Від редакції:
Гаррі Потер повернув дітям моду на читання. Одна на самих лишень світових тенденціях далеко не заїдеш. Для того, щоб дитина внадилася до книжки, батьки теж повинні докласти зусиль.

Читати чи не читати дітям? Це – навіть не питання. Це майже як бути чи не бути, існувати чи ні. Але ж зараз так багато можливостей, розваг у дітей.
А часто ще батькам просто хочеться вільного часу. І тоді дитина сідає за мультики чи ігри. А батьки поринають у домашні справи або в Інтернет. Звикаючи до такого порядку, дитина не бачить для себе цінності у читанні. Є ж багато цікавіших справ. Багато батьків скаржаться на діток у шкільному віці: читання – це каторга. Отже, варто починати з наймолодшого віку. Приблизно від 6 місяців, а можна й раніше!
На мою думку, головне завдання батьків сьогодні, коли віртуальний світ захоплює різноманітністю, легкістю спілкування – подарувати дитині світ книги. Це – світ розваг, пригод, перших почуттів, життєвого досвіду, дружби та кохання. Моєму старшому синові скоро 13 років. Наймолодшому майже 3 роки. А посередині – ще 2 донечки. Тож певна стратегія вже відпрацьована! Рецепт вкрай простий:
1. Батьки читають разом із дитиною, починаючи з наймолодшого віку.
Книги мають бути різними – вірші, казки, історії, енциклопедії. Для найменших діток картинка важливіша, ніж текст! Отже, обирайте цікаві яскраві зображення. Маленькі діти люблять не тільки яскраву примітивну картинку, а й деталізовані дрібними деталями малюнки. Наші українські художники вже створюють такі малюнки до книг. Такими малюнками ілюстровані книги видавництв А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, «Видавництва Старого Лева». Часом маленька дитина не готова концентрувати увагу, тоді я коротко переповідаю суть. Але й найменші готові часом слухати довгі тексти, особливо, коли їм читають дуже виразно, емоційно. Я цим трошки перебільшую, і діти часом сердяться, коли я намагаюсь спростити собі вечірнє читання монотонним голосом. А ще можна читати різними мовами. Старшому синові я читала чотирма мовами. Не можу сказати, що це аж так сильно вплинуло на його вивчення мов. Але, принаймні, іноземні мови даються йому досить легко.
Книги для початку, котрі найбільш люблять мої діти:

0-3 роки
«Абетка» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)
Казки Чуковського
І. Малкович «Улюблені Вірші»

3-6 років
Казки Андерсена: «Снігова Королева», «Гидке каченя», «Кресало» etc
Казки Мадонни
«Ліга непарних шкарпеток» Г. Вдовиченко

7-10 років
«Незвичайні пригоди Карика і Валі»
Книги Лесі Вороніної
«Тореадори з Васюківки» та інші оповідання В. Нестайка
Оповідання Носова
«Гаррі Поттер»
Книги Катерини Матюшенко

10-13 років
Макс Кідрук «Мексиканські Хроніки», «Бот»
Джек Лондон
А. Кокотюха «Таємниці козацького скарбу»
Романи Жуля Верна «80 днів навколо світу», «15-річний капітан», «Ерагон»
2. Дитина може вибирати книги, котрі цікаві на даний момент або пасують до настрою.
Інтуїтивно мені видається, якщо давати дитині вибір з найменшого віку, то стаючи старшими, діти завжди будуть шукати альтернативи, різні варіанти вирішення будь-якої проблеми. А, отже, будуть свідомо робити вибір у будь-якому питанні. Тому я дозволяю вибирати книги своїм діткам. Часом їх вабить картинка чи яскраве зображення. А часом готові розглядати енциклопедії, розмірковуючи та вишукуючи нове для себе. А інколи навіть старшим хочеться простої улюбленої казки.
Настрій дитячий також має значення. Спробуйте запропонувати щось нове незнайоме підлітку у поганому настрої! Нічого путнього не вийде. Отже, пропонуйте вибір або просіть дитину самостійно вирішити, що ви будете читати разом або дитина буде читати самостійно. Мені важко пояснити, наприклад, вибір старшого 12-річного сина: останні книги, які він читав – Ніл Гейман «Нікогде» та Марк Леві «Викрадач тіней».
3. Дитина бачить, що батьки читають свої дорослі книги.
Моїх малих дітей вражає, що ці книги без ілюстрацій. Найцікавіше – закладка. З нею можна погратися в схованки. Якщо батьки читають самі, бажано також читати друковану книгу. Бо що там у електронному гаджеті – дитина не може побачити та усвідомити цілісність. А от паперову може погортати. З часом це стає символом, певним життєвим кредо і спокійно перетворюється у потрібний нам ланцюжок: батьки читають, я також читаю разом з ними. Я стану дорослим і буду читати сам.
Читання – одна з найкращих можливостей розвитку особистості! Отже, дитині варто дати шанс долучитись до кредо «Життя з книгою!»

Автор: Вікторія Руденок, директор з розвитку книжкового проекту «Читайка»
Джерело: «Буквоїд» (http://bukvoid.com.ua )

 Вибираємо перше взуття для малюка

До 3-4 місяців крихітка не потребує жодного взуття, зі зрозумілих причин, тому в цей період їй згодяться хіба що м’які шкарпетки чи пінеточки без жорсткої підошви.

Звичайно, в асортименті дитячих магазинів можна знайти туфельки навіть на ніжку новонародженого, але не варто спокушатися на таку зовні милу покупку.
Маленька ніжка не має бути здавлена, адже це заважає кровообігу, а відтак і нормальному росту та розвитку.
При виборі взуття для малюка перше, що потрібно зробити – вибрати взуття з натуральних матеріалів. Терморегуляція у малюка ще не зовсім розвинена, тому взуття з натуральних матеріалів допоможе забезпечити ніжкам волого-тепловий комфорт.
В період з 7 по 9 місяць малюки роблять перші спроби стояти, ступати за ходунками чи підтримуючись за опору. Саме в цей період корисно для правильної постановки стопи одягати на якийсь час перші капчики, поговоріть про це з ортопедом. А от після 9-12 місяця життя, коли дитина починає самостійно ходити, питання необхідності взуття вже не викликає жодних сумнівів. Отже, наступає той момент, коли Вам потрібно обрати перше взуття своїй дитині... Очі розбігаються від вибору, скільки симпатичних, милих туфельок можна знайти в магазинах! Але ж не лише за дизайном обирати таке важливе перше взуття. На які характеристики важливо звернути увагу при виборі?
Підошва. Тут діє наступне правило: чим менша дитина, – тим більш гнучкою повинна бути підошва. Уникайте надто жорсткої підошви, яка не згинається, адже дитяча ніжка при ходьбі також не зможе її зігнути. Тим більше, взуття на надто жорсткій підошві провокує спотикання, яких й так не бракує на початку освоєння ходьби. Тут важливо відчути «золоту середину», адже надто тонка підошва, під якою відчувається кожен камінчик, також не бажана. Отже, підошва дитячих капчиків має бути гнучкою, але достатньо надійною, щоб надати стійкості маленьким ступням.
Задня частина капчика має бути достатньо жорсткою, коли вона надто м’яка, – малюк може звикнути неправильно ставити ніжки при ходьбі. Також, що дуже важливо, задник має підніматися дещо вище кісточки, а коли капчики застібнуті – щільно, але не здавлюючи, охоплювати кісточку дитячої ніжки. Від цієї частини взуття багато в чому залежить правильне положення ніжки при ходьбі.
Туфельки чи босоніжки малюка повинні мати невеличкий каблук, щоби запобігти провалюванню ніжки назад.
Верхня і бокові частини дитячого капчика мають бути достатньо м’якими, не здавлювати ніжку, при ходьбі ця частина взуття легко збирається в складочки. Зручно, коли застібки дозволяють регулювати об’єм капчика по повноті ніжки. Основна застібка повинна обов’язково фіксуватися на щиколотці дитини, охоплювати її навкруг.
Носки черевичків повинні бути круглими, щоб пальчики дитини не були обмежені. Зверніть також увагу на ремінці та липучки – вони повинні надійно фіксувати ніжку, щоб вона не сповзала. Матеріали, з яких виготовлене дитяче взуття, звісно, потрібно обирати натуральні, адже вони дозволяють ніжці «дихати», що дуже важливо, адже вона може пітніти при ходьбі.
І наостанок, – не варто купляти перші капчики «на виріст», як би не хотілось зекономити (адже в такому віці взуття потрібно змінювати буквально кожних 3-4 місяці, ніжка росте дуже швидко). Завелике взуття ускладнює процес ходіння, може сформувати неправильну постановку ступні. То чи ж варто на такому економити?

Автор: Марта Павлюк
Джерело: http://mama-tato.com.ua

  Кілька слів про дитячі зубки

Від редакції:
Здавалося б, що спільного між годуванням грудьми і здоровими зубами малюка? Насправді – це тільки перший крок до здорових зубів…

Кожна матуся з нетерпінням і навіть деяким хвилюванням чекає на появу першого зубчика у своєї крихітки: зазирає до ротика, обмацує ясна, і в усьому шукає ознаки прорізування зубів. Якщо зубки довго не з’являються, мама починає хвилюватися, пов’язуючи це з відставанням у розвитку.
Насправді це абсолютно безпідставні хвилювання, адже раннє чи пізнє прорізування зубів не має жодного стосунку до розвитку, не є свідченням якихось затримок чи порушень у ньому. Це, швидше, зумовлено спадковими чинниками. Дехто прощається з беззубою посмішкою вже в 5 місяців, а в інших перший зубчик не з’являється аж до 9 місяців. Найчастіше перший зубчик з’являється в піврічному віці.
Дітки народжуються з повним набором із 20 молочних зубів, але вони ніби втоплені в ясна і чекають своєї черги прорізатись.
Лікарі, які вивчають вплив грудного вигодовування на розвиток ротової порожнини дітей вважають, що для формування здорових зубів і правильного розвитку щелепи, важливо смоктати груди якомога довше (те, як рухається щелепа при смоктанні грудей, відрізняється від руху щелепи при смоктанні із пляшечки). Доведено, що рухи дитячого ротика при смоктанні грудей допомагають попередити формування неправильного прикусу.
Зубки з’явилися? – Це означає, що потрібно починати доглядати за ними!
Спадковий фактор є дуже важливим показником того, якими будуть зуби маляти, але не потрібно применшувати значення ретельного догляду за ними, навіть якщо зубки від природи міцні і здорові. До речі, ті проблеми, які дитина має з молочними зубами, передаються постійним.
Найбільше сприяють появі карієсу порушення в режимі харчування. Не спішіть з солодощами, а коли дитина навіть їсть шоколад і тістечка – контролюйте кількість ласощів, які споживає маля, привчіть дитину полоскати ротик після прийому їжі (особливо солодкої). Чи будуть зубки міцними і здоровими залежить, також, від того, як харчувалась мати, будучи вагітною, чи отримував плід необхідні мінерали та вітаміни.
Часто матусь цікавить питання: з якого віку потрібно чистити зуби? Тут немає однозначної відповіді: дехто рекомендує чистити їх вже з того моменту, коли вони, власне, з’являться (мама намотує марлю на палець, змочує і протирає маленькі зубки). Проте, більш поширеною є рекомендація привчати дитину чистити зубки самостійно з 1,5 – 2 років (м’якою дитячою щіткою, використовуючи дитячу зубну пасту, як і прийнято у дорослих – 2 рази на день; не хвилюйтеся, що малюк може проковтнути трохи пасти, дитячі пасти виготовлені з урахуванням такої перспективи;).

Автор: Марта Павлюк
Джерело: http://mama-tato.com.ua