Від редакції:
Кожна дитина в глибині душі – художник. Особливо якщо в квартирі – білі шпалери. Однак у батьків завжди є шанс спрямувати дитячі таланти у конструктивне русло.
Малювання – якраз той вид творчості, який доступний навіть найменшеньким. Зовсім не обов’язково впевнено сидіти або тримати в руках пензель. Малювати можна і «початківцям в повзунках». Головне – щоб малюк поступово усвідомив, що він змінює світ навколо себе. Що ось ці риска і красива пляма – його рук справа. Радість від такого відкриття стане тим джерелом, звідки братиме початок справжня повноводна ріка творчості. Не варто забувати про те, що малювання допомагає розвивати дрібну моторику і, якщо ми вибираємо пальчикові фарби, то й сенсорику.

Коли починати?

Наталя в сумнівах: “Ми спробували почати малювати пальчиковими фарбами. Невдало. 8-місячний Дмитрик просто бере мене за пальці і ними намагається малювати. Може ще не доріс?”
Більшість дітей готові спробувати помалювати у 8-10 місяців, а хтось ще раніше. Якщо ж ваш малюк поки не виявляє жодного інтересу до малювання, ваше завдання – ненав’язливо показувати йому, як можна виражати себе за допомогою фарб.
Що ж потрібно маленьким художникам насамперед? Безпечні матеріали. Замість пензликів у малюків зазвичай пальчики і долоньки. Можна використовувати невеликі губки, зручні для захоплення дитячою ручкою, або шматочки вати, ватяні диски.
Аркуш паперу або ватману для образотворчих маневрів потрібен такий, щоб можна було досхочу розвернутися. Можете використовувати зворотній бік рулону шпалер або склеїти разом кілька листів ватману. Зручно малювати на кахлі у ванній, а потім вимити дитину, і протерти стінку.

“Каляки-маляки”

Ольга розповідає: “У нас розмальовані всі стіни, весь коридор до самої кухні! Це все Марійка зобразила у віці до 1,5 року, вона ще навіть не ходила впевнено, але підповзала і малювала. А зараз вже давно і виключно за власною ініціативою вона малює тільки в альбомчику і в розмальовках”.
Наталя ділиться радістю: “Ура, у Фені з’явився інтерес до малювання! Я сама малювати дуже люблю, і малятко час від часу намагалася залучити, а вона все ніяк – тільки в рот фарби тягнула. А позавчора залізла в кімнату, де у нас канцелярське приладдя, взяла маркер і на лінолеумі намалювала “каляку-маляку”. Потім рази два заходила і “домальовувала” – на тому ж місці, а в інших місцях вона ж не малювала! А вже опісля Феня на декількох аркушах паперу свій “підпис” поставила. Мене це дуже-дуже потішило!”

Фарби, папір, олівці

Як зацікавити малюка процесом творчості? Наймолодші створіння можуть надихнутися тим, що будуть рвати і м’яти папір. Не варто їм заважати – це теж важливо для розвитку сенсорики, дрібної моторики, для пізнання світу. Папір різної товщини і шарудить, і рветься зовсім по-різному. Маля може і пожувати його, щоб оцінити всіма органами чуття. Хай краще спробує чистий папір, а не газету чи дорогу книгу.
Дітям трохи старшим можна влаштувати незвичайне заняття, взявши папір будь-якого іншого кольору, крім білого. На темному тлі непогано малювати пастеллю, гуашшю.
Фарби вибирайте уважно, читайте інформацію на упаковці: там повинно бути вказано, з якого віку можна їх використовувати. Фарби, призначені для найменших, не вирізняються приємним смаком, щоб відбити у дітей бажання їх вживати не за призначенням. Їх також легко змити і відіпрати. Деякі батьки на перших порах замінюють фарби промислового виробництва домашніми нешкідливими барвниками, наприклад, буряковим соком або фарбою для яєць. Для дитячого малювання їх змішують з борошном, сіллю і певною кількістю рослинної олії до потрібної консистенції. Для початку варто обмежитися одним-єдиним кольором.
Комусь зручніше дати дитині розкриту баночку фарб, а хтось надасть перевагу тюбику, з якого фарбу можна витиснути одразу на папір або на пластмасову палітру. Малюк буде використовувати як робочий інструмент долоньку? Тоді фарбу зручно налити в блюдце.
“Ляпання” долоньками, пальцями – це, строго кажучи, ще не малювання. На цьому етапі дитина вчиться залишати слід, знайомиться з кольором. На наступному етапі можна вже переходити до справжнього малювання. Ви можете дати малюку товстий фломастер, який залишає яскравий і помітний слід. З ним також краще дотримуватися правила одного кольору. Ще варіант – крейда (звичайна для шкільної дошки або воскова). Фломастером або крейдою добре малювати на вертикальній або похилій поверхні, наприклад, на дошці або мольберті. Це допоможе малюкові навчитися правильно тримати інструмент. Деякі фахівці не рекомендують давати дітям фломастери – мовляв, нехай відразу привчаються тримати в руках олівець і натискати на грифель, розвивають силу в пальчиках. Насправді, не дуже помітні результати творчості можуть на якийсь час віднадити дитину від малювання взагалі – діяльність без видимого ефекту просто нецікава.
Коли ж малюк полюбить малювати, купіть йому тригранні олівці і воскову крейду.
Не зациклюйтеся на канцелярському приладді. Покажіть дитині, що точки, кола і лінії можна малювати, наприклад, на запітнілому після вечірнього купання дзеркалі у ванній прямо пальчиком. Логопеди радять насипати на піднос крупу, краще за все манку, і малювати на цьому матеріалі. Малюкові відкривається нескінченний простір для творчості, адже картинку можна миттєво стерти і почати нову.

Що на малюнку?

Наталя ділиться ідеєю: “Ми із Зоєю малюємо поки що руками. Я беру трохи пальчикової фарби, і ми разом розмазуємо її по колу на ватмані. Виходить “квіточка”. Потім я роблю в центрі завершальний мазок іншого кольору, і ми цю квіточку разом нюхаємо”.
Деякі діти починають малювати самі, підкорюючись інстинкту. У них негайно прокидаються таланти бодіарт-художника і абстракціоніста, і вони із задоволенням ляскають замурзаними долоньками по голих боках і по підготовленому мамою “полотну” (а заодно і по килиму, дивану, шпалерах). Інші спочатку будуть боятися забруднитися, поводити себе так, ніби вони гидують. Таким малюкам можна допомогти. Обережно вмочіть пальчик дитини в баночку з фарбою. Піднесіть його до паперу, притисніть і покажіть художнику, що на папері залишився слід. Скажіть щось просте, наприклад, “кап” або “топ”. Повторіть кілька разів і надайте малюкові свободу – повторити ваші дії чи ні. Знову умочіть пальчик у фарбу і проведіть по папері доріжку. Якщо дитина категорично не хоче бруднити ручки (і таке буває), запропонуйте їй губку або ватку. Якщо ж малюк і тоді відмовляється малювати, нічого страшного! Нехай поспостерігає за тим, як малюєте ви: з щирим задоволенням і веселими коментарями! Будьте уважнішими до малюка, постарайтеся не надто сварити його, якщо під час їжі він упускає їжу на підлогу, бруднить стіл, проливає сік. Можливо, така реакція на малювання пов’язана з вашою зайвою строгістю.
Не звертайте уваги, якщо дитина бере пишучий інструмент то в праву, то в ліву руку: у деяких дітей пізно визначається провідна рука, а деякі взагалі однаково вільно користуються обома руками. Заохочуйте одночасні рухи обох рук, коли малюк малює долоньками або взявши крейду в обидві ручки: це корисно для розвитку зв’язків між півкулями головного мозку.

Не підганяйте час!

Дитина поступово освоює різні лінії: риску (вертикальну, похилу, горизонтальну), точки, хвилі, зигзаги, кільця.
Свобода творчості дозволяє малюкові не просто проявити себе, але і позбутись переживань. Що б він не зробив зі своїм шедевром, пам’ятайте: швидше за все, це те, що необхідно творцеві в цей момент. Не випадково в психотерапії існує особливий розділ – арт-терапія. За допомогою безконтрольної, не підлеглої зразкам творчості людина може напряму висловити те, що в неї на душі. А ще малювання виконує важливу функцію: допомагає дитині упорядкувати, вкласти в голові уявлення про навколишній світ.
Не можна диктувати дітям, що і як малювати, але важливо познайомити їх з різними техніками: “сухою” (олівець, крейда) і “мокрою” (гуаш, акварель). Можна поекспериментувати, малюючи на вологому папері, поєднуючи використання різних матеріалів в одній роботі.

Веселі відбитки

Коли малюк трохи підросте, його захопить і на якийсь час стане його улюбленим заняттям виготовлення печаток і трафаретів. Приготуйте картонні трафарети або купіть готові пластмасові і покажіть дитині, як зафарбовувати простір трафарету, на перших порах за допомогою губки і з використанням одного кольору. Приклали трафарет, вмочили губку у фарбу, провели – прибираємо трафарет і дивуємося тому, що вийшов якийсь впізнаваний, нескладний контур.
Розріжте картоплину, виріжте який-небудь значок (трикутник, зірочку), умочіть у фарбу і цим саморобним штампом зобразіть повторюваний орнамент – тут можна використовувати різні кольори, познайомити малюка з різними формами, потренуватися у визначенні розміру.