Від редакції:
Практика навчання за кордоном дозволяє українським студентам набагато чіткіше бачити, що і як потрібно змінювати на Батьківщині. Про особливості навчання в Німеччині розповідає Дарина Козлова.
Випускниця спільної магістерської програми Києво-Могилянської академії та університету ім. Фрідріха Шиллера в м. Єна в Німеччині Дарина Козлова розповіла Освіта.ua про свій досвід навчання за кордоном.

• Дарино, розкажіть, будь ласка, про себе. Як сталося, що Ви потрапили в Німеччину на навчання?

Я народилась і виросла в місті Києві. Ступені бакалавра й магістра отримала в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю «Політологія», додаткова спеціалізація – «Теорія та методика зв’язків із громадськістю», тобто піар. Крім того, прослухала багато дисциплін, пов’язаних з історією України і країн світу.
Після бакалаврату обов’язково хотіла вступити в магістратуру. І у мене був вибір: або магістратура «Школа охорони здоров’я», або «Політологія», яка включала програму «Німецькі студії», у рамках якої була можливість цілий семестр навчатись у місті Єна в Німеччині й отримати другий диплом магістра – німецький, разом з українським.

• Чи важко було вступити в магістратуру, а потім ще і пройти відбір на навчання в Німеччині?

Вступити в українську магістратуру було не важко, тому що вступ відбувався в рамках загального вступу в Могилянку. Звісно, була деяка розбіжність: студенти, які хотіли поступити на «Німецькі студії» в рамках спеціальності «Політологія», додатково ще проходили інтерв’ю з лектором DAAD і координатором цієї німецької програми. Воно відбувалось німецькою мовою, питали про різні факти про Німеччину, її політичну систему та устрій тощо.
Найскладніше було потрапити на навчання в Німеччину на семестр. Перший рік був надзвичайно насиченим: студенти вчаться в Києві. 50 % навчання викладається німецькою мовою, 25 % – англійською, 25 % – українською. Тобто 50 % предметів наша група слухала автономно від інших політологів.
Відбір тих, хто поїде в Німеччину, відбувався за навчальним рейтингом та успішним складанням міжнародного тесту з німецької мови TestDaF (Test Deutsch als Fremdsprache).
На той момент було шість місць на поїздку в Німеччину, які оплачувались DAAD, а студентів – 11. Тобто конкурс був великий, можливості в нас у всіх були рівні і всі докладали зусиль. До кінця ніхто не міг знати, хто поїде. З наших студентів комусь не вдалося скласти тест, у когось був нижчий рейтинг успішності. Так вийшло, що я була серед тих шести студентів, які виграли конкурс.

• Розкажіть більше про програму DAAD. Які витрати вона покриває?

Саме ця програма DAAD, через яку я потрапила в Німеччину, трохи відрізняється від звичайних програм DAAD, де студент просто подає документи на отримання стипендії, а потім самостійно повинен вступати в німецький виш. Ця програма трохи інша. В її рамках студенту, який вибирається координатором чи комісією для поїздки в Німеччину, стипендія нараховується вже автоматично.
Стипендія, як і звичайна магістерська стипендія в DAAD, становить 750 євро. Вона покриває витрати на проживання, харчування, семестровий збір в університеті, її навіть вистачає на якісь розваги. Тобто на життя вистачає.
Відшкодовуються також кошти на переліт – максимум 250 євро. Але якщо летіти туди й назад літаками бюджетних авіаліній, то цього також вистачає.

• Протягом першого семестру Ви навчались англійською й німецькою мовами. Де Ви вивчили мови?

З англійською трошки легше – її вивчала з дитсадочка, потім у школі, в університеті. У рамках моєї бакалаврської програми доводилось багато літератури читати англійською. Деякі семінари також проходили англійською мовою. Тобто англійська в мене майже вільна.
Німецьку мову вивчала у школі. А потім, коли була на бакалавраті, то трішки забула. Але мого рівня вистачило, щоби вступити на вивчення магістерської програми. Потім, у процесі навчання, звісно, було дуже важко перші два місяці, доки вже не влилась у навчальний процес і не підтягнула мову.
Окрім того, у рамках цієї програми нам також викладалась німецька мова: лектор DAAD, носій мови, читала нам курс німецької.
Коли їхала на семестр у Німеччину, то вже могла спокійно спілкуватися з німцями і брати активну участь у семінарах.

• Розкажіть, будь ласка, про місто Єна, де Ви вчилися. Що в ньому цікавого й визначного?

Місто Єна знаходиться у федеральній землі Тюрінгія, це студентське місто, 100 000 жителів, із яких 20 000 – студенти. Основне населення – це працівники університету, студенти, аспіранти й викладачі.
Університет імені Фрідріха Шиллера, в якому навчалася, був заснований ще в XVI столітті. Складається він зі старовинних будівель ще тих часів, але тепер побудовано й багато нових споруд. Узагалі, університет спеціалізується на оптиці, фізиці, але зараз активно починають відкриватись і розвиватись багато нових напрямів, серед яких – політична наука, економіка, історія та філологія.

• Які там особливості навчання та дослідницької роботи? Чим відрізняється навчання в Німеччині та Україні?

У нас, в Україні, в освіті є певний перелік предметів, і в рамках одного предмета проводяться й семінар, і лекція. У Німеччині є предмети, які викладаються тільки лекційно, а інші – тільки на семінарах. Є ще окремі предмети, які називаються «вправами». Тобто студент може окремо слухати просто лекції, а потім написати тест, отримати за нього бал і таким чином скласти предмет. А може прослухати модуль, тобто лекцію плюс семінар, отримати дві оцінки й тим самим скласти певний модуль. Це перша особливість.
Друга. У нас, щоби скласти іспит, ти не мусиш попередньо реєструватись. А в Німеччині існує така організація (вона називається ASPA), яка займається реєстрацією студентів на складання іспитів. Тобто якщо студент не зареєструвався в цій організації на складання іспиту, він не має права його складати. Досить дивно, як на мене.
Є відмінності й у написанні магістерської роботи. Ти не просто приходиш, як в Україні, до керівника, домовляєшся з ним і потім пишеш цю роботу. Ти повинен піти в цю організацію ASPA, зареєструватись, усе з ними узгодити, отримати згоду керівника, порозмовляти з ним, потім знову узгодити все в ASPA кілька разів і вже потім писати роботу. Роботу студент також зобов’язаний подавати не керівнику й не на кафедру, а спочатку в ASPA.

• А навантаження в Німеччині на тиждень велике?

Навантаження в рамках нашої програми було велике. У нас було п’ять предметів, тобто одна лекція та чотири семінари. Окрім того, викладався окремий семінар, присвячений саме магістерській роботі. Це таке ж саме навантаження, як у звичайних німецьких студентів.
Узагалі, навантаження в Німеччині зазвичай менше, ніж в Україні. Наприклад, у рамках цієї німецької програми першого року в Україні так вийшло, що ми фактично вчились у двох вишах – у Могилянці та в університеті імені Фрідріха Шиллера, бо слухали також і німецькі предмети. Саме тому навантаження на день було дуже великим. А коли вже поїхали в Німеччину, ми слухали предмети лише німецького вишу, тому, звісно, було вже деяке полегшення після першого курсу.

• А які студенти з Вами вчилися? Чи існувала якась інтернаціоналізація?

Звісно, існувала інтернаціоналізація. Два предмети ми слухали тільки нашою українською групою – шість осіб, але німецькою мовою. А чотири інші предмети слухали вже разом із німецькими студентами. Далі вже розбивались на групи, один предмет взагалі слухала одна, тільки з німецькими студентами. Групи були від десяти до 150-ти слухачів. Почувала себе вільно, відповідала на семінарах на рівні з німцями. Особливого ставлення до себе не помітила, тобто викладачі до мене ставились, як і до інших німецьких студентів.

• Що Ви можете сказати про викладачів та стиль їх викладання?

Викладання, звісно, на високому рівні. Великої різниці з Україною не помітила, бо й у нас – професіонали, і там – професіонали. У нас навчалася довше, тому зустрічала різних викладачів, а там бачила менше викладачів, але всі вони були професіоналами своєї справи. Тобто ґрунтовно порівнювати важко.

• Де Ви жили й де харчувались?

Жила у студентському гуртожитку, разом із дівчиною із Дрездена та китаянкою. Тобто в гуртожитку в нас була квартира, і в цій квартирі в кожної своя кімната. Спілкувалися ми німецькою мовою. Труднощів не було жодних, тому що китаянка вивчала германістику, і в мене німецька на нормальному рівні. Спілкувалися дуже багато, часто проводили вечори разом у нас на кухні.
Харчувалися переважно у студентській їдальні, там дуже низькі ціни, як для студентів, доступні. Удома могли щось приготувати навіть разом із сусідками. Могли також піти в якесь кафе, посидіти там, поїсти, але це було рідше.

• Чим жив кампус? Було там активне життя чи Ви були зосереджені тільки на навчанні?

Ні. І навчалася, і культурне життя теж було. На території кампусу дуже часто проводяться різноманітні виставки, культурні заходи, вечори культур народів світу, тобто багато можливостей не тільки для навчання, а і для загального розвитку. Мені дуже запам’ятався вечір монгольської культури, який проводився із третьої години дня та до пізньої ночі з монгольською музикою.Дуже багато вечірок улаштовували студенти. Наприклад, студенти з Еразмусу влаштовували багато тематичних вечорів. Ми також із нашою групою влаштували два українських вечори, запрошували німців та інших студентів приєднатись до нас. Ми розповідали про нашу українську культуру, танці та музику. Насправді кампус живе дуже активним життям.

• А куди Ви ще подорожували, окрім цього?

Навчання займало 50 % мого часу. Інші 50 % витрачала на себе. Подорожувала дуже багато. На різдвяні канікули, наприклад, поїхала в Чехію, у Прагу, потім у Польщу – у Варшаву. Також встигла відвідати Австрію. Окрім того, багато подорожувала Німеччиною.
Слід зазначити, що студент платить Єнському університету семестровий збір – 200 євро, у порівнянні з іншими федеральними землями він дуже високий, але це виправдано, тому що на більшість із цих коштів тобі видається квиток (Thoska), який діє і як студентський білет, і як проїзний. Таким чином, ти можеш безкоштовно їздити в Єні та в інших містах Тюрінгії, а також між містами Тюрінгії. Ми цим скористались і об’їздили багато міст цієї федеральної землі.
Зі студентською групою ми були в Мюнхені, Нюрнбергу, разом із професором Опелландом їздили в Берлін. Це була навчальна екскурсія у штаби партій: німецьких соціалістів, християнських демократів, зелених, тощо – усіх найбільше відомих політичних партій. Подорожували дуже багато.

• А щодо нетворкінгу, чи підтримуєте Ви зв’язки зі студентами, з якими навчалися?

Перед тим як ми поїхали в Німеччину, наш куратор програми влаштував зустріч із кількома студентами, які вже закінчили вивчати цю програму. Вони нам розповіли про особливості навчання, дали поради, де краще жити, в яких професорів краще слухати ті чи інші предмети.
Зараз ми раз на рік зустрічаємося зі слухачами програм. Неофіційних зустрічей може бути багато, офіційна – раз на рік. Підтримую зв’язки зі своїми одногрупниками, з тими, хто закінчив вивчати цю програму раніше, а також зі студентами, які зараз навчаються перший рік і планують поїхати в Німеччину.

• У Вас, мабуть, не було потреби підробляти в Німеччині?

Дійсно, потреби підробляти не було. Якби людина хотіла, можна було би встигнути, але гадаю, що це зашкодило би навчанню. Навчальна програма розрахована так, що людина від навчальної програми отримує максимум досвіду. На мій погляд, краще зосередитися на навчанні, на культурному житті тощо.

• Чи була можливість залишитись у Німеччині попрацювати?

У принципі, можна було. Але коли ми їдемо в Німеччину, то підписуємо згоду на те, що повернемося. І там є підпунктик, що людина може не повернутись у виняткових випадках, але які саме ці «виняткові випадки», ніхто не знає.
Ми повертались у березні, а навчання в магістратурі в Україні закінчується в червні, тобто повинна бути якась дійсно вагома причина, щоби не повернутися. Бо якщо ти не закінчиш навчання в Україні, у тебе вже не буде можливості отримати цей Єнський магістерський диплом.

• Чи змінило навчання за кордоном Ваші перспективи на працевлаштування? І як навчання в Німеччині змінило Ваш світогляд?

Навчання в Німеччині, насправді, дуже змінило світогляд. Зараз у мене є бажання продовжити навчання в аспірантурі в Німеччині, але це вже наступного року, цього року вже не встигну. Лише нещодавно закінчила написання дипломної роботи для Єнського університету, а німецький диплом у мене буде лише влітку 2015 року. Після закінчення аспірантури з великим багажем досвіду планую повернутись в Україну та робити щось корисне для Батьківщини.
Зараз працюю в київському офісі DAAD, але посада ця тимчасова. Тим не менше, це й мовна практика, і робоча практика, і досвід, і стаж, і нові знайомства, і контакти. Але найвагоміше – це все ж таки практика німецької та досвід роботи в освітній сфері.

• А Ви можете назвати якісь мінуси, щоби застерегти інших студентів?

Якщо чесно, не пригадаю жодного мінусу. Навчання в Німеччині, навіть у порівнянні з навчанням у Швеції, Швейцарії чи Франції, набагато легше. І навантаження не таке велике, і ціни не такі високі, і тобою як іноземним студентом завжди опікується міжнародний відділ, приставляє до тебе тьюторів (tutors), тобто студент ніколи не залишається сам на сам із собою.

• Що б Ви порадили українцям, які планують навчатись у Німеччині?

Єдина порада для тих, хто збирається вчитись у Німеччині – підтягти німецьку хоча б до рівня intermediate, щоб хоча би розуміти загальні речі при повсякденному спілкуванні. Окрім того, раджу не вибирати для навчання велике місто типу Мюнхена чи Кельна, тому що там дуже велика кількість студентів, і тому менше шансів виділитися серед інших, тобою не буде так опікуватись міжнародний відділ, як у маленькому місті. Там також вище ціни й майже неможливо знайти житло.
Якщо людина їде не на семестр, а на рік-на два, і потребує додаткових коштів, можна влаштуватись таким помічником – tutor, щоби допомагати іншим іноземним студентам. Це не можна зробити відразу, як тільки-но ти приїхав, але якщо ти вже провчився хоча би семестр, можна підійти або в міжнародний відділ, або на кафедру та сказати, що хочеш допомагати новим іноземним студентам вливатись у студентське життя, і якщо така допомога університету буде потрібна, то за це будуть платити певні гроші.

• Чим особливо запам’яталася Німеччина й що вона Вам дала?

Найбільше запам’яталася своєю атмосферою, яка була просто чудовою. Дуже багато знайомств, досить корисних. Навіть зараз, коли пишу якусь наукову роботу, то завжди можу з кимось порадитися, тому що в мене там залишилось багато друзів і знайомих.
Сама Німеччина дуже красива. Німеччина дала можливість отримати новий погляд на світ. Побачивши те життя – європейське, німецьке, прокидається бажання, приїхавши в Україну, щось змінити тут. Тому що різниця дуже велика. Це глибоко відчула, приїхавши в аеропорт Києва через півроку відсутності. Розумію, що треба щось змінювати в Україні. На жаль, поки що не маю достатньо досвіду для того, щоби докладати руку до реформ у економічній або медичній галузях, але все ще попереду.