Указом від 29 серпня 1300 р. він лякав:

– Беручи до уваги випадки загибелі нащадків вельможних родин, що є наслідком міжусобиці... віднині я розпоряджаюся і забороняю під страхом ув’язнення носити колючу, ріжучу і будь-яку іншу зброю прелатам, дворянам, купцям, ремісникам і громадянам іншого роду занять.

А наступного дня герцог Веронський, взагалі, закрутив гайки:

– Будучи пригнічений безладом, що коїться у місті, випадками кровної помсти... наказую встановити на всій території Верони Годину подеста. Відтепер після вечірньої меси з ударом останнього дзвоника на вулицях не повинно бути жодної живої душі, за винятком міської варти, яка має ревно стежити за виконанням цього указу.

* * *

На тлі безжальної кланової ворожнечі та юнацького кохання Джульєтта, ймовірно, виявилася донькою знатного громадянина Верони, мессера Антоніо Каппеллетті (Antonio Cappelletti). Він цілком міг походити з роду даль Каппелло. За однією з версій, наприкінці ХІІІ ст. його предки перебралися до Верони з Венеції, а незабаром оселилися в одному з красивих палаців, які зображені на картині венеційського живописця Джентіле Белліні (Gentile Bellin; 1429-1507) «Диво хрещення біля мосту Сан Лоренцо».

Дослідження паралельних джерел завжди уточнює деталі. В одному з епізодів дошекспірівської новели, в якому батьки Джульєтти міркують про майбутнє заміжжя доньки, йдеться про те, що в день святої Єфимії їй виповниться 18 років. Годувальниця в розмові зі синьйорою Капуллетті (мати) згадує про народження вихованки в день свята врожаю (Акт I, сцена 3):

– Even or odd, of all days in the year,/Come Lammas Eve at night shall she be fourteen.

– Чи два, чи й більше – тільки знаю я, Що буде чотирнадцять їй на Петра.

Нагадаю, Петрів день – це «верхівка літа», розпал літніх весіль. У Київській Русі свято завжди відзначалося 12 липня, тоді як свято Ламмаса, день врожаю і Матері хліба в англосаксів Європи, припадає на... 1 серпня. Як мовиться, панове, відчуйте різницю.

* * *

Ще однією відправною точкою дослідження стала згадка про травневий Великдень, яка, за астрономічними обчисленнями, привела дослідників у 1302 р. На підставі цих фактів доктор Джузеппе Вівіані (Giuseppe Viviani) встановив точну дату народження справжньої Джульєтти – 16 вересня 1284 р.

Трагічні події, які обірвали життя Джульєтти, також припадають на дні, близькі до того числа, бо весілля юної представниці роду Даль Капелло з графом Парісом ді Лодроне було призначене на середину вересня. Добре, що ніхто тепер не сумнівається, що основні події трагедії «Ромео і Джульєтта» розгорталися саме в романтичному місці – родинному будинку Джульєтти на via Cappello, 23. Нелегкою видалася доля тієї будівлі. У 1667 р. її з вежею, яка не збереглася до наших часів, представник родини даль Каппелло... продав. Тривалий час будинок гуляв по руках, змінюючи господарів. У XIX ст. тут, між іншим, розташовувався заїжджий двір; добре – хоч не бордель.

У 1907 р. стару будівлю виставили на аукціон, і її придбав муніципалітет, вирішивши облаштувати тут музей. Через майже 20 років запустіння реставраційні роботи почалися у 1936 р., коли на екрани вийшов фільм «Ромео і Джульєтта» американського режисера Джорджа Кьюкора (George Dewey Cukor; 1899-1983). Цегляний фасад романтично прикрасили декоративними елементами: відтворили а ля далеке минуле, додали готики в обрисах вхідної арки, прикрасили трьохпелюстковими обрамленнями вікна другого поверху, запозиченими, до речі... з інших будівель. І, звичайно, приліпили до будівлі всесвітньовідомий «Балкон Джульєтти». Куди ж без нього?

Тільки нікому не розповідайте, але... Щоб створити фронтальну стіну цього балкона, італійські вучетичі використали різьблену плиту XIV ст., можливо, зруйнувавши якийсь справжній саркофаг. З великою турботою про улюбленого туриста перебудували внутрішнє подвір’я будинку, надавши йому... кінорис пам’ятної сцени з романтичного фільму режисера Джорджа Кьюкора: зубчаста стіна, колона під балконом. Для більшої переконливості на стіну будинку прикрутили дошку з рядками шекспірівської трагедії.

* * *

Якось навіть і немислима без балкона Джульєтти тепер шекспірівська п’єса, правда? Нині це глобальний мем Юнацької Закоханості. Вперше ця деталь з’явилася у 1524 р. в мігруючому сюжеті про Ромео і Джульєтту, а саме: у новелі «Історія двох шляхетних закоханих і їхньої скорботної смерті, що сталася у Вероні в часи синьйора Бартоломео делла Скала» («Historia novellamente ritrovata di due nobili amanti») венеційського письменника Луїджі да Порто (Luigi Da Porto; 1485-1530).

Інакше кажучи, за 70 років до створення п’єси Вільямом Шекспіром.

Більше балкон не фігурував – у жодній з наступних літературних версій історії. Чомусь усі автори дружно вперлися: Джульєтта з’являється у вікні, а не на балконі! Тільки у Шекспіра у другій сцені другого акту трагедії ремарка туманно говорить:

– Enter Juliet above. (Зверху з’являється Джульєтта).

Може, все ж таки, у вікні?

Треба сказати, що в конструкції сцени англійського театру XVI-XVII ст. була відсутня будь-яка подібність балкона, звідки Джульєтта могла промовляти. Лише згодом у театральних постановках балкон... узаконили як невід’ємну частину дії, під час якої вирують пристрасті юних героїв.

– Любов сліпа, І через те їй ніч найбільш пасує... Прийди ж, о ніч, матроно в чорних шатах, Така поважна й добра, та навчи, Як виграти мені, програвши, гру, Яку ведуть два непорочні серця... Цю дику кров, яка бушує в скронях, Прикрий мені своїм покровом чорним. Аж доки ця любов сором’язлива Не перетвориться в мені на смілу І не збагне, що в щирому коханні Любовні вчинки – скромності повинність. Прийди, о ноче! О, прийди, Ромео, Мій день вночі, прилинь же разом з нею І заіскрись мерщій на крилах ночі Біліш за сніг на ворона крилі! Прийди, о ноче, і ласкава, й люба! Ніч чорнобрива, дай мені Ромео! Коли ж помре він, то візьми його І роздрібни на зірочки маленькі, – Він так тобі осяє небеса, Що закохається весь світ у ніч І перестане поклонятись сонцю. Собі купила я чертог кохання, Та в нього не ввійшла! Я продалась, Та мною ще не володіють... Ах!.. Мені цей день такий нудний і довгий, Як ніч малій дитині перед святом, Що жде й діждатися не може дня, Щоб одягти готові вже обновки. Ось няня йде! Несе мені звістки... Входить мамка з мотузяною драбиною. Як небо, красномовний той язик, Який мені говорить про Ромео. Ну, няню? Що нового? Що це в тебе? Ти для Ромео добула драбину?

* * *

Коли принесли рахунок (€130): закуска, паста, основна страва, два келихи сухого червоного вина Amarone і десерт, – я зрозумів, чому в ресторані «12 апостолів» («Dodici Apostoli») безкоштовний wi-fi. Мішленівський шоу-бізнес є шоу-бізнес.

 

Заробляючи на байках, на правах бувалого чичероне (гіда) скажу: серед туристів у Вероні популярним є не лише будинок Джульєтти, але і будинок Ромео (офіційно: Casa di Cagnolo Nogarola detto Romeo). Розташований він на віа Арке Скалігере, 2 (via Arche Scaligere).

Але помилуватися старовинним палацом у районі Понте Нуово (Ponte Nuovo) і належав сімейству, можна лише... ззовні. Родина Монтіколі (Монтеккі) залишила Верону у 1324 р., вирушивши до Удіне. З XIV ст. будинок належав сімейству Ногарола. Останні продали нерухомість кільком власникам, які відмовилися передати особняк муніципалітету Верони. Усі пропозиції про придбання будинку та перетворення його на музей досі відхиляються.

* * *

Нарешті, за €4,5 туристів пускають оглянути гробницю Джульєтти, розташовану в крипті Сан-Франческо аль Корсо (Complesso San Francesco al Corso) на віа Луїджі-да-Порто, 5 (via Luigi da Porto). Згідно з літературною метрикою у віршах, яку залишив Вільям Шекспір, саме тут, у монастирі ордену монахів-францисканців, заснованому у XIII ст., 11 березня 1302 р. таємно повінчалися Ромео і Джульєтта.

Ясна річ, якщо заглянути всередину саркофага з червоного мармуру, що датується XIII-XIV ст., мощей Джульєтти ви не побачите. Шоу-бізнес є бізнес... Але по всій поверхні гробниці на жуйки наліплені любовні послання з написаними маркером або кульковою ручкою сердечками і парними іменами. Бізнес є шоу-бізнес.

Історично всі веронські об’єкти: гробниця, монастир, орден францисканців – майже нічого спільного з героями п’єси англійського драматурга не мають. Але для паломників це – десяте питання... Справжнє кохання – те, яке шукають, але єдине кохання – те, яке народжується без відчайдушних пошуків. Новела «Історія двох шляхетних закоханих і їхньої скорботної смерті» Луїджі да Порто спричинила реальне, не релігійне паломництво до безіменного саркофага передчасно померлої Джульєтти. Щоб припинити святотатство, у 1548 р. церковна влада пристосувала гробницю... під ємність для зберігання води. І, знаєте, ажіотаж тимчасово спав.

* * *

Одним поглядом кохання можна вбити, одним поглядом – воскресити. Інтерес до гробниці Вічного Кохання знову спалахнув на початку XIX ст., коли у 1807 р. публіку розбурхав роман «Корінна, або Італія» («Corinne ou l ‘Italie») французької письменниці мадам де Сталь (Anne-Louise Germaine baronne de Staеl-Holstein; 1766-1817).

Від саркофага нещасної Джульєтти знову почали відколювати фрагменти, щоб під замовлення особисті ювеліри створювали гранд-дамам амулети Кохання. Все б нічого, якби йшлося про безграмотних молочниць, але у варварстві була помічена донька імператора Священної Римської імперії Марія-Луїза Австрійська (Marie-Louise von Цsterreich; 1791-1847)! Щоб якось врятувати гробницю, у 1869 р. зі саду саркофаг приліпили до церковної стіни, звели над ним портик з арками, оточили фрагментами античних надгробків і колон, а для цілковитих істеричок – замість страшка? – поставили мармуровий бюст сера Вільяма Шекспіра з моторошним поглядом.

 

Коли у 1936 р. прогримів фільм «Ромео і Джульєтта» режисера Джорджа Кьюкора, істерія прокинулася. У відчаї ченці-францисканці саркофаг помістили в крипту церкви, вимушено створили подобу парного склепу, що злився в обіймах... Ну, розумієте, Ромео і Джульєтти. Кажуть, гробницю Джульєтти відвідувала знаменита балерина Галина Уланова, яка в 1940 р. у Кіровському театрі в Ленінграді перша виконала партію Джульєтти в балеті «Ромео і Джульєтта», op. 64 (1935) Сергія Прокоф’єва.

* * *

От коли, а головне – чому як новий відволікаючий вектор масового фанатизму з’явилася поштова скринька для листів Джульєтті, на які спочатку, з 1937 р., особисто відповідав ініціатор перенесення гробниці, доглядач комплексу монастиря Сан Франческо Етторе Солімані (Ettore Solimani), що втомився від ідіотизму.

Задумка виявилася настільки успішною, що сеньйор Солімані самопризначився в «особисті секретарі» Джульєтти Капулетті. Що входило в коло його обов’язків? Розважати історіями туристів, вирощувати червоні і білі троянди в саду, біля гробниці, а головне – слідкувати, щоб відвідувачі залишали свої відгуки в спеціальному журналі. Чи варта шкурка вичинки? Звичайно. Тепер на рік гробницю Джульєтти відвідують приблизно 50 тис. туристів. Не соромтеся, множте на €4,5 за квиток.

Небезпечно та шкідливо сховати любов, ніж оголосити про неї. Щоб якось впоратися з напливом відвідувачів, довелося розширювати асортимент туристичних послуг: створювати Музей, відзначати День народження Джульєтти, планувати свята.

– Бурхливі радощі страшні, мій сину, Бо часто в них бурхливий і кінець. Їх смерть у торжестві, вони ж бо гинуть, Як порох і вогонь, у поцілунку. І найсолодший мед гидким здається, Бо надто вже солодкий. Він псує Надмірністю своєю апетит. Люби, та міру знай, і ти найдовше Любитимеш. Хто надто поспішає – Спізняється, як той, що зволікає.

* * *

З 1989 р. ретельно збираються архіви, і муніципалітет міста Верона нещодавно назвав цифру: в архів Великого Кохання надіслано мільйони, але відібрано трохи більше, ніж 50 тисяч листів для експозиції. Навіть сама виставка стала джерелом натхнення для Голлівуда...

Роман «Листи до Джульєтти» («Letters To Juliet»; 2006), написаний професором Нью-Йоркського університету Ліз Фрідман (Lise Friedman) разом з сестрою Сесіл Фрідман (Ceil Friedman), став світовим бестселером. Зі свого боку, книга надихнула голлівудських продюсерів (Еллен Баркін, Марк Кантон, Керолайн Каплан) на красиву мелодраму з бюджетом $30 млн – «Листи до Джульєтти» (2010), в якій головні ролі зіграли Аманда Сейфрід, Ванесса Редґрейв і Гаель Гарсія Берналь.

З цієї нагоди у 2011 р. професор Нью-Йоркського університету Ліз Фрідман навіть не пропустила День святого Валентина, а прочитала студентам лекцію про неминущу привабливість Ромео, тонку чуттєвість Джульєтти і божевільні речі, на які цілий рік ми здатні заради Кохання.

* * *

І – абсолютно неймовірна інформація: згідно з дослідженнями, Джульєтта (супутник планети Уран) може зіштовхнутися з Дездемоною (інший супутник Урана). Жах, чи не так? Правда, станеться це через... 400 000 000 років.

Наразі ніхто не знає, хто виступить режисером цього шоу.

Використано уривки з трагедії «Ромео і Джульєтта» у перекладі І. Стешенко

Автор: Олександр Рудяченко, Київ – Верона – Київ

Джерело: «Укрінформ»
(https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/2856571-verona-dzuletta-z-sarkofaga-lubovi.html)