише викладач, а на семінарах - лише студенти, завчасно дається список питань, які студенти ділять між собою і по черзі відповідають, викладач лише слухає і ставить оцінки. У Вроцлаві на семінарах, здебільшого, говорить теж викладач, хоча бувають винятки.

Загалом, в обох університетах мало часу приділяють мовленню. Нерідко буває, що, повертаючись додому після пар, я розумію, що сказала за весь день не більше, ніж одне речення англійською. У моїй гімназії, де в мене було 5 уроків англійської, я говорила значно більше, ніж будучи студенткою англійської філології.

Вік студентів

Як я вже згадувала, поляки закінчують школу і вступають до університетів у 19 років. Та багато студентів кидають одну спеціальність, вступають на іншу або йдуть працювати, а потім вступають знов. Коли я навчалася європейській дипломатії, на перший курс вступило 120 абітурієнтів, але ще до першої сесії більше, ніж половина пішли, а на другому вже залишилось лише 39 людей. На англійській філології протягом першого року пішло всього 10 студентів.

Тому серед студентів-першокурсників є люди різного віку, різних національностей та інколи ті, хто отримує вже не першу освіту. Дехто після школи робить gap year і їде за кордон працювати, хоча в Україні нам складно уявити, щоб неповнолітні так робили. Від знайомих європейців я чула, що в Західній та Північній Європі це - значно популярніше: рік подорожуєш, рік вчишся в одному виші, рік - ще в одному... і так до тридцяти щось уже й виходить.

На те, що в Україні ми закінчуємо школи і можемо поїхати самі-одненькі за кордон на навчання, поляки реагують з подивом: «Ви закінчуєте школу в 17? Це ж позбавлення дитинства!» А мені ще й кажуть: «Ти - єдина дитина в сім'ї, і тебе відпустили в Польщу?!» Натомість, українці завжди дивуються, що поляки «сидять у школі так довго». Втім, там бакалаврат триває менше на рік, ніж у нас, та й магістратура рідко буває дворічною.

Про журнали і старост

У Київському виші у мене була бідна староста, яка мала виконувати 100500 доручень і відповідати за всю групу. Я також була дуже здивована, що наша староста мала щотижня заповнювати нашими прізвищами журнал групи, позначати відсутніх і рахувати пропуски, кожну пару давати цей журнал викладачу на підпис, а потім - нести його у деканат, щоб зранку забрати знову.

У Вроцлаві в кожного студента - свій розклад, тож груп і одногрупників у нас немає, як і нема старост. У викладачів є свої списки груп, де вони позначають відсутніх і ставлять оцінки.

Про USOS і заліковки

Зазвичай, кожен польський університет має свій Інтернет-портал, який називається USOS. Там кожний студент має свій акаунт, де можна зареєструватися на предмети, побачити список доступних на даний семестр, а також викладачі виставляють тобі оцінку за семестр. Кожний предмет має свою сторінку, де, зазвичай, розміщують програму і необхідну літературу з предмета.

Викладачі теж мають свої акаунти, де можна знайти інформацію про них та їхні контакти. Також кожному студенту надається університетська електронна скринька, куди викладачі надсилають потрібну інформацію та оцінки. До речі, якщо викладач надсилає список оцінок за тест, то через правила конфіденційності замість прізвищ у ньому подають номери студентських.

Протягом останніх кількох років заліковки зникають з факультетів нашого універу. Раніше оцінки виставляли одночасно і в УСОС, і в заліковки, але згодом один за одним факультети почали їх скасовувати.

У КНЛУ з цим було інакше, звісно, в усіх були заліковки, і ми були зобов'язані їх носити. Якось під час заліку один хлопець забув заліковку, і викладачка сказала, що за таке потрібно одразу відправляти на перездачу. Дякувати Богу, здоровий глузд переміг, і вона все ж таки дозволила хлопцю принести її наступного дня. Однак, була ще одна ситуація, коли на усному іспиті з англійської всі мали здати заліковки перед іспитом і чекати 3 години після завершення іспиту, поки їх заповнять.

Зрештою, так виглядає порівняння англійської філології в Київському національному лінгвістичному університеті та Вроцлавському університеті. Звісно, я не можу стверджувати, що порівнюю українську і польську вищу освіту загалом. У Польщі навіть в одному університеті на різних факультетах по-різному організовано навчання, що вже й казати про різні виші. Мабуть, так само і в Україні.

 

Автор: Марія Ткачова

Джерело: STUDWAY