Минулого разу ми розглядали, як формується вміння особистості поводитися з приватною власністю – своєю і чужою. Цього разу розгляньмо наступний ресурс – спрощено його можна назвати ресурсом навчання. Однак насправді сенс його набагато глибший – це вміння бачити схожі моменти в різних процесах. Ідеальне засвоєння цього ресурсу дає видатних вчених – міждисциплінарників, або, як казали раніше, енциклопедистів. А добрий енциклопедист на війні – неоціненна знахідка…

Нагадаємо, перший ресурс особистості відповідає за розбудову власного «Я», другий ресурс – це те, що ви можете за допомогою цього «Я» отримати від світу. А от третій ресурс – це здатність до вдосконалення своїх навичок взаємодії зі світом, а також вміння бачити подібність у різних речах. В зодіакальній символіці древніх народів за цей період людського розвитку відповідав знак Близнюків.

Бенуа Мандельброта, засновника фрактальної геометрії, можна вважати людиною, котра довела майстерність у сфері третього ресурсу до 80-го рівня. : )
Хто не знає, у 1977 році математик Мандельброт опублікував роботу «Фрактальна геометрія природи», в якій стверджував, що випадкові на перший погляд форми є насправді складними геометричними фігурами, що складаються з менших фігур, які достеменно повторюють більшу. За допомогою цього відкриття математики змогли описати предмети, що раніше не піддаватися вимірюванню, наприклад, сніжинки, хмари, або складний рельєф місцевості. Теорію фракталів також застосовують у фізиці, хімії, астрономії та інших сферах.

	Журналіст Ростислав Демчук випадково знайшов «близнючку» Надії Савченко - Ненсі Харкнес Лав, американську льотчицю часів Другої світової війни. Якби росіяни знали про таку подібність і розуміли її суть – звільнили б Надію відразу, ще й грошей би доплатили, щоб вона від них відчепилася. : )

Найцікавішим є те, що Мандельброт дослідив математичні закономірності навіть у таких, здавалося би, абсолютно несподіваних речах, як зміни ціни на ті чи інші продукти. Виявилося, що їх можна порахувати і описати, і навіть змалювати нестандартними геометричними кривими.
Хтозна, що змусило математика взятися за вивчення статистики цін на бавовну за сто років. Однак саме під бавовною він знайшов відкриття: коливання цін у плині дня здавалися випадковими, але Мандельброт зміг з’ясувати тенденцію їхньої зміни. Він простежив симетрію в тривалих коливаннях ціни й коливаннях короткочасних. Економісти були дещо шоковані. Зараз послідовники Мандельброта відшуковують фізичні закономірності навіть в таких незакономірних речах, як розподіл капіталів на планеті…

Засвоєння основ цього ресурсу зазвичай відбувається у віці від 6 до 9 років. У людини формуються навички читання і письма, а також ставлення до самого процесу навчання. Іншими словами – людина вчиться вчитися. Якщо цей вік пропустити – то навчитися вчитися можна і пізніше, однак це буде дещо важче.

Як виглядає адикція (залежність) від цього ресурсу? Тут можливі кілька варіантів. Один з них – людина весь час вчиться, але не задумується над тим, як отримані знання застосовувати. Ймовірним є назбирування величезної кількості поверхових і несистематичних знань. Переважно такі знання назбируються заради того, щоб ними вихвалятися – а не заради цікавості до того, як влаштований світ. Колекціонери дипломів і наукових звань, безсоромні плагіатори, котрими переповнені, на жаль, українські ВНЗ, то все – адикти третього ресурсу. Як і інші адикти, вони занурюються в процес настільки, що забувають про мету. Адикти першого ресурсу мають всі шанси розоритися на пластичних хірургах, другого – втонути у басейні з власними грошима. А от адикти третього мають всі шанси захлинутися потоком тексту. В якийсь момент назбираним в їхній голові поверховим знанням стає тісно – і вони починають продукувати текст. Цілком можливо, що в тому назбираному тексті і будуть якісь цікаві думки, однак їхній відсоток буде доволі невеликим. І, крім того, такі думки зазвичай відірвані від практики.

Два основні моменти, котрі відрізняють акдиктів від людей з пропрацьованим ресурсом: відірваність від практики і нетерпимість до інших теорій. Для адикта є дві категорії теорій: його і неправильні.
Натомість людину з добре пропрацьованим третім ресурсом цікавить те, як влаштований Всесвіт, і якщо якісь нові дані в її картину світу не влізають – вона підправляє картину. Адикти натомість намагаються підправити Всесвіт.
Кепсько, якщо такі адикти потрапляють на викладацькі кафедри. Ще гірше – коли вони потрапляють у військові вузи. Ну і найгірше – коли вони намагаються вчити тих, хто потім піде на війну – і буде добровільно-примусово звіряти теорію з практикою.
Втім, наслідки роботи адиктів від ядерної фізики теж не легші – що, власне, і продемонстрував Чорнобиль.
Найцікавіше в цьому процесі – що адиктів тягне до експериментів, як магнітом. В такий спосіб психіка їм натякає, що над ресурсом треба працювати. Але вони не хочуть братися за дрібні речі, котрі дають змогу підправити теорію. Їм потрібно братися відразу за глобальне влаштування світу. І якщо світ в теорію не вкладається – тим гірше для світу. Бо нахабства адиктам не бракує – он візьміть хоча б Гітлера з його теорією арійської нації…

Фрустрація ресурсу виглядає доволі буденно. Вчитися людина не хоче, і будь-яка потреба щось вивчити викликає якщо не відразу, то хоча б бажання заснути прямо над книжкою. Першою реакцією на нову інформацію в людини мав би бути інтерес – однак у фрустрованих нова інформація викликає страх і паніку. Все нове видається незрозумілим, нудним, страшним, і здається, що це все – назавше.
Проблеми із ресурсом навчання доволі часто запускають взаємодію із протилежним ресурсом – ресурсом альтруїзму. Більшість вчених, котрі досягли вершин у своїй сфері, щедро діляться знаннями із колегами і світом. Натомість вчені, котрі в цьому ресурсі застрягли на тій чи іншій стадії, панічно бояться, що їхні ідеї вкрадуть. Ну і заразом серйозно гальмують розвиток науки – коли бояться ділитися інформацією з колегами. Те, що найвідоміші університети виставляють у вільний доступ свої наукові праці, свідчить, що людство таки просувається в розвитку цього ресурсу. Є й зворотній зв’язок – добрий науковець може знищити своє геніальне відкриття, якщо бачитиме, що людство може використати ці знання для самознищення…

Як і в інших ресурсах, в третьому є люди, котрі народжуються із, здавалося б, «активованим від народження» ресурсом. Таким людям все дається легко – незалежно від того, чи залучали до їхнього навчання репетиторів і няньок. Вони однаково успішні з дитинства і у фізиці, і в ліриці, можуть вивести «з нуля» математичну теорему, якщо вона їм потрібна, а вони її чомусь не знають. Найбільша спокуса для такої людини – це закинути до біса навчання, бо «якщо треба буде – то швиденько вивчу, поки не треба – то нема чого й братися». Вроджену вченість сховати набагато тяжче, ніж вроджену чарівність чи багатий спадок. Однак якщо людина не хоче, щоб її геніальні мізки пішли коту під хвіст – мусить сховати свою нетерплячість в найтяжчий закуток – і братися за усвідомлення суті речей.

Успіх в цій справі, якщо він є, можна запросто прорахувати: якщо вдасться правильно спрогнозувати події в трьох різних сферах життя планети на місяць наперед – значить, мізки працюють в правильному напрямку. Далі треба рухатися в напрямку розробки методів мінімалізації негативних тенденцій і поліпшення екологічності процесів. Якщо ж спрогнозувати не вдається – треба запхати свою гординю подалі, і змінювати або базу даних, або методологію… І пам’ятати, що найліпший критерій істинності теорії – практика.

Для тих, хто рухається у правильному напрямку, рано чи пізно стає зрозумілою подібність процесів у різних науках, їм добре даються міждисциплінарні дослідження. Якщо точніше – вони просто вміють бачити один і той самий процес з точки зору різних наук, і в такий спосіб отримувати геніальні ідеї.
Більше того – їм частіше трапляються схожі між собою люди, інколи життя взагалі починає нагадувати «шоу двійників». Рівень пропрацьованості цього моменту можна визначити за тим, наскільки несуперечливу картинку відкривають ці «двійники». Явище синхронічності, описане Карлом Густавом Юнгом і Вольфгангом Паулі, в житті цих людей працює точніше, ніж цезієвий атомний годинник. Якщо не знати механізмів роботи цих процесів, вони видаються майже містичними.
Такі люди вміють бачити в історії майбутнє, більше того, якщо вони хочуть знати, для прикладу, задуми ворога – в них є шанси зустріти двійника свого ворога, котрий їм все розкаже… Власне, рівень розвитку саме цього доволі хиткого і майже містичного аспекту визначається тим, чи збігаються дані, отримані від двійників.
В часи війни такі здібності є фактично безцінними.

Крім того, до цього ж ресурсу належить вміння бачити паралелі з військовими операціями минулого – і робити з них висновки. «Глюки» з цим ресурсом дають протилежний недолік – спробу скористуватися на війні методами, котрі призвели до провалу в минулому. Так, уважні знавці історії, та й звичайні журналісти не раз і не два вказували на подібність методів Путіна і Гітлера, особливо в сфері одурманювання мізків міжнародної спільноти і власних громадян. Окупація Судетів та інші моменти – їх доволі багато. Навіть сценарії пропагандистських фільмів на кшталт «Крим. Шлях на батьківщину» – й ті списані з фашистських пропагандистських фільмів. І що цікаво: навіть знаючи, до чого це призведе, росіяни всеодно копіюють процес, і, принаймні, у своїй свідомості, сподіваються на інший результат…
З цієї ж серії – прагнення чинної влади використовувати методи Януковича, котрі дивовижним чином поєднуються з явним небажанням закінчити політичну кар’єру так само, як і Віктор Федорович. Хоча у більшості випадків застосування подібних методів дає подібний результат – за винятком тих випадків, коли в систему втручаються зовнішні непередбачувані фактори.
Добре знання історичних паралелей допомагає не тільки бачити, коли ці паралелі копіює противник, а й вгадувати поведінку противника на крок наперед, чи й на два.