"Коронація слова" збирає письменників на посиденьки

Володимир В’ятрович

"Повільніше, будь ласка. Я записую!"

Про цьогорічний Форум видавців у Львові вже було написано і зазнимковано чимало, однак деякі цікаві моменти таки лишилися непоміченими – навіть для тих, хто за відгуками з цієї події уважно стежить.

Втім, спочатку – трохи офіціозу. Раптом хто не простежив. : )
Гран-прі книжкової премії «Найкраща книга Форуму видавців – 2014» отримала книга «Сто загадок Симфосія». Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори.
«Загадки» Симфосія, вперше перекладені у цьому виданні повністю, – не так для відгадування, як для нагадування про те, що на світ речей, природний світ, людина покликана дивитись дивуючись. Якщо знання живить думку, то подив спонукає її до руху. Тих, кого подив не спонукав, обов’язково спонукають коментарі Содомори, цей автор робить дива зі Словом.
До двадцятки найкращих книжок Форуму ввійшли, зокрема, книжки «Йосиф Сліпий. Спомини» (про яку ми вже писали на сторінках «Часу і Подій»), «Галичина. Український здвиг. За матеріалами архіву Степана Гайдучка», роман Курта Воннеґута «Бойня номер п’ять», нове видання «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері, «Фауст» Ґете у перекладі Миколи Лукаша, «Сергій Параджанов. Колаж. Асамбляж. Предмет».
Персональні відзнаки президента Форуму видавців Олександри Коваль отримало видавництво «Фонтан казок» за вдалий дебют (за три місяці видало п’ять якісних дитячих книг). Також нагороду отримав Володимир В’ятрович за книжку «Історія України з грифом «Секретно» та Іван Андрусяк за повість «Третій сніг».
Загалом, цього року на конкурс було подано 316 книг від 68 видавництв.

Лілія Мусіхіна

Російських книг майже не було. Однак мені таки пощастило знайти книгу поляка Олександра Чижевського «Земля і Космос. Земне відлуння космічних бур», видану в РФ. Рік видання – 2013. Спогади Чижевського про Ціолковського в Москві видали ще у 2007 році. Вчення Вернадського про біосферу і ноосферу – у 2004. Те, що громадяни Росії вченням Вернадського не скористалися, та й взагалі купа розумних книжок з психології, котрі на російському ринку останніми роками з’являлися, схоже, пішла коту під хвіст – то інша справа. Але, користуючись нагодою, передаю вітання українським книговидавцям. Панове, якщо б ви надрукували Вернадського, Ціолковського чи Чижевського хоча б на туалетному папері, зробили тому ділу добрий розголос – хоча б у тому ж Фейсбуку поміж своїх знайомих – у вас би ті книги розхапали б. І від космічних бур ви б однозначно отримали б величезний плюс в карму. (Ну і заразом може б і для себе щось в тих книгах ми вичитали мудре… То Росія може собі дозволити друкувати мудрі речі і в них не вчитуватися, в них нафта є. У нас нафти немає, тому такої розкоші ми собі дозволити не можемо. Мізки – наша найпотужніша (з усієї наявної) зброя, мусимо про них дбати і в міру можливостей – вдосконалювати.) Тож думайте, панове видавці, думайте…

Приємно було бачити на цьому форумі серед українських видавництв дві цікаві книги.
Перша – «Друга реальність. Паранаука очима науки» Околітенко Наталії, київського видавництва «Юніверс». Друга – «Паранормальні явища: спроба усвідомлення», автор – Анатолій Бич, видавничий дім «Києво-Могилянська академія». Щоправда, з того, що це видання вийшло російською мовою, можна запідозрити, що книга потрапляє до категорії видань, якими видавництва заробляють гроші.
Як би там не було, поява таких книг – доволі втішна річ, і не тільки з точки зору суто читацької, а й з точки зору політичної. Адже фактично майже весь ринок книг про всіляку, скажімо так, чортівню в Україні монополізувала Росія. Більше того, російське телебачення активно робить телесюжети на цю тематику, і, поряд з найрізноманітнішими ідеями, вмудряється втовкмачувати в голови глядачам таку… як би то чемніше висловитися… нелюдську бридоту, яку на тверезу голову навіть і уявити тяжко. Якщо хочете – можете спробувати припустити, що можуть розповісти про «бандерівців» на ТБ РФ, але навряд чи ви їхніх режисерів переплюнете навіть у найстрашніших фантазіях.
До чого я веду: зовсім не факт, що українським вченим вдасться розгадати загадку паранормальних явищ. Зовсім не факт, що це взагалі можливо найближчим часом. Але для країни набагато краще буде, якщо про ці явища (а вони є, і навряд чи куди подінуться) писатимуть українські автори. Принаймні, вони не лякатимуть читачів «бандерівцями» інопланетного походження. Ну і таки так – передаю з цього приводу ще один полум’яний привіт українським видавцям…

Ну і про найцікавіше.
На Форумі презентував свої нові видання Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова». Окрім низки презентацій, організатори конкурсу Тетяна та Юрій Логуші влаштували для письменників скромні літературні посиденьки. Відтак панове письменники мали нагоду поспілкуватися в неформальній атмосфері. Але навіть в цій атмосфері в них народжувалися такі цікаві думки, якими гріх не поділитися з широким загалом. Відтак – ділюся. : )

Перша геніальна думка – від коронованої письменниці Дари Корній. Після побаченого на Майдані писати було не те що тяжко – неможливо. Однак подруга зуміла вивести письменницю з того стану: «Ти ж письменниця, ти можеш змінити роман – і змінити долю людей!» «І я зрозуміла, що я можу далі писати!», - розповідала Дара Корній.
І таки ж справді – просто дивно, чому ця думка так рідко приходить до тих, для кого вона має бути чи не головним правилом виробничої діяльності. : ) Адже не тільки письменники час від часу позичають сюжети з життя – доволі часто життя позичає сюжети в письменників.
Тому, користуючись нагодою, передаю вітання ще й тим українським письменникам, які соромляться, або лінуються доводити свої твори до щасливого закінчення. Панове, майте совість – хочете ви того чи ні, але за вашими творами люди вчаться жити. І якщо ви напишете, що диво можливе – людина буде здатна на диво. А полінуєтеся, спробуєте звалити все на те, що «життя жорстоке» – то тим самим ви хоч на одну тисячну, але зменшуєте ймовірність дива в одній цілком конкретно взятій країні. Плюс в карму за таке не дають! : )

Ще одна цікава думка – від дослідниці української магії (простіше кажучи – етнографа), письменниці, а зараз – ще й надзвичайно активної волонтерки Лілії Мусіхіної. Її книга «Звичайник» отримала одну з премій цьогорічної «Коронації слова». (Мушу висловити щиру вдячність видавництву «Дуліби» – книгу вони видали дуже гарно, і коштувала вона, як для доброї книги, недорого, що теж в наш час неабиякий плюс).
Отже, слово авторці: «Для мене це – перша художня книга, зовсім інший процес. Коли пишеш – самі по собі з’являються нові герої, нові сюжети… Хоча насправді все просто – хлопчик всю дорогу вів Бога, але так і не впізнав, кого він вів… От такі чудеса робить з людиною художня проза»…

Відтак, користуючись нагодою, передаю вітання українським читачам. Панове! Приглядайтеся до тих, хто поруч… Дива трапляються рідко – але ж таки трапляються!
Ну і, звісно, прочитайте «Звичайник» – принаймні, будете знати, за якими ознаками Його можна було б впізнати…