Марина Олійник, Київ

Ми продовжуємо розглядати Плутон – а також ті моменти психології особистостей і націй, котрі древні пов’язували спочатку з впливом безпосередньо повелителя царства мертвих, а потім – з його ж впливом, але за посередництвом однойменної планети. Встановити, якими саме шляхами мікрокосм пов’язаний з макрокосмом, наука наразі не може. Однак збіги виглядають доволі цікаво…

Для тих, хто призабув – короткий зміст попередніх серій.
Плутону древні приписували керівництво великими людськими колективами. Ну і побічні ефекти цієї роботи: війни, епідемії, революції. Саме він підсвічує найменші недоліки і найнепомітніші гнилі місця – і все це, зрозуміло, з добрими намірами. А якщо об’єкт підсвічування ці наміри добрими не вважає, і прощатися з гнилими ілюзіями не хоче – ну то що ж, його проблема…

На тому ж самому місці, що й зараз, Плутон перебував приблизно у 1764 – 1769 роках. Саме тоді українське суспільство мусіло попрощатися з ілюзіями про «добру імператрицю» і про добрих східних (та й західних сусідів). Було скасовано гетьманство, розформовано козацькі полки на Слобожанщині, придушено Коліївщину, а далі – ліквідовано Запорозьку Січ, а там – Малоросійська губернія, кріпацтво, русифікація…
Астрологи кажуть, що на функціонування української держави всі ці 24 роки впливала проблема, котру український народ не вирішив от ті приблизно 245 – 250 років тому. І від того, наскільки успішно український народ цю проблему вирішуватиме, залежатиме і саме існування цієї держави.
Що, загалом, і без астрологів зрозуміло. Але от як з цієї ситуації виходити – оце вже зовсім не очевидна річ.

Древні містики кажуть, що Плутон не терпить нерішучості, сліз та істерик. Натомість він піднімає із закутків найбільш визначних людей свого покоління, щоб шукали нове знання і нові виходи. Щоправда, якщо вони з цим ділом не дають ради, або оприлюднювати набуте знання соромляться – то Плутон так само швидко їх і ховає в своє царство назад. Що ми теж фактично можемо спостерігати чи не щодня.
Кажуть, Плутон має змінити ідеали суспільства, форми і сенс праці, стосунки людей. Шкалу цінностей він не просто перевертає з ніг на голову, а закручує стрічкою Мебіуса.
І те й інше ми теж можемо спостерігати – на прикладі волонтерського руху та перетурбацій у суспільстві.

	Кажуть, ранки на Плутоні можуть бути і такими. Можливо, представники людства зможуть це перевірити – якщо спочатку пройдуть випробування суто психологічного «Плутона»

Дії Плутона так перевертають людині (або ж країні) звичне життя, що обманювати себе і замилювати собі очі по-старому вже не виходить, а по-новому – ще не виходить. Доводиться дивитися на реальність.
Однак є й позитивні моменти – під час таких процесів людину (чи країну) вириває зі звичного кола стосунків, котрі вона вже переросла – і змушує вибудовувати якщо не нове коло, то принаймні нові стосунки із колом старим. А от якими вони вже будуть, ці нові стосунки – тут вже залежить від самого об’єкта виривання. Чи пройде він плутонівський екзамен з першого разу, чи буде чекати на перездачу 250 років, або хоча б 120…

Містики кажуть, що допомогти країні, котра потрапила під асфальтний каток Плутона, чесний громадянин може двома способами.

Перший – це зовнішній. Зорганізувати в суспільстві структуру, котра би давала раду зовнішнім викликам. Очолити цю структуру, активно влитися в життя суспільства, допомагаючи йому примирити старі погляди з новими реаліями.
Але от в конкретно випадку України тут є проблема: люди, котрі вміють створювати і очолювати дієздатні соціальні структури, самі ще мають старі і геть нежиттєздатні погляди, котрі аж ніяк не вписуються в нові реалії. Та й структури в них теж доволі своєрідні – як не ракетний завод, то кондитерська фабрика… Як у старому радянському анекдоті: які б деталі не брали, а все одно в результаті автомат виходить… І якби ж то той автомат був хоч придатний до стріляння – але ж ні, виходить тільки якась прикра пародія…
А от люди, котрі мають більш-менш нові для суспільства погляди, соціальні структури створювати не дуже вміють – або ж вміють це робити не в українських умовах… Ну що ж, нехай тренуються.

Є ще інший шлях – для тих, хто в полководці чи губернатори не дуже прагне. Це – занурення у своє власне підсвідоме до тих глибин, на яких воно вже тісно перехрещується з підсвідомим колективним. А вже з тих глибин можна витягнути істини, котрі допоможуть тим, хто вибрав зовнішній шлях, виконувати свою роботу краще і швидше. На високому рівні це – мислителі, поети, співаки, філософи і гуру, погляди яких відкривають народові нові горизонти на кілька століть наперед. Але якщо ви – скромний швець чи чоботар – не варто засмучуватися. Містики кажуть, що допомогти країні може будь-хто, якщо старанно виконуватиме свою роботу, але найкраще це вдається тому, хто стане найкращим у своїй професії.
А от як цього досягти – оце вже ваш персональний клопіт… Більше того, містики стверджують, що не матиме значення, чи ви шиєте берці або форму для фронту, а чи ставите шпильки-обцаси на туфлі панянкам далеко від лінії фронту. Бо – і тут містики погоджуються із Карелом Чапеком: будь-яка праця – то є національний скарб. Щоправда, Чапек то казав без будь-яких посилань на Плутона, але щоб трохи присоромити шанувальників халтури, котрі вмудряються проголошувати себе патріотами. Містики ж доповнюють цю очевидну істину виховним моментом: Плутон, мовляв, все бачить, і будь-яку чесну працю до національного скарбу зараховує, навіть якщо ніхто, окрім самого трудівника, про його тяжку працю не знає. Але – народові Плутон за цього трудівника ставить маленький, але вагомий плюсик у заліковку…

А от якщо людина ні зовнішнім, ні внутрішнім шляхом працювати на благо свого народу під час плутонівських екзаменів не хоче – от тут її і починає водити нечиста сила. Спрага влади, імітація бурхливої діяльності, жадібність до найдрібніших копійок – то ще не весь перелік глюків у поведінці, котру жертви Плутона демонструють суспільству. Особливо вертляві жертви вмудряються під плутонівський удар у відповідь підставляти якщо не дальніх громадян, то ближнє оточення. Однак рано чи пізно Плутон їх все ж дістає, і якщо удар таки відбувається не рано, а пізно, то завдавати його будуть вже не скальпелем чи віником, а міцненькою такою кувалдою…

Самі спроби підставити під удар дальніх ми зараз без особливих зусиль спостерігаємо серед тих прошарків суспільства, котрі сподіваються жити по-старому, а під нові плутонівські обставини підставляти інших, і то не сотнями, а тисячами. Зрозуміло, ці вертляві панове сподіваються, що їм за то ніц не буде. Однак за словами містиків стоять сотні років прискіпливого спостереження за розвитком людства, тож не довіряти їм нема підстави… Недомовки і ілюзії таки добряче почистять суспільство від паразитів, а кувалда вже в дорозі… Також містики кажуть, що Плутон намагається до останнього наставити людину на путь істинний, але коли та всіляко відмовляється – то летальне закінчення загравань з кувалдою зазвичай буває доволі символічним – і мало би стати наукою для наступних поколінь…
Цьому зазвичай передують дуже і дуже однозначні знаки і натяки. Ну от як напад ялинкового вінка, для прикладу. І якщо людина на такі натяки уваги не звертає – ну то вже най пеняє на себе…

Ну якщо вам робота цього асфальтного катка здається занадто грубою, то, як кажуть містики, Плутон ніколи не знищує справді здорові паростки живого. Він втручається тільки в тих випадках, коли людина аж занадто зрослася з нездоровими проявами своєї психіки. Але коли на суспільство діє Плутон, то сперечатися з ним нема сенсу: старе життя скінчилося, треба будувати нове. Зрештою, насправді це не так вже й погано…
А по мірі набуття смирення перед карою Божою, а також в міру рухання мізками у правильному напрямку, людина отримує можливість дивитися на тих, хто добровільно зрікається старого заради нового, не із насмішкою чи співчуттям, а із захопленням.
Спроби насміхатися над такими людьми – одна з однак того, що кувалда вже вирушила в дорогу. Так в Росії довгі роки насміхалися над Новодворською – тепер мусять із цілком серйозними виразами обличчя палити сир і чавити гусей.
А от Україна вже дожила до того, що громадяни можуть із захопленням дивитися на мужність інших, тих, хто може повність розпрощатися із старим ситим життям заради ідеалів нового. Погодьтеся, ще років п’ять тому у Сенцова було мало шансів стати національним героєм. А кілька років роботи Плутона – і вже громадяни розуміють, що мужність і честь – не пусті слова…
Ще трохи – і громадяни бачитимуть, що за процесом суспільного очищення починається суспільне оновлення – можливо, не таке швидке, як хотілося б, але однозначно невідворотне.

Зате людина, або суспільство, котре само пройшло через ці «очищувальні процедури», надалі зможе легко розпізнавати гниль, ілюзії, шкідливі мрії та егоїстичні сподівання в інших людей (або суспільств). Людина зможе легко побачити душу іншого – і всі її болючі місця. І при цьому не дерти гордо носа, а допомагати братам і сестрам по нещастю якомога безболісніше розпрощатися із зайвим багажем самообману – саме під всіма цими зайвими речами і ховається серйозний стимул до всебічного саморозвитку.