Від редакції:
Ще трохи – і літо вступить у свої права. А спортсмени-веслувальники вже затято тренуються – і махають веслами над холодними водами українських річок. Навіть якщо дівчина з веслом не здається вам романтичним образом, придивитися до цього виду спорту таки варто. Як мінімум, він навчить вас бути впертими і витривалими.

Веслування на байдарках і каное – веслувальний вид спорту, в якому використовуються човни двох типів: байдарки та каное. Є олімпійським видом спорту з 1936 року (вперше був представлений на олімпійських іграх 1924 року як неофіційний вид). Крім власне веслування на байдарках та каное (або веслування на «гладкій воді») існує багато інших дисциплін, які використовують ці типи човнів. Серед них в олімпійську програму включений тільки веслувальний слалом.
Міжнародні змагання з веслування на байдарках та каное проводиться під егідою Міжнародної федерації каное (ICF). В Україні її представником є Федерація каное України, що є правонаступницею Федерації України з веслування на байдарках та каное.
Як вид спорту веслування зародилось в кінці 18 сторіччя. В цей час з’явились клуби заміського відпочинку на воді, котрі організовували туристичні подорожі на човнах, а пізніше і змагання на швидкість. Вже у 1920-і роки почали активно проводитись неофіційні змагання на байдарках і каное.
У 1924 році в Копенгагені було засновано Міжнародне представництво каное– IRK (Internationale Repr?sentantenschaft Kanusport), яке зайнялось організацією міжнародних змагань з веслувального спорту. В 1993 році був проведений перший чемпіонат Європи в Празі, а в 1939 році– перший чемпіонат світу у місті Ваксхольм, Швеція. В 1936 році в Берліні змагання з веслування на байдарках і каное були включені в олімпійську программу. До програми увійшли змагання чоловічих екіпажів на одиночках та двійках. Жіночі змагання були вперше проведені під час XIV Олімпійських ігор в 1948 році в Лондоні. В 1946 році IRK було перейменовано в ICF– Міжнародну федерацію веслування на байдарках і каное. Станом на 2000 рік федерація об’єднує представників понад 150 країн світу.
Першу золоту медаль серед українських веслувальників на чемпіонаті Європи у 1957 році здобув Яциненко Євген. Українські спортсмени вибороли 18 золотих медалей на Олімпійських іграх, 81 золоту– на чемпіонатах світу і 38 золотих на чемпіонатах Європи.
Веслування на Львівщині має 55-річну історію. За цей період підготовлено 5 заслужених майстрів спорту, 25 майстрів спорту міжнародного класу, майже 200 майстрів спорту, тисячі розрядників. Заслуженими тренерами України стали 13 тренерів. В різні роки веслувальники з «безводного Львова» (так називають нас в Україні) ставали Чемпіонами Світу, Європи, СРСР та України, переможцями багатьох міжнародних та всеукраїнських змагань.
На сьогоднішній день в спортивних школах та товариствах займається майже тисяча дітей зі Львова, Пустомит, Сокільник, Наварії, Малечкович, Семенівки, Щирця, Кам’янки – Бузької, Добротвора. 44 тренери навчають спортсменів майстерності веслування.
Гордість львівського веслування:
– Грешта Петро – Чемпіон Світу 1973 р.;
– Шурга Михайло – Чемпіон Світу 1976 р.;
– Береза Василь – Чемпіон Світу 1983 р.;
– Нагірний Роман – учасник Олімпійських Ігор;
– Слівінський Михайло – семиразовий Чемпіон Світу, дворазовий срібний призер Олімпійських Ігор, учасник п’яти Олімпійських Ігор;
– Бундз Роман – неодноразовий призер етапів Кубка Світу, учасник двох Олімпійських Ігор;
– Карбівник Роман – срібний призер чемпіонату Європи;
– Редько Павло – срібний призер чемпіонату Європи;
– Віталій Вергелес – переможець етапу Кубка Світу 2009 року, Чемпіон Європи серед молоді 2010 р.

Михайло Поцюрко: «Нам не звикати до великих навантажень»
Нещодавно веслувальники Львівського училища фізичної культури повернулися з смт. Добротвора Кам’яно-Бузького району, де майже місяць перебували на навчально-тренувальних зборах. Як проходила підготовка до нового змагального сезону – ми розпитали старшого вчителя відділення веслування на байдарках і каное Михайла Поцюрка.
Михайле, чим викликаний такий тривалий навчально-тренувальний збір?

Спочатку ми поїхали на двотижневі збори. А з 1 квітня планували традиційно вийти на воду озера Наварія – місце наших постійних тренувань. Проте на озері не танув лід, що й не дивно за погоди, яка була у березні. Тому, дякуючи адміністрації, яка знайшла нам додаткові кошти, було прийняте рішення продовжити збори у Добротворі, де є теплий канал місцевої ТЕЦ. Окрім того, коли дозволила погода, тренувалися ще й на гладкій воді річки Західний Буг.
Чи багато веслувальників поїхало у Добротвір на збір?
Усе відділення веслування, а це 18 осіб, окрім Анастасії Горлової, Романа Дутчака та Тараса Міщука, які вже з початку березня проходять підготовку разом з молодіжною збірною командою України.
Які основні завдання ставили спортсменам на зборах, адже мали веслувальників різних вікових категорій – від дорослої до юнацької?
Основне завдання для всіх – «намотати» кілометраж. Це вже потім вдома ми тренуємо короткі відрізки і змагальні дистанції 200 м, 500м, 1000 м. А щоб навчитися швидко перетинати короткі дистанції, необхідно мати за спиною не одну сотню пройдених кілометрів. Тренування були дуже інтенсивні – по 2-2,5 год. на воді. В загальному за збір, кожна дівчина «накатала» близько 650 км, хлопці – 800 км.
Чи можна виокремити тих веслувальників, які набрали оптимальну форму і краще, ніж інші, готові до майбутніх змагань?
Всі учні виконали поставлені завдання і я би навіть сказав, перебувають у хорошій спортивній формі. А об’єктивним показником їхньої готовності стануть результати Кубка України. Там змагатимуться і дорослі, і юніори. Студенти Андрій Дацко та Олександра Кришталь виступатимуть у дорослій віковій категорії, ще семеро спортсменів змагатимуться серед юніорів. Це Анастасія Горлова, Тарас Міщук, Ірина Мільденбергер, Христина Казимірська, Оксана Сторожук, Андрій Корець. Хочеться відзначити Оксанку Сторожук, яка виступає ще в категорії дівчат, а на Кубку спробує позмагатися з юніорками.
Щодо молодших веслувальників, їх перший з головних стартів у новому змагальному сезоні – юнацький Чемпіонат України – розпочнеться 13 червня. Тут основну ставку робимо на Кирила Федечка, Софію Коваль та вже згадувану Оксану Сторожук.
Михайле, якщо молодші веслувальники встигнуть відновити сили до Чемпіонату України у червні, то чи не занадто короткий термін для відновлення у старшокласників? Адже після закінчення тривалого і інтенсивного тренувального збору до початку Кубка України у них лише тиждень…
Цей тиждень зробили більш «розслабляючим» – навантаження у порівнянні зі зборами легші та менш монотонні. Готуємося безпосередньо до Кубку, формуємо командні човни, веслуємо на байдарках-двійках, четвірках… А взагалі нам не звикати до великих навантажень. Без них у веслуванні робити нічого.

Розмовляла Наталія Васьо
Джерело: http://www.ufk.lviv.ua

 Студентка, красуня і спортсменка: українка стала чемпіонкою Європи з пауерліфтингу

Українські красуні підкорюють найвищі вершини.
Студентка Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Віра Бобошко стала чемпіонкою Європи з пауерліфтингу.
У Празі (Чехія) днями завершився чемпіонат Європи з пауерліфтингу. Змагалися спортсмени викових категорій юніори та юніорки, юнаки та дівчата. У складі збірної команди України на змаганнях виступили двоє прикарпатських дівчат, і повернулися із званням чемпіонки та віце-чемпіонки Європи. Віра Бобошко стала чемпіонкою Європи. Їй не було рівних серед юніорок у ваговій категорії 63 кг. Загалом спортсменка здобула чотири нагороди: 1 місце у присіданні (182,5 кг), 1 місце у жимі (110 кг), 2 місце в становій тязі (170 кг), 1 місце у сумі триборства піднявши вагу 462,5 кг.
Віце-чемпіонкою Європи стала Юлія Оробець, яка виборола чотири срібних нагороди серед дівчат у ваговій категорії до 72 кг: у присіданні (165 кг), у жимі (97,5 кг), у становій тязі (145 кг), у сумі триборства піднявши вагу 407,5 кг. Крім того, дівчина встановила два рекорди України — у присіданні та жимі лежачи.
Сьогодні Віра Бобошко є студенткою Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, а Юлія Оробець — Коломийського політехнічного коледжу національного університету «Львівська політехніка».
Як розповів заслужений тренер України, суддя другої міжнародної категорії Василь Оробець, для дівчат це вже не перші міжнародні старти. Бобошко виступає на змаганнях такого рівня вже уп’яте, Оробець — вчетверте. На чемпіонат Європи дівчата їхали здобувати медалі, і, дякувати Богу, не підвели. Очікування тренерів та збірної України підтвердилися.
Сьогодні дві наші спортсменки вже готуються до нового випробування — чемпіонату світу з жиму лежачи (юніори та юніорки, юнаки та дівчата), який відбудеться у Каунасі 20-25 травня.

Від танців – до пауерліфтингу
З 13 років Віра Бобошко почала займатися спортивними танцями в сільській школі, заняття тривали майже рік. Паралельно дівчинка почала займатися спортом. Вона бігала, качала прес. Старання учениці помітив Василь Іванович Марусик, який і став першим тренером юної спортсменки.
Спорт дуже подобався Вірі, вона часто уявляла, як колись досягне вершин спортивної майстерності. Проте дівчинка і не здогадувалася, наскільки швидко почнуть здійснюватися її мрії. Не минуло і року з того часу, як Віра захопилася таким складним видом спорту, як пауерліфтинг, коли вона вперше побувала на змаганнях. Це був чемпіонат області з пауерліфтингу, на якому Віра Бобошко посіла друге місце. Дівчинка дивилася на відомих вже спортсменів, визнаних майстрів спорту, які стояли поруч із нею на п’єдесталі, і не могла повірити, що показала настільки високий результат, будучи початківцем.
Після своєї першої перемоги Віра почала займатися спортом на повну силу. Обдаровану дівчинку помітив відомий тренер Василь Дмитрович Оробець. Саме він, разом з Василем Марусиком, допомагає Вірі тренуватися.
У 2010 році Віра Бобошко вперше поїхала на чемпіонат світу до Чехії, де посіла друге місце. А в травні 2011 року їздила до Австрії, де здобула третє місце.
Дивлячись на цю юну, красиву дівчинку, важко повірити, що вона може підняти величезну вагу. І складно уявити її в спортзалі, де Віра займається чотири рази на тиждень. Її тренування зазвичай тривають майже чотири години.
Звісно, багато друзів та знайомих переконують Віру покинути спорт, наголошуючи, що пауерліфтинг не є жіночою справою. Проте Віра продовжує наполегливо тренуватися. Вона просто не уявляє себе без спорту.
Після закінчення навчання Віра мріє працювати тренером, хоче допомагати дітям і підліткам займатися спортом.
«Дітям обов’язково потрібно відвідувати різноманітні гуртки: танці, гімнастику та займатися будь-яким видом спорту, – каже Віра. – Потрібно розвивати спритність, швидкість, рости здоровими. Не обов’язково обирати саме пауерліфтинг, але якщо людині справді подобається саме цей спорт, то варто знати: ніколи не пізно почати займатися».

Джерело: www.pu.if.ua , http://zk.at.ua