Голод не тітка. Через нього людина стає дратівливою і нетерплячою. У деяких на цьому тлі починаються головні болі. Намагайтеся перед приходом додому випити хоча б горнятко чаю або з'їсти йогурт.

Надмірне фізичне й розумове навантаження погано впливає на самопочуття. Людина стає дратівливою. Дитина зовсім не винна в тому, що вас завантажили на роботі, до того ж вона не зрозуміє чому викликала роздратування. Переступаючи поріг будинку, залишайте за дверима всі "дорослі" проблеми.

Ніколи не говоріть про роботу так, щоб дитина могла подумати, що робота важливіша за неї. Робота вам подобається, а дитину ви любите.

Не варто відштовхувати дитину, якщо вона прийшла до вас у той момент, коли ви зайняті готуванням вечері або взяли роботу додому. Дитина це людина, а вечеря й робота можуть і почекати.

Не дискримінуйте дитину, доручаючи їй найбільш неприємну хатню роботу. Наприклад, миття підлоги, посуду. Чому дитина повинна виносити сміття? Так, тому, що командуєте ви. Найпростіше - домовитися про черговість робіт: раз виносите сміття ви, раз - малеча. І графік в коридорі вивісити. І бажано записати собі свою чергу на нагадувальник в мобільний - на випадок якщо забудете, а ви таки забудете...

Ви доросла людина, і тільки із цієї причини ви більше знаєте й умієте. Ви краще миєте посуд і граєте в комп'ютерні ігри.

Але якщо ви прагнете, щоб ваша дитина на відміну від багатьох інших сучасних дітей виросла впевненою у собі й у своїх силах, спілкуючись із нею, намагайтеся поводитися так, щоб вона почувала себе вмілою і кмітливою. А щоб не задирати носа, спробуйте згадати себе в її віці: ви взагалі поняття не мали, що таке комп'ютер...

Якщо робота для вас стала сенсом життя, подумайте десять разів перед тим, як заводити дітей. Діти в таких родинах нещасливі. І квапляться якомога швидше вирости. Це ознака нездорової родини.

Багатьом батькам здається, що все, зроблене дитиною, усі її слова - незначні й неважливі. Вона же маленька, що там може бути "глобального". Насправді всі справи, слова й вчинки дитини так само важливі, як і ваші. І якщо ви будете зневажливо дивитися на інтереси й справи дитини, ніякої довіри між вами не буде. Не оцінюйте вчинки дитини, а намагайтеся їх зрозуміти.

Повірте, дитині цікаво, чим ви таким займаєтеся на роботі. Розповідайте їй про ваші думки, переживання. Запитаєте в неї поради, а ще краще, скористайтеся нею. Не думайте, що дитина ще "не доросла" до "дорослих" справ. Це не так. Вона може багато чого не розуміти, але дуже добре відчуває емоції, і тому вас можуть здивувати дитячі поради. До всього іншого, радячись, ви формуєте в дитини здатність висловлювати власну точку зору, показуєте, що між близькими людьми важливі відвертість і довіра.

Уникайте згадувати про матеріальну залежності дитини від вас. Це ранить дитину й принижує її. У неї може скластися думка, що вона вас обтяжує, і ви утримуєте її з почуття обов'язку. Якщо вам здається, що це й справді так - звертайтеся до психолога, і чим швидше - тим краще. Все повинне бути з любові. До того ж, на старості, коли ви виявитеся в залежному становищі, вам не доведеться соромитися того, що ви говорили колись, і гірко гризти лікті.

Муки соціалізації: якщо у вашої дитини немає друзів

Що робити, якщо ваш син категорично відмовляється відвідувати дитячий садок, бо він там не має друзів? Малюка чомусь не сприймають у колективі, й для нього це справжня трагедія. Він хоче спілкуватися з однолітками й не розуміє, чому діти відмовляються з ним гратися. Коли батьки бачать, що їхня дитина залишається в ізоляції серед своїх однолітків, вони часто відчувають себе винними й безпорадними в цій ситуації. Насправді, саме батьки можуть зарадити цій проблемі.

Перш за все, поставтеся до ситуації, що виникла, якомога спокійніше. Проблеми в спілкуванні має не лише ваш малюк. Приблизно кожна десята дитина зазнає таких самих труднощів.

Щоб допомогти малюкові налагодити стосунки з іншими, важливо встановити причину несприйняття. Непомітно поспостерігайте за дитиною в дитсадку: як вона грається з однолітками, як розмовляє, чи живе у злагоді з вихователем, агресивна чи мовчазна. Головне - не втручайтеся, позиція стороннього спостерігача допоможе краще зрозуміти проблеми вашої дитини й скорегувати власну поведінку.

Якщо вчорашній приятель Андрійко захворів, а сьогодні з'явився новий, обов'язково поцікавтеся у малюка, на що хворий його друг, коли прийде, чи не сумно без нього. І не забудьте повернутися до цієї розмови через два-три дні. Так дитина зрозуміє, що справжні друзі мають завжди цікавитися справами одне одного.

Якщо малюк з радістю розповідає про новеньку, яка весь час плаче, м'яко зупиніть його, поспівчувайте дівчинці, а вранці, збираючи дитину в садок, покладіть у кишеню цукерку для плакси, порадьте всміхнутися їй і обов'язково покликати гратися.

Намагайтеся, не обурюючись, виконувати всі вимоги вихователя: від завдання щось принести до підготовки карнавального костюма. Ніколи не з'ясовуйте стосунки з вихователем у присутності дитини, і боронь Боже підлещуватися. Дитина не повинна відчувати себе гіршою за інших або соромитися своїх батьків.

Швидше долають проблеми спілкування діти, чиї батьки не обурюються поведінкою інших дітей, нікого не критикують, сприймають переживання дитини співчутливо й упевнені, що зі своїми проблемами вона зможе впоратися.

Діти часто оцінюють неприйняття однолітками як особисту поразку, але це відчуття незабаром минає, якщо тільки батьки своєю надмірною увагою не підсилюють його. Корисніше поговорити з дитиною про те, як можуть змінюватися стосунки між людьми, як люди знаходять спільну мову завдяки спільним інтересам, а іноді - ні. І в цьому теж немає нічого поганого. Такий підхід до справи знімає з дитини відчуття провини або своєї неповноцінності. Дуже доречними будуть ваші спогади про дитинство: пригадайте, як ви змогли подолати свою сором'язливість, знайшли друзів, навчилися спілкуватися. Діти краще сприймають яскраві приклади з життя, ніж теоретичні розмірковування й повчання дорослих.

Для дітей дошкільного віку основа дружби - це те, що вони роблять. Для них у центрі уваги діяльність. Тому дошкільняті, у якого немає друзів, ви можете допомогти, обговоривши з ним те, що він найбільше любить робити. А потім з'ясуйте, чи є в дитячому садочку діти, які люблять робити те ж саме. Підкажіть малюкові, що вступити в контакт з іншими дітьми краще через спільну діяльність, через те, що "ви разом любите робити". Поясніть дитині, що дружба - це, перш за все, душевна насолода.

Цікавтеся оточенням дитини, не скупіться на заочні компліменти потенційним друзям. Дуже допомагають свята - чудовий привід запросити однолітків для спільного святкування.

Якщо дружба тільки починається, а новий товариш дитини вам симпатичний, сприяйте зближенню. Множте на два невеликі подарунки для своєї дитини: купуйте два квитки в цирк, два десерти, дві машинки. Багато мороки? Так. Але краще докласти зусиль зараз, ніж спостерігати, як дитина все далі дистанціюється від своїх однолітків і таємно або явно страждає.

Важливо ще змалку створювати дитині умови для вільного спілкування з однолітками. Найчастіше невміння дружити пов'язане з браком довіри іншим і впевненості в собі. Ці проблеми можна розв'язати досить швидко, особливо в дитячому віці. Розпочати потрібно з власного прикладу, позитивного ставлення до дружби й інших людей. Необхідно обговорити з дитиною, в якій сфері захоплень вона вважає себе найбільш успішною і як цікаво можна подати ці навички серед однолітків. При цьому дайте малюкові відчути, що ви розумієте його страх, тривогу, самотність і підтримайте найменші прояви дружби. Якщо спроби були невдалими, обговоріть з дитиною, як краще змінити тактику, разом проаналізуйте помилки. Це допоможе їй відчути себе впевненішою.