Від редакції:
Віднедавна юні винахідники мають можливість раз у рік приїхати до Києва, на людей подивитися, і свої творіння показати. На фестивалі мейкерів юним талантам можна залюбки привернути увагу таких «монстрів», як Intel і Microsoft.

Четвертий фестиваль мейкерів, що другій рік поспіль відбувається на ВДНГ, викликав жвавий інтерес не лише у винахідників-аматорів, але й професіоналів інноваційних технологій і, звісно, широкої публіки. Kyivstar, Intel і Microsoft навіть перелаштували свої маркетингові комунікації з презентації продуктів і сервісів на пізнавальну творчу активність для юних відвідувачів.
Зрештою – це цілком закономірно і виправдано, адже фестиваль, або точніше ярмарок – це складова світового руху мейкерів, що набирає обертів синхронно з четвертою промисловою революцією, яка стала предметом обговорення на цьогорічному Світовому економічному форумі в Давосі. Отже, це не лише про Інтернет речей чи пришестя роботів на ринок праці. Нервом цього руху є пошук людиною нового місця у світі, випробування, а можливо і розширення меж гуманізму. Ну, а мейкери – це ті, котрі вважають, що людині не варто сидіти, склавши руки у світі, де холодильник, приміром, буде мати прямий контакт з вашим авто, й авто, кероване автопілотом, вирушає за продуктами до супермаркету, де його обслуговують роботи-касири.

Від гаража до Білого дому

Засновники руху (його ядро складають журнал Make (створений у 2005 році Дейлом Догерті), організатори щорічних ярмарків у багатьох країнах світу та магазини формату DIY (для тих, хто збирає техніку власноруч) так пояснюють, хто такий мейкери: це креативні, спритні, допитливі люди, які розробляють проекти, що демонструють, як вони можуть взаємодіяти зі світом навколо. Спостерігаючи за тими, хто прийшов на фестиваль у Києві, переконуєшся, що по суті – це ті, котрі не хочуть прогинатися під мінливий світ, натомість, у міру своїх сил і здібностей намагаються змінити середовище під себе.
Рух зародився у Каліфорнії, чи, точніше, у гаражах, де свої перші кроки у бізнес робили засновники Apple, Hewlett Packard, Google і ще сотні студентів Стенфордського університету. «Подорослішавши», вони інтегрували мейкерство у свою корпоративну ДНК і створили систему стимулів для ініціативних співробітників, які прагнуть працювати над власними проектами. А дехто з адептів гаражної субкультури, як-от Стів Возняк, на все життя, залишилися мейкерами.
Втім, на сьогодні мейкерство вийшло не лише за стіни гаражів, але й дісталося офіційного Вашингтону. З 2014 р. осередком Національного тижня мейкерства став Білий дім. Анонс цьогорічної події на офіційному сайті президентської Адміністрації вийшов під заголовком «Нація мейкерів». Організатори намірилися визначити серед своєї аудиторії Чемпіона змін, того, «хто відкриває перед американцями більше можливостей ставати винахідниками, підприємцями і майстрами своєї справи через досягнення в технологіях та освіті».
Серед мейкерів є й ті, хто перетворює свій технологічний хист у своєрідне технологічне мистецтво. Ідеальним місцем стали для них величезні мейкерспейси, створені у виробничих цехах. Скажімо, чудернацькі і грандіозні конструкції для фестивалю піротехніки Burning Man, що виробляються саме у мейкерспейсах Сан-Франциско, належать до кінетичних інсталяцій, за якими тепер полюють колекціонери.

Хакнути Європарламент

За останні роки рух мейкерства вкоренився і на Європейському континенті. А 31 травня 2016 р. у приміщенні Європарламенту в Брюсселі відкрився перший EU Institutional Maker Faire. Цією подією розпочався Європейський тиждень мейкерства (EMW). Співзасновниками стали Roma Maker Faire Starup Europe. Альянс не випадковий: саме в Італії найщільніша мапа мейкерських подій, а Starup Europe – це величезна екосистема інноваційного бізнесу, яка бере у свою орбіту азійські ринки й азійські осередки винахідників.
Європейці на всякий випадок нагадують, що саме тут, на старому континенті, батьківщина таких революційних технологій, як плати Arduino, Rapberry Pi, MICROBIT and RepRap Workshop, без яких дуже важко уявити сертифікацію речей (це той самий холодильник, який «розповідає» про вміст у ньому потрібних продуктів).
У програмі EMF такі фантастичні на вигляд речі, як воркшоп Пітера ван Бохеймена (Pieter van Boheemen) з Waag Society, (Нідерланди) «DIYBiology: Hacking Living Material». Причому, буквальний переклад тут буде дуже неточним. Слово «хакнути» на жаргоні мейкерів та інноваторів ближче до поняття «підібрати ключ до розв’язання проблеми».
Яку роль мейкерський рух може відіграти для України? Наведу кілька метафор та інсайтів з цьогорічного Maker Faire Kyiv.

Все буде конструктором

За останні роки в Україні сформувалася певна когорта людей, які дозріли бути суб’єктами мейкерства. Тобто, мати персональну візію, брати на себе відповідальність та проявляти ініціативу через власну справу, громадську активність, волонтерство і реформаторські зусилля. Якісне рішення, звісно, може бути інтуїтивно-блискавичним, однак, те, яке розраховане на сталий результат, потребує прототипу, який можна розглянути з різних боків, обговорити, вдосконалити.
Фестивально-ярмарковий простір мейкерів нагадує коробку з конструктором: є набір елементів, проте доступна кількість комбінацій, які з них можна скласти, вимірюється десятками, а то й сотнями тисяч варіантів. І тут справді багато конструкторів: від майже дидактичних наборів «Практична електроніка» до дерев’яних конструкторів UGERS з його ностальгійною механікою; від вертикальних конструкцій для вирощування полуниць в умовах міста до органічного конструктора особистості у вигляді крафтового і стильного подарунка Grosserу.
Серед цього ярмаркового тлуму мені пригадався виступ Павла Шеремети на цьогорічній візійній конференції «Intro», організованій Львівською бізнес-школою. «Ми конкуруємо лише з власною уявою», – підкреслив економіст. Відвідання мейкерської події – це добра нагода поекспериментувати з різними конструкціями, протестувати різні сценарії, прокачати уяву.
Один з конструкторів називається «Аssembler point» (точка збирання): це теж про Maker Faire, дуже демократична і горизонтальна подія. Тут немає головної сцени, яка, як магніт металеву стружку, збирає навколо себе екзальтовану чи пасивну публіку. Натомість, є понад дві сотні різних за масштабом активності сцен, які формують простір взаємодії для тисяч людей різної спеціалізації. Фестиваль цінний тим, що він розвиває навички міждисциплінарності, що належить до ключових компетенцій майбутнього.
«Ми вирішили, що навесні на Maker Faire доречно показувати аграрну тематику. І тому у нас є стенд з безґрунтовим вирощуванням полуниць, – коментує продюсер і співзасновник Maker Faire Юрій Власюк. – Рух мейкерства неможливо уявити без мистецтва, і у нас тут є птеродактиль із бетону та арматури і жуки-рогачі, занесені до Червоної книги. Наразі ми вкладаємо багато власного часу, пояснюючи, що в Україні є багато талановитих людей, які фактично є мейкерами, але часто не підозрюють про це».
Фестивальний майданчик дає змогу відчути і заманіфестувати спільні цінності, наблизитися до критичної маси змін. Наприклад – підштовхнути до зміни в системі освіти.
Моделі і методи освіти – це те, що чи не вперше потребує кардинальних змін як в Україні, так і світі. Потужний блок освітніх проектів став однією з прикметних особливостей цьогорічного фесту мейкерів. Діапазон доволі репрезентативний: від участі у гуртку робототехніки – до інноваційного інкубатора з можливістю презентації своїх проектів чи бізнес-ідей для донорів та інвесторів. Приватні IT-школи, що через гру знайомлять дітей зі світом цифрових технологій, GoITenes давали відкриті воркшопи для тінейджерів; від стенда радіотехнічного факультету Київської політехніки заманливо тягнуло запахом озону і лунало потріскування котушки Тесли.
Тема мейкерства актуалізувала, здавалося б, загублену і втрачену ланку позашкільної освіти у вигляді центрів технічної творчості. Серед учасників фестивалю особливо активним виявився Дарницький центр, на стенді якого можна було пограти у дотепні числові головоломки, сконструйовані на основі мікросхем.
Наразі є відчуття, що бракує певного гайду чи інтерфейсу для роботи з розмаїттям можливостей і вибору власно траєкторії персонального розвитку, але оскільки Maker Faire є дуже динамічним форматом – це питання недалекого майбутнього. Найближчим часом команда фестивалю мейкерів активно пропагуватиме такий формат, як School Maker Faire і надаватиме методичну підтримку школам, які виявлять бажання самостійно проводили свої покази. «Мейкерство є дуже важливим проектом в освіті. В сучасних школах має бути більше можливості навчання через дію», – ділиться планами співзасновник фестивалю Світлана Бовкун.
Однак, зі самостійною освітою у школах наразі тяжко. Зі сотні навчальних закладів, проінформованих через департамент освіти КМДА, відгукнувся навчально-виховний комплекс № 141 (технічний ліцей ОРТ). Заклад створено у порядку експерименту, може тому він так і прижився у колі мейкерів. Крім загальноосвітніх дисциплін, тут навчають таким сучасним спеціальностям, як веб-дизайн, архітектурне проектування, тощо. А найголовніше у тому, що ОРТ – це креативне середовище, де вихованців вчать здійснювати сміливі проекти, які поєднують знання з різних навчальних дисциплін. Наприклад, старшокласники демонстрували макети міст майбутнього, які, за їхньою версією, будуть розташовані в океані, показали макет роботизованої вежі для охоронних об’єктів, разом зі своїми педагогами проводили майстер-класи для відвідувачів фестивалю.
Іншим школам підготовка до ЗНО повністю заступила, мабуть, підготовку своїх вихованців до майбутнього. Втім, найбільш проактивні все ж представили свої розробки самостійно. Наприклад, учениці Політехнічного ліцею показали макет пристрою для генерування електроенергії з блискавки.
Поруч з оновленням програм варто не забути про мотивацію. Тут стануть у пригоді різноманітні інтерактивні творчі формати. Скажімо, відео-скрайбінг. «Ця технологія навчає дітей висловлювати свої думки незвично і креативно, через лаконічний малюнок», – зазначає Алла Лаврентьєва, менеджер зі зав’язків із громадськістю Київстар. – «Завдяки співпраці з Інститутом післядипломної освіти у нас народилася ідея всеукраїнського фестивалю скрайбінг-роликів «Покоління мобільного Інтернету», про старт якого було оголошено саме на Maker Faire». І саме педагоги із Запоріжжя допомагали організовувати активність на майданчику телекомунікатора.

Посміхніться роботу

На одному зі стендів відвідувачам підморгує робот у капелюсі. Maker Faire – це щось на кшталт клубу знайомств з розумними машинами, з якими у недалекому майбутньому ділитимемо наш світ. Отже, про порозуміння слід думати вже тепер. Роль провідника і фасилітатора наразі виконують підприємницькі інкубатори, як-от IoT Hub – один із перших в Україні, які зосередилися на напрямку Інтернету речей. Серед вирощених в інкубаторі стартапів Mevis – девайс, поєднаний із кріслом – контролює ваше положення під час роботи і подає сигнали, коли ви починаєте горбитися. Інша розробка, BioSens, включає мобільну програму та біосенсор, що дозволяє оперативно визначати якість харчових продуктів без стаціонарних лабораторій, дорогих аналізів і марнування часу. Розумний кулон SensStoun дозволяє робити нотатки буквально, завдяки тому, що електронна начинка прикраси розпізнає голос власника, перетворює його у текст, передає його на смартфон, звідки його можна запостити у соцмережах чи надіслати по емейлу.
Поруч з IoT Hub на арт-заводі «Платформа» працює DIY Lab, юні учасники якої дивували відвідувачів фестивалю доволі зрілими рішеннями. Скажімо, компактний інкубатор, яким можна керувати зі смартфона, цілком можливо, скоро зацікавить аграріїв, а призматична накладка на планшет знайде застосування в рекламній індустрії. Ну а молоді винахідники відчують смак перших, зароблених інтелектуальною працею, грошей та отримають солідний внесок у власне портфоліо.
Більше, ніж дві третини розробок, представлених на Maker Faire, працюють на мікроконтролерах. Виробники останніх, такі, як Intel, у деяких випадках готові безкоштовно надавати свої вироби перспективним стартапам для створення і тестування прототипів. Адже перехід до серійного виробництва подібних розумних речей викличе попит і на самі мікроконтролери та іншу високотехнологічну продукцію. У майстер-класах, які Intel організував, діти віком 6-8 років виготовляли «чарівну паличку», з діодами, які загорялися від голосу. Однак, найбільшим дивом цих нехитрих артефактів стало перетворення публіки зі споживачів на творців техніки. Насичена атмосфера фестивалю сприяє тому, щоби інтерес до технічного рукоділля не згас.
Власне, у цьому і полягає одне з надзавдань, що його виконує Maker Faire: змінювати уявлення про техніку як про щось недосяжно складне, дати навички про те, як формувати технологічне середовище під себе, щоби користувач не був просто додатком до гаджетів і медій, які дедалі сильніше впливають на людську психіку.
Розв’язанням проблеми для одних може стати так звана «кастомізація», коли пристрої, такі, як скажімо, смартфон чи нетбук, випускатимуться у модульній формі, і ми зможемо на базовій моделі створювати потрібний саме нам набір функцій та додатків. Це може бути акцент на якості камери; для інших – властивості екрана, що відкривають максимум можливостей для занурення у віртуальну реальність. Ще для когось комунікаційні пристрої стануть основою для домашніх роботів. Отже, навички мейкерства стануть чимось невід’ємним для досвідченого користувача.
Трансформаційний ефект, що його створює мейкерський рух, має значення не лише для технологічної сфери чи для ринку розумних речей. Мейкери переймаються тим, щоби система працювала в цілому і видавала результат, і при цьому не хвилюються, коли стирчать дроти. Реформатори дуже часто діють з точністю до навпаки.
Якщо порівняти державне утворення з машиною, то те, що нам дісталося від CPCP, можна порівняти з «Волгою», якій зробили «євротюнінг», причепивши на капот значок «Мерседеса», а паралельно – ще приторговували запчастинами з неї. І ось в останні роки, коли це чудо техніки назавжди вичерпало свій ресурс, стало зрозуміло, що потрібно залазити під капот і міняти двигун – у прямому і переносному сенсах. Отже, приходить час людей з інженерною компетенцією, які добре знаються на тому, що під капотом, і вміють налаштовувати складні і точні механізми. Зрештою, гаражна культура в Україні не чужа.