Рано чи пізно в кожного студента, який віддано вчить англійську мову та мріє про вступ у закордонний університет, з’являється шалена думка (чи радше, необхідність) скласти який-небудь мовний іспит. Звісно ж, під скромним «яким-небудь» я маю на увазі всім відомі IELTS і TOEFL: на жаль (чи на щастя), я не мала можливості випробувати себе в TOEFL, але нещодавно пережила IELTS. І мені є що тобі сказати.

Гадаю, усім нам відома структура тесту IELTS та його поділ на чотири частини: Speaking, Listening, Reading та Writing. Я не буду зациклюватися на останніх трьох, оскільки всі вони – письмові, не передбачають взаємодії з іншими людьми (хіба що один із наглядачів підійде замінити твій автоматичний олівець, з якого вилетів графіт та зник у невідомому напрямку). Тут проблем не було, я отримала гарні бали, ходила б собі щаслива та вставляла при кожній нагоді англійські слова…
…якби не підступна частина під назвою Speaking. Тут я здобула найнижчу оцінку (6.5), впала в істерику й у стані афекту зареєструвалася на ще один тест. Чому так сталося? Спробуймо розібратися.

«Вам лист»: як призначають дату Speaking

Попереджаю: Speaking буває примхливим, і цю частину можуть призначити до основного тесту чи після, кому як пощастить. Особисто я «спікала» за два дні до, і, схоже, саме в той день карма вирішила відплатити мені за всіх убитих комарів та промахи повз смітник.

 «Вам кінець»: як проходить Speaking

Усе пішло не за планом. У листі було сказано, що прибути до місця екзекуції – у народі відомий як British Council – необхідно за 20 хвилин до початку тесту, Оскільки я та людина, що може йти на Лук’янівську й опинитися біля РАЦСу на станції метро «Політехнічний інститут», мені довелося приїхати заздалегідь. Ще півгодини я ходила під будівлею, шукала туалет, пила каву, практикувала дихальні методики для самозаспокоєння (спойлер: вони не працюють). І в той момент, коли я вже довела себе до тремтячих рук, настав час заходити.
На щастя, у British Council заздалегідь потурбувалися про вказівники, тому якщо ти такий самий топографічний кретин, як і я, не турбуйся. Заходиш, фотографуєшся (кажу одразу, вуха доведеться відкрити; на наступний тест просто пришию їх до голови) і можеш сісти поруч зі своїми зеленуватими товаришами по нещастю. Втім, я банально не встигла приземлитися на стілець, адже в кімнату зайшов поважний чоловік, фотограф радісно оголосив «ось Мар’яна, ваш кандидат!» і мене урочисто відвели в кімнату, де й проходить тест.
Скажу відверто, Speaking – це стрес, особливо якщо у тебе такі ж задатки юного соціофоба, як і в мене. Особисто я при зустрічі з незнайомими людьми починаю червоніти, потім бліднути, відчувати нездоланне бажання наблювати під стіл і переїхати жити в бункер (послідовність дій може змінюватися).
Однак навіть якщо ти – найбільш товариська киця, у вільний час підпрацьовуєш тамадою та зачаровуєш з першого ж слова, атмосфера допиту пригнічує будь-кого. Ну тільки уяви: ти сідаєш навпроти екзаменатора, обличчя вже тріщить по швам через натягнуту посмішку. У кімнаті пусто. Ви одні. І ось настає час розмовляти.
Дозволь зізнатися ще ось у чому: літо 2015 року я провела в Америці й тому була непомірно впевнена у своїй розмовній англійській. Втім, наступні 10 хвилин швидко й болісно дали зрозуміти – мову потрібно тренувати постійно. Не повторюй моїх помилок, а йди шукати розмовний клуб і познайомся з невеличким списком «НЕ», які просто уб’ють твій Speaking (і в землю закопають, і напис напишуть – усе за стандартами).

П’ять «НЕ»

1. НЕ розмовляй так, наче ти біжиш стометрівку в школі чи береш участь у конкурсі скоромовок. Іншими словами, не говори надто швидко. По-перше, ти знаєш, що ти – людина, а отже об’єм твоїх легень у середньому складає всього 4 з половиною літра? Якщо «випльовувати» слова з шаленою швидкістю, то вже через хвилину почнеш задихатися, шумно хапати ротом повітря й своєю поведінкою нагадувати рибу, яку викинуло на берег (включно з виряченими очима та хаотичними рухами). Ну і давай не забувати про те, що так ти достроково закінчиш свою палку промову, а це не піде на користь балам.
2. НЕ починай говорити одразу ж після того, коли тобі поставлять запитання. Дай собі час подумати, сформувати в голові план (стандартний зачин – основна частина – кінцівка, адже ці знання мали хоч колись пригодитися). Не повторюй моїх помилок: коли екзаменатор запитав, чи носимо ми спеціальні головні убори на свята, я просто не встигла згадати найбанальнішу відповідь – паперовий конус на день народження. Натомість я почала розповідати про традиційні капелюхи моєї маленької Батьківщини – Гуцульщини, і ця драматична історія підводить нас до третього «НЕ».
3. НЕ жестикулюй. Сидіти як стовп також не варто (як-не-як, екзаменатор повинен знати, що ти ще живий), але прошу: знай міру. Коли я завела мову про ці злощасні шапки, то на найбільш драматичному моменті мій словниковий запас уперся в дно, я не змогла пояснити, як вони виглядають, і почала це показувати. Мораль така: гадаєш, екзаменатору дійсно цікаво, які капелюхи носять десь на Говерлі? Можливо, він насолоджується твоїм авторським перфомансом? Ні, ця людина бачить лише одне – ти не можеш дати відповідь на запитання. І це погано.
4. НЕ використовуй слова-паразити. Так, вони зустрічаються й у англійській мові. Я маю на увазі всі ці so та anyway – тобто те, чим ти намагаєшся заповнити незручну мовчанку. І гарантую – вона обов’язково виникне, коли ти гарячково шукатимеш відповіді на запитання типу «ти носила шапки, коли була дитиною»? Я не пам’ятаю, хлопче. Просто не пам’ятаю.
5. НЕ «екай». Чи мекай. Чи бекай. Якщо ти забув слово – не потрібно задумливо дивитися у стіну й тягнути одну ноту, адже один із параметрів оцінювання розмовних навичок називається fluency (те, наскільки плавно й без пауз ти вмієш говорити). Думаю, не варто казати, що цим еканням ти нікого не обдуриш.

То що ж варто робити на Speaking?

Заспокоїтися. Ну хоча б спробуй. Не пий каву перед іспитом, тільки тепле молочко, наповнене ароматом трав та любов’ю. Може допоможе.
Структурувати виступ. Зачин. Основна частина. Кінцівка. Запам’ятай це як «Отче наш», три закони Гегеля, чи які там зараз молодіжні тренди. Знову ж-таки, твоя розповідь має бути coherent, зв’язаною. Не перескакуй з теми на тему, не намагайся ввіпхнути в одну промову всі актуальні проблеми людства – тебе не зрозуміють і лише знизять бал.
Пам’ятати про transition words, тобто слова, які зв’язують думки між собою. However, although, whereas – їх так багато, що краще я просто залишу це тут. Ці слова допоможуть тобі побудувати зв’язну розповідь, тому полюби їх та вивчи хоча б з десяток.
Ну й наостанок – я не стомлюся повторювати це знову й знову. Не хвилюйся. Страх, бажання якомога швидше вийти з цього кабінету для допитів… Усе це дуже знижує якість твого виступу, загрожує низьким балом та вбитою самооцінкою. Тепер все, успіху!