If you can force your heart and nerve and sinew
To serve your turn long after they are gone,   
And so hold on when there is nothing in you
Except the Will which says to them: ‘Hold on!’

Rudyard Kipling, If

Отже, ми пройшли коло ресурсів. Що далі? Нове коло. Хто що не встиг – має шанси надолужити. Але для цього треба знати, як із цим колом поводитися.

Теоретично повне коло людина має пройти десь до 37-річного віку. Потім – все спочатку. : )
Уважні читачі вже мабуть помітили, що проблеми з одним ресурсом «викривлюють», тягнуть за собою протилежний ресурс. Це так звані опозиційні ресурси, на початках людині і взагалі починає здаватися, що їх неможливо поєднати одне з одним. Тільки зловили за хвоста один ресурс – протилежний вислизає з рук.

Для прикладу, ресурс трансу на початках дуже тяжко поєднати з шостим ресурсом – здоров’ям тіла.
Особливо добре це відомо людям, котрі вивчали практики аскези у різних релігіях – від індуїзму (подекуди буддизму) до християнства. Житія святих доволі часто переповнені описом процесів умертвіння плоті. Хоча сучасних християн такий шлях до Бога не дуже надихає зазвичай. Брахмани стародавньої Індії теж вважали знущання над плоттю одним зі способів духовного самовдосконалення. Могли тижнями або й місяцями стояти на одній нозі чи тримати руки над головою
Як пов’язане знущання над тілом із трансом, доволі добре описує Джек Лондон у романі The Star Rover («Зоряний подорожній», хоча в російському перекладі називається «Гамівна сорочка»). Роман написаний за мотивами розповідей колишнього в’язня Еда Моррела, котрий за перебування у банді, що грабувала потяги, провів 5 років в одиночній камері. Там його закутували у «гамівну куртку», в якій неможливо навіть поворухнутися.
Джек Лондон описує, як «сповитий» в’язень у своїй свідомості мандрує в часі і просторі, і навіть бачить свої попередні втілення.  Хто його знає, що саме бачив Моррел, однак знавці цієї справи кажуть, що опис доволі правдоподібний. Самого Моррела, до речі, за постійними і наполегливими проханнями Лондона таки звільнили – після 14 років тюрми, з яких 5 Моррел провів в одиночній камері і згаданій гамівній куртці. Колишній в’язень і  письменник стали добрими друзями…
Тему розвитку надприродних здібностей в умовах обмеженого пересування використовує і Дюма в описі страждань графа Монте-Крісто, а ще точніше – у лекціях абата Фаріа.

Ці двоє письменників вловили основну суть 12-го ресурсу, котра втікає від більшості шанувальників аскези: ці випробування завше приходять самі, і частенько у тій формі, котра для людини є найменш прийнятною. Так би мовити, в рамках розширення горизонтів…
Скажімо так: Бог хоче від людини, аби вона зробила щось для світу саме в тому момент, коли вона найменше на то налаштована, а саму дію вважає несуттєвою (і, звісно, незручною).
Образно кажучи, буває, що людині простіше смій місяць простояти на одній нозі, ніж тихцем підтримати якогось одноногого бідаку. А от її стояння там вгорі нікого не цікавить – цікавить підтримка тих, хто на двох ногах стояти просто не має можливості…
В сучасних українських умовах схожа дилема – коли людині легше пережити встид і сором на всю країну та набудувати капличок на кожному кутку, ніж припинити красти.

Доволі часто випробування 12 ресурсом виглядає приблизно так: ви втомлені, голодні, сонні, а від вас життя вимагає підняти 5-ту точку і кудись іти (або щось говорити, коли ви вже не розбираєте, що ви верзете – а людині потрібна саме ваша порада). Втім, за останні два роки значна частина українського суспільства дізналася, що це таке – змусити серце, нерви й жили працювати, коли від них, здавалося би, ніц не лишилося.
Який сенс в такому випробуванні?
Коли ви дуже втомлені, мозок перебуває в стані трансу. Свідомість приглушена. Ви робите і говорите те, на що не факт би, що зважилися, будучи при ясній пам’яті і здоровому глузді.
Але при ясній свідомості працює не тільки ваш здоровий глузд, а й ваші стереотипи, змертвілі уявлення про світ і людські можливості, зокрема, і свої. Як казав Гюстав Ле Бон, якби людство керувалося тільки здоровим глуздом, то жодного прогресу в людства б не було, та й самого людства не було б теж. Адже всі нові ідеї класичним «здоровим глуздом» сприймаються вороже. Мозок вже собі вибрав набір стереотипів, йому так зручно – а тут йому щось нове підсовують…
А в стані трансу (або в стані афекту чи в стані сп’яніння) нові уявлення та ідеї з’являються набагато легше. Цілком можливо, що й не з’являються – а ловляться… Щоправда, тут ще й чимало залежить від того, звідки в людини той стан з’являється – сама шукає пригод на другі 90, чи ж хтось десь там вирішив, що саме її в цій ситуації потрібно…
А тяжкий фізичний стан після того, як ви таки зробили те, що від вас вимагається, змушує ще й шукати зворотного зв’язку – ви вже помогли світові і Богу, і так ся змучили, що допомога тепер потрібна вам. Хтось намагається піти легшим шляхом (або порівняно легшим, краще мабуть сказати «звичним»), і звертатися до лікарів. Однак медицина не всесильна, і проблеми з тілом, котрі з’явилися саме внаслідок розвитку 12 ресурсу, просто так не лікуються – навіть за великі гроші. А от якщо людина таки справді зможе знайти спільну мову з тілом (а відтак – і зі своєю підсвідомістю, котра насамперед відповідає за стан трансу), то тіло помітно відновлюється. Більше того – з’являється можливість допомогти людям, котрі мають схожі проблеми. Точніше, вас до таких людей як магнітом тягнутиме…

Але фокус в тому, що ні з власним тілом, ні з підсвідомістю, ні, тим більше, з Богом не можна домовитися раз і назавжди. Життя – це процес динамічний, коло знов крутнеться – і от від вас знову десь там вгорі вимагатимуть діяти в найбільш незручних і найбільш проблемних для вас обставинах… І знову ж таки – задля розширення горизонтів…
Але – ви вже будете набагато ліпше підготовані.
І от приблизно так – як транс і фізичне здоров’я –  взаємодіють і решта протилежних ресурсів. Загалом якщо якийсь ресурс тяжко розвивається, можна спробувати його підштовхнути за допомогою сусідніх ресурсів, розміщених поряд. Однак воно може й легше, але не завжди хочеться. Протилежні ресурси добрі тим, що якщо вже втрапив між них – то вже хочеш-не хочеш, а мусиш думати, як їх налагоджувати.

Трохи менш проблемним (з першого погляду) видається поєднання ресурсів, розташованих на колі під кутом 45 градусів. Наприклад, перший і 10. Якщо вони десь між собою зчепилися – буде здаватися, що один іншому не просто заважає, а от-от порве, як Сірко старі капці. Людина при цьому відчуває постійні стреси, перепони, котрі видаються цілком зовнішніми. У випадку 1 – 10 ресурсу, це може бути неможливість поєднувати свободу самовираження із офіційною роботою (хоча спочатку виглядало, що все складається дуже вдало – поки людина не приступила до діла). Але людина, в котрої найліпше розвинені ресурси якимось чином опинилися в перпендикулярних площинах, ще змалечку вчиться підвищеній стресостійкості і витривалості – саме в цих площинах. Вона шостим чуттям відчуває, де треба насипати необхідну кількість соломи, щоб комфортніше було приземлятися – і щоб відразу на 4 лапи.
Спочатку їй (або сторонньому спостерігачеві) може здатися, що «весь світ пішов на неї війною», до того ж, саме у сферах цих ресурсів. Але в міру пропрацьовування цих ресурсів людина сама стає ідеальним воїном, а якщо їй пощастить знайти таку ж пару, то проти двох таких воїнів, кажуть, можна виставити цілу армію – і ця армія буде змушена з ганьбою втікати. Ну хіба за винятком випадків, коли в армії знайдеться інша пара таких воїнів…

Інакше складається картина, коли від початку трохи пропрацьовані ресурси в колі розміщені під кутом 60 або 120 градусів. Для прикладу, перший, п’ятий і дев’ятий. Здається, що світ тебе підтримує, у сфері цих ресурсів все легко вдається. Аж занадто легко. Настільки легко, що стає нецікаво розвиватися далі. Людина зупиняється на певному рівні, їй здається, що якщо виникне потреба – вона легко зможе все опанувати. А потім приходить потреба – і виявляється, що купу часу вже згаяно… А що б то було взятися за роботу раніше?
Якщо в цій трійці два ресурси ліпше пропрацьовані, а третій гірше – він тягне за собою решту два. І людина поволі опускається в болото паразитування на своїх донедавна блискучих здібностях…

Тобто, перпендикулярні ресурси від початку дають проблеми, але їх вирішення сприяє добрячим бонусам. А от ресурси «однієї стихії», під кутом 60 чи 120 градусів, спочатку ніби й допомагають розвиватися, але потім в людини виникає велика спокуса погойдатися на хвилях слави – і вона поволі тоне в болоті паразитизму… До речі, саме така халепа доволі часто трапляється з людьми, котрі раптом злетіли на хвилі популярності, а втриматися на тій хвилі не змогли.
В міру свого розвитку людина починає помічати, як між собою пов’язані і решта ресурсів – фактично кожен ресурс має стосунок до решти одинадцяти…
Але то вже – тема іншої розмови.