Ми продовжуємо розглядати, як спосіб мислення і дій окремої людини може перетворитися на міцні підвалини тоталітарного суспільства. І, зокрема, російського тоталітарного суспільства. Цього разу ми розглянемо глибше стосунки між «правим мозком» і «лівим мозком».

	Фалес Мілетський (прибл. 624 до н. е. – 548 до н. е.) – давньогрецький філософ, математик, засновник іонійської школи натурфілософії, купець і політичний діяч. Його вважають найпершим грецьким астрономом, Фалес передбачив сонячне затемнення. Вважав, що все існуюче породжене водою. При цьому вода й усе, що з неї виникло, не є мертвими, а є живим

Отже, традиційний короткий підсумок «попередніх серій». Минулого разу ми почали розглядати функціональну асиметрію півкуль головного мозку.
Права півкуля відповідає за інтуїцію, паралельну обробку інформації.
Ліва – за логіку, послідовну обробку інформації, сортування її на важливу і не дуже.
Права відповідає за минуле, ліва – за майбутнє.
Ліва відповідає за форму інформації, і часом конструює ті форми так, що до реальності вони не мають жодного стосунку. Іншими словами – полюбляє багатослівно вводити в оману.
Права брехні не розуміє – і дуже міцно «зчіплена» з реальністю.
Права відповідає за спонтанність, ліва – за контроль.
Права – екстраверт, ліва – інтроверт.

Тілом вони керують навхрест: права півкуля керує лівою половиною тіла, і навпаки – ліва півкуля відповідає за праву половину тіла. Так влаштований наш мозок.
На тілі асиметричність помітити найлегше: серце є тільки з одного боку…
Асиметрично діють на організм і різні речовини: від алкоголю першою потерпає права півкуля, вже потім – ліва. Можливо, саме тому після кількох чарок в багатьох поліпшується настрій, щезає критичність мислення. Потім алкоголь доходить і лівої півкулі – і вже починаються сльози і печаль…

Працюють півкулі, образно кажучи, по черзі – щоб одна одній не заважати. Чому «образно кажучи»? Та тому, що для того, щоб ви прочитали праву і ліву половинку цієї газети, потрібна тісна співпраця обох півкуль. Однак є моменти, коли одна працює сильніше, інша – слабше. Поки одна говорить, інша слухає. Півкулі – не конкуренти, вони – співрозмовники, і ведуть між собою безперервний діалог. Принаймні в тих випадках, коли розвиток йде нормально – вони «подають голос» з певною періодичністю, певним ритмом.
Така періодичність можна прослідкувати як у малих, так і у великих пропорціях.

Коливання роботи півкуль можна простежити як під час читання книг, так і в певні роки: ніби вони працюють рівномірно, але, все ж, одна впродовж кількох років трохи більше, інша – впродовж кількох років трохи менше.
Загалом те, яка півкуля в людини більше працює, можна прочитати навіть на обличчі в прямому сенсі тих слів: половинка обличчя, яка «підзвітна» цій півкулі, зазвичай чіткіша, «краще промальована».

На культурній діяльності людства можна помітити таку ж саму періодичну зміну, однак часом періоди «лівопівкульності « і «правопівкульності» тривають століттями. (Детальніше про це можна прочитати, для прикладу, у відомого дослідника культури Юрія Лотмана у статті «Асиметрія і діалог»).
Простежується «ліво- і правопівкульність» навіть у тому, як на нашій планеті з’являються геніальні відкриття. Доволі часто геніальні ідеї приходять майже одночасно двом людям. З тих людей хтось один є «лівопівкульним», а інший – «правопівкульним». Цю тенденцію можна помітити фактично по всій історії науки.
До речі, активно досліджував саме це явище свого часу відомий харківський математик Ісаак Яглом. Колись від задумався, чому вищу математику відкрили одночасно Ньютон і Лейбніц. Аналітичну геометрію відкрили Декарт, який мислив «вихорами» і Ферма, який мислив формулами. Навіть біля витоків математики теж стояли «лівий» Піфагор і «правий» Фалес.
Ще у 1983 році Ялом дійшов до висновку, що, можливо, «сам факт становлення математики одночасно в двох протилежних за своїми установками школах пояснюється саме необхідністю з самісінького початку відтінити рівноцінну необхідність для математики двох начал: лівомозкового і правомозкового, арифметичного і геометричного».

Піфагор (570 до н. е., Сідон – 497 до н. е., Метапонт) – давньогрецький філософ, релігійний та політичний діяч. У 306 р. до н. е. йому, як найрозумнішому з греків, поставили пам’ятник у римському форумі. Першим назвав Всесвіт «Космосом» через притаманну йому впорядкованість. За його вченням, основоположні принципи світобудови можна висловити мовою математики. Початком, що об’єднує всі речі, виступають числові співвідношення, які виражають гармонію й порядок природи: «Всі речі є числа». У центрі Всесвіту, за Піфагором, розташований невидимий із землі «вогонь»

Загалом так воно і є як на рівні суспільства, так і на рівні мозку. Біда тільки в тому, що на рівні суспільства зазвичай двоє винахідників, котрі відкрили з різних боків одне і те ж явище, співпрацювати не поспішають. Натомість частенько беруться судитися за авторські права і за те, кому ідея постукала в голову швидше. І загалом нема кому вкласти в їхні голову ідею ще й про те, що таким чином їм десь згори натякають, що вони мали би співпрацювати, а не конкурувати. Бо і самим геніям, і суспільству від їхньої співпраці було б набагато більше користі, ніж від їхньої конкуренції і бажання довести, що «я вигадав це швидше!».

Так само і для окремої людини важливо, щоб півкулі працювали рівномірно. Важливо це і для творчості, і для особистого життя, і для того, аби тверезий глузд залишався на місці.
До речі, на відміну від суто фізіологічних функцій асиметрії, психологічні її функції дуже пластичні. І в кращий бік, і в гірший.
Психологічна асиметрія активно розвивається, якщо людина займається розумовою працею, іншими словами – користується мізками за призначенням. Якщо ж користуються не дуже – асиметрія поступово згладжується. Мислення дедалі частіше використовує стереотипи, спрощується…
У людей, котрі не вміли читати-писати, і все життя займалися буденною одноманітною роботою, котра не вимагає напруження сірої речовини, психологічний бік асиметрії півкуль виражений дуже слабо. Так само майже відсутня асиметрія при деяких хворобах мозку, зокрема, деменції та ідіотії. Згладжується асиметрія майже у всіх на старості, особливо якщо людина не займається активною розумовою працею. Також знижується асиметрія і у хворих неврозами.
Якщо ж з тих чи інших причин котрась із півкуль в людини раптово виходить з ладу, інша з часом перебирає на себе функції «колеги». Таке трапляється, для прикладу, з людьми, котрі утримали ураження мозку після інсульту або аварії. Вчені, котрі досліджували такі випадки, писали про доволі цікаві метаморфози, котрі відбуваються з мозком у процесі «перекваліфікації».

Так, для прикладу, можуть доволі цікаво порушуватися функції сприйняття часу. Справа в тому, що права півкуля відповідає за минуле, ліва – за майбутнє. Бували випадки, коли ці функції в процесі «перекваліфікації» мінялися місцями, і люди починали «пам’ятати майбутнє», тобто, фактично, наперед знали, що з ними відбуватиметься.
Люди, у котрих була пошкоджена ліва півкуля, і працювала тільки права, котра, як ми вже згадували, дуже чітко пов’язана з реальністю, просто фізично не могли сказати неправду. Наприклад, вони не могли навіть вимовити, що вони тримають ручку в лівій руці, коли тримали ту ручку в правій. В процесі «перекваліфікації» бували випадки, коли все, що людина скаже, ставало правдою… До того часу, поки «відділи асиметрії» не запрацюють на території однієї півкулі, і не розберуться, що до чого. Ну або доки асиметрія як така не стихне внаслідок невикористання
А от якщо людина займається вирішенням завдань, котрі вимагають неабиякого напруження звивин – от тут і починають півкулі вступати в діалог, асиметрія зростає. Зокрема, це відображається у малюнку біотоків мозку на електроенцефалограмах.

Головне – щоб діалог був рівномірним, і «співрозмовники» ставилися одне до одного з повагою.
На жаль, частенько рівномірність діалогу порушується – і люди, замість того, щоб підправляти свою рівномірність, шукають собі дзеркальну протилежність, щоб компенсувати свою однобокість, не докладаючи до того особливих зусиль.
Але таким чином ситуація тільки розхитується, і людина рано чи пізно потрапляє в таку ситуацію, де треба або користуватися мізками – або ж потрапити на межу життя і смерті…