Попри задекларовану президентом України стратегію докорінного реформування і модернізації всіх сфер суспільного й економічного життя країни, дальше прийняття стратегій справа реформ не пішла. Звісно, анексія Криму і війна на Донбасі не стимулюють уряд проводити термінові зміни, але все ж – є винятки. Єдиною реформою, яка вже відбулася – це реорганізація вищої освіти. Роботу над новим законом «Про вищу освіту» група експертів на чолі зі сенатором УКУ, керівником Комітету Верховної Ради з питань освіти і науки Лілією Гриневич, почала ще в 2010 році. Можна з певністю сказати, що перед ними стояло непросте завдання: зруйнувати корупційні схеми, які оперезали всю систему вищої освіти в Україні, зламати опір Міністерства освіти, яке з року в рік зменшувало рівень академічної свободи університетів. Та, напевно, найважче завдання, яке експерти поставили перед собою – це створити таку законодавчу атмосферу, щоб перезапустити, модернізувати систему всієї української освіти, вдихнути в неї нове життя, змусити працювати за світовими стандартами.

На думку одного з авторів закону, першого проректора Українського Католицького Університету Тараса Добка, за роки незалежності українська вища освіта працювала однобоко – масово навчала студентів і видавала дипломи про вищу освіту. Нікого не цікавило питання якості цієї освіти, чи потрібні ці спеціальності, а найстрашніше – університети практично не займалася розвитком науки. Як наслідок – жоден український виш не входить у список топ-200 провідних університетів світу. Через хронічну відсутність коштів українські науковці не проводять наукових досліджень, а, відповідно, не публікують свої статті в провідних наукових журналах світу.
Чи здатний новий закон «Про вищу освіту» розірвати це зачароване коло?
Проректор УКУ виокремлює декілька особливостей нового закону, які потенційно, при правильному підході до процесу реформування, можуть докорінно змінити вищу освіту України.

Рівень академічної свободи
За роки, коли Міністерство освіти очолював Дмитро Табачник, рівень автономії університетів постійно звужувався. Будь-які зміни навчально плану потрібно було узгоджувати з чиновниками, кожна навчальна програма повинна була пройти процес ліцензування і повторної акредитації. В підсумку – довга бюрократична тяганина документів і створення додаткових можливостей для корупції. За філософією нового закону, університети самостійно відповідають за якість освіти, яку вони дають своїм студентам, тому повинні самі визначати, хто, як і чого навчатиме студентів.
Окрім академічної свободи, новий закон дає університетам ширші повноваження в сфері фінансів: закон розглядає приватні навчальні заклади як неприбуткові організації, зрівнює в правах приватні і державні навчальні заклади. Кошти, які студенти сплачують за навчання, надходять на окремий рахунок університету, яким керівництво може довільно розпоряджатися. Зменшується кількість податків і митних зборів. Тарас Добко каже, що у законі є норма, яка вимагає, щоб університети опубліковували річні бюджети, бюджети окремих проектів, а також інформацію про власників, щоб кожен охочий зміг отримати всю інформацію про навчальний заклад.

Якість освіти
Чи не найбільшою проблемою української вищої освіти є її низька якість. Тарас Фініков, президент Міжнародного фонду досліджень освітньої політики, каже, що виправити цю ситуацію може система внутрішнього і зовнішнього забезпечення якості вищої освіти. У новому законі, який прийняла Верховна Рада, йде мова про створення Національного агентства з якості вищої освіти, яке стежитиме за дотриманням університетами стандартів надання освітніх послуг, які розробляє Міністерство. Агентство із забезпечення якості вищої освіти буде відати також питаннями, пов’язаними з акредитацією і ліцензуванням навчальних програм, вносити елементи конкуренції в дуже статичне освітнє поле України.
Значення Агентства збільшується в тому, що воно не входить у структуру Міністерства освіти. Це – незалежна організація, яка буде контролювати діяльність і університетів, і міністерства. На думку Тараса Добка, незалежне агентство потрібне для того, щоб
«…неупереджено і професійно перевіряти, як університети виконують свої зобов’язання перед молодими людьми, суспільством і державою». На його думку, в Україні склалася нездорова ситуація: «У Міністерстві зосереджені законодавчі, виконавчі і контрольні функції, воно визначає правила гри, тримає у своїх руках важелі прийняття рішень і не ділиться повноваженнями з університетами».
Окремі нововведення стосуються боротьби з плагіатом і покращення якості наукових робіт. Кожну дисертацію, яку будуть захищати в університеті, Вчена рада має опублікувати на сайті університету, щоб кожен зміг її переглянути, проаналізувати і прийти на відкритий захист. Цей принцип стосується також і студентських магістерських робіт.
Окрім боротьби з плагіатом, новий закон на третину зменшує завантаженість викладачів – з 900 до 600 академічних годин за рік. Що це дасть? Студенти більше часу повинні присвятити самостійному вивченню предметів, а викладачі – науковій роботі.
Дуже важливе нововведення – визнання закордонних дипломів. Ситуація, пов’язана з нострифікацією закордонних дипломів, довший час виглядала приблизно так: людина захищає дисертацію в одному з університетів Європи чи Північної Америки, приїздить в Україну і не може знайти добру роботу. А щоб отримати диплом «кандидата наук», людина має ще раз захистити дисертацію в Україні. Згідно з новим законом, професори зрівняні в правах з українськими, а університети мають право самостійно вирішувати питання – визнавати чи не визнавати закордонні дипломи. Тарас Добко каже, що спрощена процедура визнання закордонних дипломів – це борг України перед випускниками західних університетів. Він сподівається, що таке нововведення дозволить повернутися в Україну сотням молодих спеціалістів, які зараз навчаються і працюють за кордоном.

Зміни в законі, які особливо стосуються УКУ
Українське законодавство легалізувало приватні університети ще на початку 90-х, але не зрівняло їх у правах з державними: приватні університети не мали права претендувати на державне замовлення, не могли отримати статус «національних» і, як наслідок, не могли стати науково-дослідними, що суттєво збільшує рівень автономії. Згідно з новим законом – державне замовлення доступне всім університетам, оскільки змінився спосіб фінансування. Студенти виборюють державний грант на навчання, і кошти йдуть у той університет, який обирає студент (незалежно – приватний це виш чи державний).
Закон більше не розглядає приватні університети як бізнес, який приносить прибуток своїм власникам. За новою інтерпретацією – це неприбуткові організації, стосовно яких змінюється система оподаткування.
Наступне нововведення – це те, що ректорами приватних університетів можуть бути іноземці. З цією проблемою постійно зіштовхувався УКУ, бо ні владика Борис Ґудзяк, ні о. д-р Богдан Прах не є громадянами України.
Освітяни стверджують, що окрім великих, тектонічних змін у сфері вищої освіти є багато малих, які полегшують щоденну роботу університетів. Проте питання, чи вдасться сповна реформувати вищу освіту, залишається відкритим. Як каже Тарас Добко, закон визначає філософію реформування, ставить цілі, які потрібно досягти. Але тактичні кроки будуть реалізовуватися через щоденні постанови Кабінету Міністрів, розпорядження міністра, діяльність самих університетів. Тільки від них та заангажованості громадськості залежить якість цих постанов і те, чи будуть вони спрямовані на реформування освіти чи на примноження корупційних схем.

Автор: Олег Будзінський, Ukrainian Catholic Education Foundation

Порошенко звільнив студентів та аспірантів денної форми навчання від мобілізації

Президент України Петро Порошенко підписав Закон про зміни в законодавстві щодо гарантій студентам і аспірантам, які призиваються на військову службу. Документом визначено, що студенти та аспіранти денної форми навчання не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, повідомила прес-служба глави держави.

Як наголошується в повідомленні, відповідно до Закону України № 1575-VII «Про внесення змін до законів України «Про освіту» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами і педагогічними, науково-педагогічними працівниками в період проходження ними військової служби за призовом з мобілізації на особливий період зберігаються місця навчання (зокрема, за рахунок коштів державного бюджету для осіб, які навчалися за рахунок цих коштів) у навчальних закладах.
Також за громадянами, йдеться в повідомленні, які перервали навчання або роботу в навчальних закладах у зв’язку з призовом, зберігаються додаткові види соціального і матеріального забезпечення, місце роботи, посада і попередній середній заробіток, зменшиться розмір плати за навчання.
Крім того, вони отримають право на відтермінування для здачі екзаменаційної сесії та державної атестації в навчальних закладах на зазначений період.
Кабінет Міністрів має привести свої нормативно-правові акти у відповідність до Закону у місячний термін з дня набрання чинності. Закон набирає чинності з дня його опублікування, йдеться в повідомленні.
Зазначимо, в Україні проходить третя хвиля призову, призиватися будуть тільки ті, у кого є військова спеціальність, заявив спікер Інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко.
Порошенко зареєстрував у Верховній Раді проект закону про затвердження указу глави держави «Про часткову мобілізацію». Верховна Рада України ухвалила закон про затвердження указу президента України Петра Порошенка «Про часткову мобілізацію».
Раніше Верховна Рада України прийняла проект закону «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (реєстраційний № 4844). Даним законопроектом пропонується збільшити вік військовозобов’язаних, які перебувають у запасі другого розряду і мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, до 60 років. На сьогоднішній день цей вік становить 50 років.