Від редакції:
Звісно, Крим Україні самим лише припиненням скиглення ми не повернемо. Але якщо припинимо скиглити і почнемо щось робити, то, цілком можливо, справа зрушиться в позитивний бік. Аналогічна стратегія пасуватиме і до всіх решти тем, на які ми полюбляємо скиглити.

Є люди, від яких пахне нещастям.
Вони бувають цілком привабливі, добре освічені і порядні, але від них хочеться тікати. Не аналізуючи причин і не маючи чітких пояснень, просто тримати дистанцію в спілкуванні. Спрацьовує інстинкт.
Серед таких людей є ті, хто прагне «рости», займається саморозвитком, захоплюється спортом і йогою. Іноді вони намагаються вдавати, що все чудово. Але «шлейф» цим не перебити. Запах від їхнього нещастя чути за кілометр. А як відомо, свій запах людина не відчуває – його чути тільки збоку.
Можна припустити, що причина – в знанні, яке поволі гниє.
Коли кількість спожитого контенту у рази перевищує дії щодо його освоєння – це викликає інформаційну інтоксикацію. Вона ж, своєю чергою, веде до енергетичного застою і розкладання.
Якщо ти зрозумів. До глибини зрозумів. Але якщо ти нічого не робиш (міркування, висновки і гарні логічні викладки – не зараховуються) – енергія знання починає застоюватися, викликаючи внутрішній дисбаланс і постійне незадоволення. А тут ще наша біологія – здатність формувати звички в діях і відчуттях, якщо вони повторюються протягом хоча б одного місяця – і запах нещастя стає твоїм природним середовищем. Тому й кажуть, що в питаннях осмисленого саморозвитку немає дороги назад. Якщо пустив знання у себе, мусиш мати з ним справу.
Сила впливу залежить від глибини проникнення тієї інформації, яку ми споживаємо. На поверхневому рівні ці явища практично непомітні і порівняно безпечні. Але чим розумніша людина, і чим більше вона здатна не просто дізнатися, але і зрозуміти, тим глибше проникає інформація – процеси вже незворотні.
Мені теж свого часу довелося відмивати власний внутрішній стержень від усієї гидоти, яка налипла за роки нескінченних спроб натягнути реальність на каркас моїх очікувань, і сьогодні я дивлюся на світ виключно крізь лезо запитання: «Як?» Як відмитися від нещастя і перестати смердіти внутрішнім болем?
Лікуватися від цієї зарази потрібно комплексно, тому що, крім прямих причин, діє досить сильний фактор звички – механіку тіла «розумними доказами» не змінити. Потрібні цілеспрямовані дії, які змінюють усталені шаблони поведінки.

0. Нещастя має поганий запах, й інші його відчувають
Пункт номер «нуль» – це фаза, без якої всі інші зрушення безглузді. Для початку важливо зрозуміти (так, саме пустити всередину), як це огидно – бути нещасною людиною.
Так само, як ви тягнетеся до задоволених і спокійних людей, так і вони прагнуть до схожих на себе. Нещастя притягує ще більше нещастя, як доказ, що моє нещастя не найнещасніше. Тільки людина, яка дуже сильно захотіла вирватися з цього кола і більше не хоче бути нещасною, здатна пройти шлях повного очищення дією.

1. Скарги – головна нота в цьому смороді
У спілкуванні з людьми, інфікованими нещастям, постійно прориваються скарги. На світ, на себе, на несправедливість реальності. Їм до болю в грудях шкода свою долю, хоч вони і ретельно намагаються не зізнаватися в цьому навіть самим собі. Їх не влаштовує екологія, метро, президент, черговий автор зі стрічки Фейсбук. Ті, хто «складніше збудований», знаходять більш витончені способи нити, загортаючи всі аргументи в міцний корсет логіки, мовляв, зараз я вам документально покажу, який світ несправедливий у ставленні до мене.
Їм часто буває погано з різних причин. Їхня характерна риса в тому, що вони обов’язково повідомлять вам про це.
Аби виправдати таких людей, хочеться зауважити, що вони це найчастіше не помічають.
У твоєму світі є тільки те, куди скерована твоя увага. Їхня увага спрямована на пошук доказів свого внутрішнього болю. Вони це регулярно знаходять.
Як тут бути?
Різати по живому – перестати скаржитися і висловлювати невдоволення. Взагалі. Повністю. Навіть, коли справедливо. Навіть, коли «можна і потрібно». Психіка на початкових етапах буде чинити опір, адже ви намагаєтеся виштовхнути її зі звичного середовища.
У перші два тижні можуть почастішати випадки «справжніх приводів» для скарг. Так діє реальність на спробу усвідомлених змін – вона перебудовується, але якщо продовжити, буря стихне – через місяць мине переломний момент. В ідеалі, через 21 день.
Те ж саме відбувається, коли ви приходите в спортзал – ваші м’язи болять, потім звикають. Тіло трансформується через біль, і це, навпаки, добра ознака – значить, працює.
Робота зі скаргами, як і з м’язами – не на один місяць, а на все життя. Це нескінченна дорога змін, але через півроку ви будете вже іншою людиною. Без «душка».

2. «Ти мені винен», – чогось раптом вирішив нещасний, побачивши вас вперше
Є люди, спілкуючись з якими, відчуваєш, що ти їм щось винен. Насправді, вони це не зі зла. Просто так повелося, що їм винні всі. Спочатку батьки, потім друга половинка, діти, керівництво, президент, знову ж таки, куди без нього. Хіба це не природно? Батьки «повинні» любити і розуміти, як і чоловік (дружина), діти – любити і слухатися, керівництво – платити і поважати, президент – забезпечити щасливе й заможне життя. Що може бути «справедливішим»?
Тому, про всяк випадок, ви теж що-небудь винні. І відчуєте ви це впродовж перших 15 хвилин розмови.
Так, до прикладу, думає незаміжня дівчина, знайомлячись з новим хлопцем і не розуміючи, чому вкотре нічого не виходить. Погляд відданої собаки, яка хоче їсти – не сексуальний.
Проблема в тому, що нещасна людина думає, що вона перестане бути нещасною, коли їй щось дадуть інші люди. Зокрема, любов, гроші, спілкування і безпеку. Все це від нездатності самій зробити себе щасливою і ділитися з іншими надлишком щастя. Тому вона і ходить, «розмахуючи пуповиною», в постійному пошуку, куди б її приткнути, від кого б насититися щастям, замість того, аби познайомитися, нарешті, зі самою собою.
Вам ніхто нічого не винен. Ні любити вас, ні поважати, ні розуміти, ні давати вам гроші. Що можете дати ви цій людині, своїм близьким, колегам, друзям, так, навіть президенту, щоб вам відповіли взаємністю?
Одного разу на схилі гімалайського лісу мені відкрили істину, за якою будуються всі процеси цього світу. Йшлося в контексті любові між чоловіком і жінкою, але сьогодні я розумію, що сенс цього вислову тлумачиться значно ширше:

Love is one way traffic
Любов – це смуга з одностороннім рухом. Це ТІЛЬКИ ТЕ, що виходить ВІД ТЕБЕ.
Я пам’ятаю, тоді навіть сперечалася, мовляв, все одно без взаємності любов – це не любов, та інше «бла-бла-бла», як я вмію. Мені лише відповіли мудрим мовчанням з ледь помітною усмішкою, доброю і, водночас, хитрою. Таке відчуття, що людина переді мною знала, що до мене дійде сенс цієї фрази, але рівно через два роки. І його це тішило.
У вашому світі існує тільки те, що даєте ви. Якщо навколо вас приводи для нещастя – ви посилаєте в світ нещастя. Єдиний спосіб це виправити – не шукати порятунку в інших, а змінити свій сигнал.

Life is also one way traffic
Всім в душ! Навіть профілактично. І ніколи більше не дозволяйте нещастю на вас налипати.

Автор: Олеся Новікова
Джерело: http://re-self.ru