Ми продовжуємо розмову про надприродні здібності в контексті війни. Цього разу розгляньмо на найпростіших прикладах, як саме і чому саме успадковані здібності вилазять боком – і що з цим робити.

Минулого разу ми дійшли до висновку, що в людини, котра потрапила в умови війни, нема вибору: вона мусить тільки перемогти. Ну а для перемоги в таких обставинах людині потрібні надзвичайні здібності... Отже, де їх взяти і як з ними поводитися?

Ми вже згадували, що у більшості випадків такі здібності даються двома способами: шляхом тренувань — і в подарунок чи у спадок.
Згадували ми і про те, що отримані у спадок здібності — доволі неоднозначна річ, то потужна палиця, але з двома кінцями, й іноді вона дуже вже нагадує граблі.
Це явище досліджували віддавна, і дослідили одну дивну річ: якщо ці здібності людина отримала, але не розвиває, характер в неї псується. Точніше, інколи цей характер взагалі застрягає на нарцисичній стадії розвитку, десь на рівні першого – третього класу, і там і залишається.

Уважні читачі «Молодіжного перехрестя» пригадують, як ми досліджували нарцисичні риси характеру і феномен злиття. Саме цей феномен дозволяє деяким особливо віртуозним громадянам гіпнотизувати кроликів. Ну і, звісно, сам цей феномен лежить в основі явища гіпнозу. І цей же ж феномен призводить і до розвитку нарцисичних рис характеру — у випадку, коли зливатися людина вміє (а найліпше це вміють діти), а відділятися – ні. Так і шукає собі мамусю-татуся, які би нянчили до пенсії…
Ну і навики до найпростішого гіпнозу, звісно, теж у людини залишаються.
Відтак виникає доволі дивна комбінація: здібності на межі надприродних — і в поєднані з препаскудним характером. А як ще й моральних цінностей трошки бракує…

Ситуацію частково можуть врятувати щирі зацікавлення. Наука, музика, малювання, танці – що завгодно.
Так з’являються геніальні митці, художники, співаки, вчені – генії, котрі створюють шедеври, а в побутовому, а іноді – і в громадському житті залишаються рідкісними «редисками». Прикладів з минулого можна навести чимало, ще більше цих прикладів можна нашукати в новинах. То той то інший геній починає видавати на-гора пісню «кримнаш», або «бий фашистів, рятуй людство», чи ще якусь біду…
Але бувають і цікавіші випадки: коли людина до війни собі мирно пила-їла, використовувала свій кепський характер і помірно гіпнотичні здібності для підтримання споживацького способу життя. А тут раптом життя перевертається  — і людина йде захищати Батьківщину всіма доступними їй способами. І де тільки які здібності беруться.
Таких людей, на щастя, набагато більше, ніж геніальних «редисок».

Відтак набагато важливішим є питання: звідки ті здібності беруться, як їх правильно використовувати і примножувати, і куди їх подіти після війни.

Supermoon Total Lunar Eclipse and Lightning Storm by Jose Antonio Hervás. Талановитому фотографу вдалося зловити не тільки затемнення Місяця, а й грозу, котра відбувалася під час затемнення. За дивним збігом, судини людського організму реагують як на місячні-сонячні затемнення, так і на рівень серотоніну. А звуження судин призводить до зниження рівня постачання кисню – і вже мозок переходить на інший рівень сприйняття реальності….

Де беруться здібності – здогадатися неважко.
Україна  — транзитна територія, через неї постійно хтось кудись біг воювати, та й самі мешканці цих земель вдома не сиділи. Ми вже минулого разу згадували про те, якою швидкістю реакції і силою удару володіли козаки, які давали раду з набагато сильнішим за кількістю суперником.

Тепер ще варто згадати ще один важливий момент: найсумніші сторінки історії теж передали нам у спадок цінний досвід.
Голодомори і постійні війни виробляють у нащадків тих, хто вижив, цінну звичку брати з їжі по-максимуму, і задовольняти свої потреби мінімальною кількістю їжі. На перший погляд, це річ прозаїчна, і до надприродних здібностей стосунку не має. Але тільки на перший погляд.

На Заході останнім часом розвивається напрямок так званої епігенетики – дослідження хімічних змін у геномі, які впливають на те, як саме ДНК пакується й експресується, і не впливають власне на його послідовність. Власне, кажучи людською мовою, вчені досліджують гіпотезу про те, що організми передають набуті риси наступним поколінням. Гіпотезу цю сто разів заперечували, однак дані на її користь все ж таки виринають то там, то інде. Механізми теж складно дослідити, однак факти таки є – і від них тяжко втекти.
Зокрема, шведські вчені в межах цього напрямку дослідили, що представники покоління, дідусі й бабусі якого пережили голодомор… набагато рідше страждали на серцеві хвороби чи діабет, порівняно з тими людьми, дідусі й бабусі котрих не знали голоду.
Російські вчені тільки зафіксували, що внуки і правнуки тих, хто пережив голод, мають організм, адаптований до дуже малих порцій їжі.

Разом зі зміною процесів обміну речовин зазвичай в людському організмі відбуваються ще й зміни рівня серотоніну, оскільки серотонін впливає на функцію травлення їжі – і навпаки. Ці зміни теж передаються генетично. Зокрема, це досліджували, щоправда, на тваринах, шведські біологи, для прикладу, Per Jensen із Linköping University.
95% серотоніну в людському організмі локалізовано в кишківнику, це основне джерело серотоніну крові.
А от вже від рівня серотоніну в організмі залежать настрій, покірність, і швидкість обробки інформації. Власне, тому і вважається, що повненькі люди добріші. Це не скільки доброта, скільки покірність.
Тому націю, котра пережила голодомор, зробити покірною доволі тяжко.
Таки те, що нас не вбиває, справді робить нас сильнішими.

Але – палиця з двома кінцями.
Якщо дати такому народові безбідне фінансове життя, і не дати посильного морального і фізичного навантаження, то за якихось пару десятків років ожиріння може забрати всю «фору», і сецево-судинні хвороби, вкупі з діабетом можуть добряче «переполовинити» країну.
Вже не кажучи про те, що може натворити країна людей, адаптованих до малих доз серотоніну, маючи в кишені достатній запас цигарок та продуктів, багатих на серотонін – шоколаду, бананів, та тому подібних речей.
Тобто, знову ж таки, от вам палиця і граблі, два в одному. В часи війни це нам допомагає. Трагічний досвід дідів і прадідів дав можливість виживати на мінімумі продуктів.
Більше того, як кажуть історики, Голодомору передувало понад 5000 повстань. Тобто таки ми не були пасивним стадом, як то можна було подумати. І голод таки став для суспільства потужним маркером: можна дозволити що-завгодно, але не можна дозволити співгромадянам сидіти голодними. І частково це є причиною, чому люди так швидко зреагували на той факт, що армія помирала з голоду, чому на майдан навіть найбідніші носили канапки і чай.
Але коли ми нарешті переможемо, потрібно буде дуже швидко і ефективно думати, як, образно кажучи, не спустити всі ці нажиті дідами-прадідами вміння, разом зі здоров’ям, в туалет.


Роки воєн залишили нам у спадок дуже багато цінних навичок, однак ці навички зовсім не передбачають, що людина буде лежати на печі, тицяти в кнопки гаджетів і плювати в стелю.
А все тому, що адаптація до низького рівня серотоніну – дуже специфічна річ.
Зазвичай якщо людина не має адаптації до низького рівня серотоніну, і якщо в неї цей рівень падає – то така людина раптово стає дуже чутливою до колективного підсвідомого.
Звідси – депресії, тривога, агресивність, неврози, і тому подібні «радощі життя», інколи навіть шизофренія (хоча, зрештою, офіційна наука досі не може зрозуміти, звідки вона береться).
Свідомість не може переварити вже сприйняту кількість інформації, частенько у неї просто нема відповідного категоріального апарату – а відтак інформація застоюється і скисає… Але якщо раптом людина знайде якийсь «буквар», який їй розшифрує хоча б частину сприйнятої інформації – мізкам полегшає. І рівень серотоніну починає підніматися. Сам. Як нагорода за добре зроблену роботу.
Якщо людині пощастить, і за ниточкою потягнеться цілий клубок розуміння – то мізки самі по собі виходять на оптимальний рівень функціонування, і якщо навіть «скисання мізків» призвело до хвороби – хвороба відступає.

Колись мені доводилося спілкуватися із чудовим психоаналітиком та психіатром Salomon Resnik, потомком одеських емігрантів, котрий, чи то на жаль, чи то на щастя, вже не знав ні української, ні російської мови. В юності він хворів на шизофренію – однак йому вдалося так вправно розплутати клубок, що він не тільки став добрим лікарем, а й створив доволі серйозну теоретично базу, котра дозволяє зрозуміти хисткі містки між сновидінням, мистецтвом і переживанням звичайної людини. Одним з перших в Аргентині почав застосовувати психоаналіз для лікування аутизму та шизофренії. Він вчить своїх пацієнтів розуміти їхні переживання з допомогою картин відомих художників – тобто, по суті, дає їм своєрідний «буквар» для того, щоб люди змогли хоча б частково зрозуміти те, що вони відчувають. Ну і у свої 95 років він активно їздить по всьому світу, зокрема, приїздить і до України — читати лекції та вчити колег.
Зразковий приклад того, як можна дати раду з собою і з надзвичайною чутливістю до колективного підсвідомого.

Людина, організм якої до низького рівня серотоніну адаптувався, є дуже чутливою до підсвідомої інформації, одна може втримати цю чутливість на рівні, який називається «добра інтуїція».
Але от уявіть, що така людина «розсмакувала інше життя», і зрозуміла, як підняти рівень серотоніну, не рухаючи мізками і не шукаючи букварів… То вгадайте, що ця людина зробить?
Візьме пляшку горілки, цигарку, шоколадку, зробить зарядку…
Всі ці речі піднімають рівень серотоніну.
Однак цигарка трохи втішає, але – більше руйнує. Про горілку і говорити нема чого – схоже, проблема «аватарів» в українській армії незабаром перевершить проблему російського вторгнення. (Щоправда, тут взаємозв’язок трохи складніший, тому він вартий окремої розмови). Шоколадки і просто смачні приємності приємні перші 20 зайвих кілограмів, потім можуть і до реанімації довести. Зарядка з того всього найбільш безпечна, але – вона проблеми не вирішує, і вони полізуть іншим боком…
Зате цей же ж низький рівень серотоніну і підвищена чутливість до колективного підсвідомого – одна з основ української підвищеної креативності. А якщо ще й навчитися ним користуватися – нам взагалі ціни не буде.

Отже, маємо ще одну палицю з двома кінцями. З одного боку – добра інтуїція, котра допомагала вижити в країні на перехресті світів. З іншого – ця ж інтуїція може перевантажити мозок і змусити його «зависнути» або ж підсадити на алкоголь і цигарки…