Зроблено ще один значний крок у популяризації творчості нашого видатного земляка – «князя української дитячої літератури» Романа Завадовича. Це відбулося завдяки директору Тернопільського обласного молодіжного методичного центру Володимирові Демчишину, котрий проявив ініціативу щодо заснування премії імені письменника, та директорові благодійного фонду Тетяні Чубак й очільникам торгово-розважального центру «Подоляни» Василеві Чубаку і Михайлові Ібрагімову – вони були меценатами нагороди.

Першими лауреатами цієї Всеукраїнської премії (вручення відбулося в «Подолянах» за участі представників влади й громадськості, молодих співаків) стали представники Тернопілля. У номінації «За популяризацію творчості Романа Завадовича» громадська рада, яку очолює вже згаданий В. Демчишин, присудила нагороду Зборівській державній українській гімназії ім. Р. Завадовича. За «Кращі твори для дітей» і в зв’язку зі 40-річчям творчої діяльності премією відзначено письменника, заслуженого діяча мистецтв України, головного редактора журналу «Літературний Тернопіль» Богдана Мельничука. У номінації «За вдалий літературний дебют» серед молодих авторів нагороду присуджено учневі Тернопільської ЗОШ № 24 Олексієві Мартинюку.

Князь української дитячої літератури

Перш ніж докладніше розповісти про творчий доробок лауреатів, бодай, побіжно ознайомимо з основними віхами життя Р. Завадовича, оскільки, як з’ясувалося, навіть багато літераторів краю мають про нього туманне уявлення.

Народився Р. Завадович 18 грудня 1903 року в селі Славній, нині Зборівського району. Згодом батьки-вчителі переїхали до Пліснян, звідти – до Присівців (тут Роман закінчив початкову школу), потім – до Ремезівців, що поблизу Золочева, на Львівщині.

Перший вірш «Святий Миколай» Р. Завадович опублікував у 17-річному віці у львівському часопису «Світ дитини» під псевдонімом Роман зі Славної. Упродовж 1912-1914 років Р. Завадович перебував під час канікул у Криворівні й мешкав під одним дахом з Іваном Франком. Йому й показав власні твори.

Великий вплив справив на Р. Завадовича фольклорист та етнограф Володимир Гнатюк. Вони потоваришували в 1923-1924 роках у Львові. Туди Роман, склавши іспит зрілості в Тернопільській гімназії, приїхав вступати до Українського таємного університету. Із 1925 року студіював з перервами славістику у Львівському державному університеті, закінчив його магістром філософії.

Відтак, Р. Завадович викладав українську мову й літературу в першій і третій школах Золочева та займався літературною творчістю. Його твори друкували львівські журнали «Світ дитини», «Дажбог», «Дзвони», «Літературно-науковий вісник», «Молода Україна». Підписував він їх власним прізвищем та псевдонімами Роман зі Славної, Фортіссімо, Володимир Переяславець, М. Маморський та іншими.

У видавництві «Світ дитини» (м. Львів) вийшли книжечки Р. Завадовича «Князь Марципан» (1948 р., перевидана в Німеччині), «Рицар Лесь», «Серед ангелів» (1924), «Казка про царевича Івана» (1925), «Через файку» (1927), «На дворі царя Гороха» (1935), «Живий страхопуд» (1936), «Пісня про княжу Україну» (1938, друге видання – в Кракові 1941 р.).

Наприкінці 30-х років Р. Завадович став постійним співробітником львівського журналу для дітей «Малі друзі». У часопису Р. Завадович працював і за нацистської окупації, і в еміграції. Щоправда, з перервами, коли польська влада закривала журнал і в травні 1938 року зробила це остаточно, і коли в 1939-1941 роках Галичина опинилася під більшовиками.

Під час німецької окупації було дозволено діяльність Українського видавництва у Кракові. Саме там і виходив журнал «Малі друзі». А в січні 1942 року часопис повернувся до Львова.

У 1944 році Р. Завадович з матір’ю Оленою, дружиною Ганною і малим сином виїхали з Ремезівців, щоб уникнути сталінсько-беріївського переслідування. Родина опинилася в Австрії, жила в таборах для переселенців. Із серпня 1945 року Р. Завадович викладав українську мову й літературу в гімназії, потім учителював у таборі для переселенців, керував клубом для молодших дітей. Водночас, з осені 1945 року продовжив співпрацювати з журналом «Малі друзі», видання якого Б. Гошовський налагодив у Німеччині.
Служіння Богові й Церкві, повага до батьків, до старших, вірність батьківщині й заповітам предків – цих принципів письменник дотримувався упродовж життя. З-під його пера вийшли в світ «Пригоди Гномика Ромтомтомика» (Краків, 1940; Сідней, 1955; США, 1957; Торонто – Нью-Йорк, 1964; Видавничий комітет творів Романа Завадовича в Чикаго, 1979), віршовані казки «Чародійні музики» (Краків, 1943; Чикаго, 1970), «Тодірків літачок» (Краків – Львів, 1943; Торонто – Нью-Йорк, 1970), «Казка-вигадка смішна про ведмедя-ласуна» (Байрот, 1947; Торонто – Нью-Йорк, 1966), «Гоца Драла» (Джерсі-Ситі – Чикаго – Торонто, 1977), прозові казки «Зимові царівни» (Краків, 1943; Нью-Йорк, 1956), «Карпатський чарівник» (Видавничий комітет творів Романа Завадовича в Чикаго, 1980), історична поема-казка «Хлопці з зеленого бору» (Мюнхен, 1948; Торонто, 1973), п’єса «Кобзарева гостина» (Джерсі-Ситі – Нью-Йорк, 1956) та інші твори.

Р. Завадович співредагував у Чикаго, куди переїхав у 1949 році, дитячий журнал «Веселка», написав історичну казку-епос «Богута-богатир», цикл гумористичних оповідань «Марушка Чепурушка і Лесь Побігдесь», історичну казку «Богдан – січовий стрілець». Р. Завадович – автор журналів «Сонечко», «Юні Друзі» (Лондон), «Євшан-зілля» (Торонто), «Мій приятель» (Вінніпег), «Наше життя» (Філадельфія), «Овид», «Церковний вісник» (Чикаго) та інших. Наш земляк був співзасновником Об’єднання працівників дитячої літератури і його головою, редактором книжок у видавництві Миколи Денисюка в Чикаго.

Ректорат Українського католицького університету в Римі найменував Р. Завадовича надзвичайним професором мови та літератури, він вів курси з мовознавства у філії цього закладу в Чикаго. А в 1951-1956 роках викладав українську мову в школі українознавства й на педагогічних курсах імені П. Могили.

1976 року українська громада в Чикаго відзначила 55-річчя літературної творчості Р. Завадовича, започаткувала Видавничий фонд для випуску його творів. 60-річчя літературної діяльності нашого краянина в Чикаго відзначили молодіжним фестивалем.

За літературну працю на користь української визвольної ідеї Р. Завадович відзначений медаллю-хрестом Вільного козацтва. А в 1978 році Український конгресовий комітет у Чикаго вшанував нашого земляка почесною грамотою «Українець року» за великі заслуги на ниві української культури.

Послідовники видатного краянина

Цілком заслужено лауреатом в одній із номінацій премії ім. Р. Завадовича стала Зборівська гімназія, що з 1993 року з нагоди 90-річчя від дня народження письменника має його ім’я. Відтоді педагогічний й учнівський колективи навчального закладу займаються пошуковою роботою, вивчаючи та популяризуючи його життєвий і творчий шлях.

У 90-х роках гімназисти листувалися зі сином Р. Завадовича, який передав для гімназії машинописні листки «Життєпису родинних даних та інших біографічних матеріалів 1903-1949 років».

У 2003 році гімназія відзначала 100-річчя з дня народження Р. Завадовича. 2008-го її колектив започаткував краєзнавчий проект «Видатні постаті рідного краю» з метою популяризації відомостей про людей, чиї імена невідомі широкому загалу.

У 2009 році тут реалізовано учнівський проект «Роман Завадович – лицар дитячої поезії». Щороку до дня народження патрона гімназії в закладі відбуваються літературні читання, уроки рідного краю, конкурси поезій, інсценізації творів Р. Завадовича. Його творчість щоразу представлена на різних методичних семінарах, об’єднаннях, конференціях як учнівських, так і вчительських. У рамках руху «Моя земля – земля моїх батьків» здійснювалась експедиційна розвідка «Шляхами Романа Завадовича». Пошукова робота була представлена на обласний конкурс. Видано дві брошури та низку буклетів про творчість письменника.

Роботи гімназисток «Роман Завадович – український письменник, видавець, педагог (спроба наукового дослідження)» Вікторії Святої та «Жанрово-стилістичні особливості казок Романа Завадовича» Вікторії Семенини були представлені на ІІ етапі конкурсу-захисту учнівських науково-дослідницьких робіт МАН України.

Гімназисти та їхні наставники підготували композиції за творами Р. Завадовича: музичну «Великодні дзвони» та літературно-музичну «За сторінками книг пана Романа» (автор сценарію – заступник директора гімназії з виховної роботи Надія Кохан, музичний керівник – учитель музики та керівник гуртка Оксана Панчишин).

Учителі української мови та літератури Галина Ленар (заступник директора гімназії з навчально-виховної роботи) та Галина Гуменна є авторами науково-дослідницьких робіт про літературну спадщину Р. Завадовича «Образ рідного краю у творах Романа Завадовича» та «На перехрестях долі».

Важко переоцінити внесок у відновлення доброго імені вимушено забутого за роки радянської влади Р. Завадовича та популяризацію його творчості Богдана Мельничука. Ще від 1989 року ним було відкрито так званий спецсхов Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника. Краєзнавець перегорнув там тисячі сторінок заборонених комуністичною владою львівських, краківських, канадських і американських видань для дітей, вишукуючи та переписуючи й копіюючи твори Р. Завадовича, опубліковані під його іменем і під псевдонімами та криптонімами, котрі розшифрував першим у сучасній Україні.

Результатом такої наполегливої багатомісячної праці стало опублікування великих добірок поезій Р. Завадовича в галицькій читанці «Рости на щастя України-мами» (1991), літературно-історичній читанці «Я – дитина українська» (1991), читанці «Буде нами втішатися Україна-мама» (2001) та в збірникові духовної поезії західноукраїнських авторів «Богославень». Також у Тернополі Б. Мельничук за сприяння редакції газети «Селянська доля» видав збірник «Три казки» (1992), де вміщено твір Р. Завадовича «Про Хруща-листоношу, що вмів раду собі давати». Потім за допомогою фірми «Карт» видав книжку «Пригоди Гномика Ромтомтомика» (1995) з прекрасними ілюстраціями Володимира Якубовського. Того ж року за цим твором у Тернопільському театрі ляльок була поставлена вистава «Добродушко», над драматичним варіантом якої Б. Мельничук працював з Раїсою Олефір. Цим спектаклем тернопільські митці репрезентували свій доробок на Міжнародному фестивалі театрів ляльок у Львові 1996 року. За виставу колектив був відзначений всеукраїнською літературно-мистецькою премією ім. Братів Лепких.

Тим часом Б. Мельничук продовжував визбирувати у часописах публікації Р. Завадовича і в 2001 році випустив у видавництві «Економічна думка» перший том (поезії, 400 стор.) «Вибраних творів» Р. Завадовича зі своєю ґрунтовною післямовою. Другий том – казки (308 стор.) побачив світ 2008-го у видавництві «Терно-граф». А в перерві між цими збірниками теж в упорядкуванні Б. Мельничука видавництво «Збруч» опублікувало том вибраних поезій Р. Завадовича «Бог і Україна» (2003). Через рік це ж видавництво випустило з повноколірними ілюстраціями казку «Гоца Драла», переднє слово до якої написав Б. Мельничук.

А ще були десятки статей Б. Мельничука про видатного земляка. Йому належить також публікація про Р. Завадовича в «Тернопільському енциклопедичному словнику».

Водночас, Б. Мельничук працював над власними творами для дітей, до того ж, у різних жанрах. У «Терно-графі» побачили світ його літературна казка «Козацькі вітрила» (2010), співаник «Козацького роду» (2015). Від 2014 року на сцені драмтеатру ім. Т. Шевченка з успіхом іде вистава за п’єсою Б. Мельничука «Каченя Пушок і задерикуватий Півень». Він – співавтор поставлених в інших театрах України п’єс для дітей «Скарби Довбуша», «Чарівні пиріжки Червоної Шапочки», «Тарасова казка».

Третій лауреат премії – десятикласник Тернопільської ЗОШ № 24 Олексій Мартинюк, котрий торік у видавництві «Крок» видав книжку про шкільне життя «Незвичайні пригоди звичайного хлопця». А ще Олексій вів протягом трьох років передачу для дітей «Чарівний ключик» на телеканалі TV-4. Нині працює над книжкою для підлітків, мріє стати журналістом, є слухачем школи молодого журналіста при газеті «ВЖ плюс».

…Катря Гриничева на першому з’їзді Об’єднання працівників дитячої літератури (1948) висловилася про роль дитячого письменника як про «посланництво, Богом дане», наголосила, що «писати для дітей – священна служба», до якої «треба вдягати ризи на себе». Ці слова сповна стосуються Р. Завадовича та його послідовників, відзначених премією видатного земляка.